Відкрити головне меню

Гофре́, або гофрува́ння (фр. gaufré) — тип обробки тканини з утворенням запресованих на ребро складок (ефект «гармошки»). Створюється пресуванням в промислових умовах або відпарюванням праскою; оброблятися може як сировинний матеріал, так і готовий виріб. На відміну від плісе, при гофруванні ширина складки дорівнює ширині підгину. Гофре може бути паралельним і розклешеним. Гофровані синтетичні тканини можна прати, натуральні підлягають тільки хімічному чищенню.

ІсторіяРедагувати

Тканина в складку вперше з'явилася в Давньому Єгипті: спочатку в костюмах фараонів, а потім як обробка на калазірисах (традиційному жіночому одязі) і чоловічих схентах. Чоловічий повсякденний одяг у складку вперше з'явився в епоху Відродження. Потім відпрасовані складки стали особливістю шотландського кілта.

Техніка обробкиРедагувати

Ефекти гофрування значно розширюють можливості моделювання жіночого одягу. Такі тканини можуть бути використані для виготовлення блузок, суконь, спідниць тощо. Для отримання гофрованих ефектів тканину просочують складом на основі предконденсатів термореактивних смол, віджимають до 100%, висушують до залишкової вологості 15-20% і піддають гофруванню на машині, що складається з двох металевих рифлених формуючих валиків з ріфлем заввишки 4 мм. Валики нагріваються електрикою до температури 180-190°С. Швидкість руху тканини при цьому незначна, в результаті чого відпадає необхідність у подальшій термообробці. Отриманий ефект стійкий і зберігається після багаторазового прання.

Для отримання місцевих гофрованих або жатих ефектів на відповідні ділянки білої або гладкофарбованої тканини наносять друкарський склад, що містить метазін, аміак, роданистий амоній і трагантну загустку. Матеріал висушують при температурі не вище 90°С, пропускають через гофруючий каландр з температурою валів 200°С, термообробляють протягом 4 хвилин при 140°С, промивають і висушують. Ефект гофрування залишається тільки на ділянках, покритих друкованим складом.

ПосиланняРедагувати