Го́нор або Ґо́нор (лат. Honor, Honos — слава) — римське божество честі, що його шанували разом з Віртус. Г., Віртус, Беллона, Діскордія були постійним почтом Марса. Храм Г. був у Римі; зображували його юнаком із списом та рогом достатку.

Гонор
Стать чоловіча

CMNS: Гонор у Вікісховищі
Ауреус із зображенням Ґонору.

Походить це слово від імені римського божества, яке уособлювало честь.

В українську мову воно потрапило через польську, де вже позначало "перебільшену гордість" – гординю. У літературі дев'ятнадцятого століття ґонором ще означували гідність і честь, але вже з якимось відтінком виставлення напоказ. Також ґонор може позначати прямо протилежне значення, негативну якість особистості, яка виявляється у зарозумілості, марнославстві, самолюбстві і підвищеній зарозумілості.

В прямому значені означає: повага, самоповага, почуття власної гідності, честь.

ЛітератураРедагувати