Гординський Омелян Васильович

український громадсько-політичний діяч, адвокат, сенатор Сейму Другої Речі Посполитої
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Омелян Васильович Гординський (30 серпня 1891 с. Старуня — квітень-травень 1940) — український громадсько-політичний діяч, адвокат, сенатор Сейму Другої Речі Посполитої (5 каденція — 1938—1939 рр.). Жертва Катинського розстрілу.

Гординський Омелян Васильович
Народився30 серпня 1891(1891-08-30)
Старуня, Богородчанський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер1940(1940)
Катинь, Смоленський район, Смоленська область, РРФСР, СРСР
ПохованняНаціональний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
Діяльністьадвокат, політик

Біографія

ред.

В 1909 закінчив гімназію у Станиславові і вивчав право у Львівському університеті[1].

Під час Першої світової війни служив в 24 полку піхоти Австро-Угорщини.

В 1918 році — керівник операційного відділу 7 бригади 3 української дивізії.

Працював адвокатом.

Сенатор Сейму Другої Речі Посполитої (5 каденція — 1938—1939 рр.).

11 лютого 1940 арештований НКВД. Прізвище знаходиться у т. зв. Українському катинському списку за номером 1877.

У 2012 перепохований на польському військовому кладовищі на території заповідника Биківнянські могили.

Омелян Гординський вшанований на меморіальній таблиці відкритій 3 липня 1999 року в будинку Сенату РП на честь сенаторів ІІ РП, які загинули під час Другої світової війни та післявоєнних репресій.[2][3]

Примітки

ред.
  1. Записна картка для використання деканату, котру заповнив Гординський Омелян на літнє півріччя 1910-1911 н.р., в якій висловлено намір вивчати предмет "Вибрані питання з історії Східної Європи" М. Грушевського (1911). hrushevsky.history.org.ua. Процитовано 28 серпня 2024.
  2. Tablica Pamięci » Witryna edukacyjna Kancelarii Senatu. senat.edu.pl. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  3. Diariusz Senatu RP, numer okolicznościowy. ww2.senat.pl. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.