Гордієнко Яків Якович

Яша Гордієнко (Гордієнко Яків Якович; 16 квітня 1925, Одеса — 30 липня 1942, Одеса) — комсомолець-розвідник, ватажок групи у партизанському загоні В. М. Молодцова-Бадаєва в Одесі.

Гордієнко Яків Якович
Yasha Gordienko.jpg
Ім'я при народженні Гордієнко Яків Якович
Народження 16 квітня 1925(1925-04-16)
СРСР СРСР, місто Одеса
Смерть 30 липня 1942(1942-07-30) (17 років)
СРСР СРСР, Одеса
Поховання Парк імені Тараса Шевченка (Одеса)
Країна СРСР СРСР
Член Радянські партизани і Комсомол
Командування Ватажок групи партизанів
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Одеси»

БіографіяРедагувати

Яків Гордієнко народився 16 квітня 1925 року в родині колишнього моряка броненосця «Синоп» Якова Кондратовича та домогосподарки Матрьони Демідівни. Він був середнім із трьох дітей. У 1940 році Яків закінчив 8 класів трудової школи та поступив до Спеціальної школи ВМС[1].

У дні оборони Одеси увійшов в загін чекіста В. О. Молодцова-Бадаєва, що формувався з метою подальшого здійснення діверсійних операцій на окупованій території Одеси та області. Спочатку був зв'язним так званого «летючого загона», який мав конспіративну квартиру в Одесі. Потім він очолив загін.

Відважний і кмітливий розвідник, Яків Гордієнко зробив чимало для того, щоб нашкодити румунським окупантам. Зусиллями його групи добувалися цінні відомості для підпілля Одеси, а також для головного командування у Москві. Яків Гордієнко брав участь у численних операціях проти військ оккупаційоного режиму. В одному загоні із Яковом боротьбу з фашистами вели його старший брат Олексій, а також молодша сестра Ніна.

У лютому 1942 року на конспіративній квартирі по вул. Ніжинській, 75. Я. Гордієнко, В. О. Молодцов-Бадаєва та декількох партизан було заарештовано через зраду А. Б. Федоровича (Бойко). Їх доставили у в'язницю Сигуранци. Протягом лютого — травня Якова водили на допити у Гестапо, де фашистські кати знущалися над юним патріотом.

Знаходячись за ґратами Сигуранци (румунська поліція), незважаючи на тортури та загрозу бути розстріляним, Яків Гордієнко поводив себе мужньо.

У травні 1942 року Якова було переведено до в'язницю на Люстдорфський шлях. У липні Якову Гордієнко було виголошено смертний вирок. Коли героя-партизана вели на розстріл, Яків, зібравши останні сили, раптом заспівав: «Смело, товарищи, в ногу…». Пісню обірвав конвоїр, вдаривши Якова по голові лопатою…

НагородиРедагувати

Якова Гордієнко було нагороджено орденом Вітчизняної війни 1 ступеня (посмертно), медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня і «За оборону Одеси».

Пам'ятьРедагувати

  • Іменем Я. Гордієнко названо одну з вулиць Одеси.
  • На фасаді школи № 121 (Одесса), в якій навчався герой-підпільник, встановлено меморіальну дошку[2].
  • З 1961 по 2000 роки ім'я героя-підпільника носив Палац піонерів та школярів (потім — Палац дитячої та юнацькох творчості).
  • У 1964 році останки Якова Гордієнка було урочисто поховано на Алеї Слави Парка ім. Т. Шевченка (Одеса)[3].
  • У 1973 році на Одеській кіностудії було знято художній фільм «Мальчишку звали Капитаном» по роману письменника Григорія Карєва «Твій син, Одесо»[4]

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Карев Г. А. Твой сын, Одесса. — Маяк, 1990. — 297 с. — ISBN 5-7760-0162-5.
  • Корольков Ю. М. Операция «Форт». — М.: Советская Россия, 1970. — 464 с. — 100 000 экз.