Гомосоціальність

Гомосоціальність (від грец. ὁμός — «однаковий» і лат. socialis — «товариський») — у соціології та галузі гендерних досліджень термін на позначення відносин винятково між особами своєї статі, у яких відсутній будь-який романтичний чи сексуальний характер. До таких може належати дружба, наставництво, спілкування, спільна робота і т.д.[1][2] Нерідко ця соціальна гомогенність групи передбачає закритість від інших соціальних груп (тюрма, монастир, як жіночий, так і чоловічий, армія тощо).

Протиставляється гетеросоціальності (відносинам винятково або переважно між особами протилежної статі так само без романтичного чи сексуального характеру) та бісоціальності (відносинам одночасно між особами як своєї, так і протилежної статі).

У віковій психології цей термін синонімічний до терміна «статева сегрегація» і означає одну зі стадій соціального розвитку дитини, в якій дитина надає виключну перевагу спілкуванню з особами своєї статі. Зазвичай стосується хлопчиків у період від 5 до 14 років. Рідше стосується дівчат.

Гомосоціальність не повʼязана напряму з орієнтацією та поняттями «гетеросексуальність» чи «гомосексуальність». Цей термін використовується соціологією та віковою психологією на позначення практики несексуальних соціальних взаємовідносин між особами однієї статі. Наприклад, чоловік, який віддає виключну перевагу дружбі з чоловіками, спілкуванню тощо, може бути гомосоціальним як гетеросексуалом, так і гомосексуалом.

Гомосоціальність близьке до поняття «гомофілія», але не тотожне йому, через відсутність емоційної складової у тяжінні до представників своєї статі, яке навпаки притаманне гомофілії. Однак «броманс» і «вуманс» вважаються особливими формами гомосоціальних стосунків між представниками однієї статті, у яких така емоційна близькість здебільшого присутня.[3]

Історія термінаРедагувати

Вперше поняття почало вживатися у США в 70-х роках 20-го століття і стосувалося досліджень у сфері соціальної психології стосовно поведінкових реакцій дітей у різних групах.

В соціологію та галузь гендерних досліджень термін перейшов пізніше, у 80-ті, завдяки американській дослідниці з гендерних питань Єві Седжвік, яка і популяризувала його, вперше вживши у своїй книзі «Між чоловіками: англійська література та чоловіче гомосоціальне бажання» (англ. «Between Men: English Literature and Male Homosocial Desire», 1985).[4][2]

Однак явище, яке описує термін, тобто стосунки (тісні несексуальні соціальні контакти) між представниками однієї статі, відоме задовго до появи самого терміна та знане людством з давніх часів.

ВидиРедагувати

Гомосоціальність виникає як серед представників чоловічої, так і жіночої статі. Тобто існують несексуальні і неромантичні стосунки як окремо серед чоловіків[5][6] (маскулінна гомосоціальність), так окремо і серед жінок[2][7] (фемінінна гомосоціальність), які виражаються через прагнення перебувати в середовищі представників своєї статі. Найчастіше гомосоціальність представлена серед чоловічої статі[8] і виникає з підліткового (або раніше) віку. Гомосоціальність не розглядається як постійне явище і з часом може зникнути і перейти у гетеросоціальність або бісоціальність, або навіть в асоціальність (окрім тих випадків, де гомосоціальність постійна, міцно вкорінена і вимушена через релігію і моральні принципи, які зобов'язують чоловіків і жінок сегрегуватися здавна, наприклад у країнах Близького Сходу).

Має пік у підлітковий період незалежно від статі, коли локалізуються відносини серед однолітків своєї статі (школа, ВУЗ, гуртки). У людей середнього віку гомосоціальність слабшає і має не такий виражений характер.

Гомосоціальність може бути обумовленою (наприклад, природня сегрегація у підлітковому віці), бажаною (наприклад, виходячи з соціальних (або інших) інтересів індивіда у дорослому віці), або вимушеною (наприклад, виходячи з інтересів суспільства).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Homosociality http://williamapercy.com/wiki/images/Homosociality.pdf
  • Ушакова І.М. Вікова психологія: курс лекцій / І.М. Ушакова. – Х.: НУЦЗУ, 2016. –123 с
  • Введение в гендерные исследования. Учебное пособие под ред. И. Жеребкиной - Харьков, 2001. Части 1 и 2.
  • The tightrope walkers: non-Hegemonic Men’s Experiences of Homosocial Environments by Pär Stern, 2016

ВиноскиРедагувати

  1. Verfasser., Haywood, Chris 1970-. The conundrum of masculinity : hegemony, homosociality, homophobia and heteronormativity. ISBN 978-1-138-67469-1. OCLC 1224013393. 
  2. а б в Haywood, Chris; Johansson, Thomas; Hammarén, Nils; Herz, Marcus; Ottemo, Andreas (2017-07-20). Homosociality. The Conundrum of Masculinity. Routledge. с. 56–76. ISBN 978-1-315-56116-5. 
  3. Subero, Gustavo (2016). Bromance, Homosociality and the Crisis of Masculinity in the Latin American Zombie Movie. Gender and Sexuality in Latin American Horror Cinema. London: Palgrave Macmillan UK. с. 147–177. ISBN 978-1-137-56494-8. 
  4. Sedgwick, Eve Kosofsky (1985-03-02). Between Men. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-87894-4. 
  5. Arxer, Steven L. (2011-11). Hybrid Masculine Power: Reconceptualizing the Relationship between Homosociality and Hegemonic Masculinity. Humanity & Society 35 (4). с. 390–422. ISSN 0160-5976. doi:10.1177/016059761103500404. Процитовано 2021-02-24. 
  6. Tougher, Shaun (2015). Man to Man: Desire, Homosociality, and Authority in Late-Roman Manhood by Mark Masterson. Journal of Late Antiquity 8 (2). с. 438–440. ISSN 1942-1273. doi:10.1353/jla.2015.0030. Процитовано 2021-02-24. 
  7. “Where’s All the Men?”: Men, Women, and Homosociality in the Late Style of Sam Shepard. The Late Work of Sam Shepard. Bloomsbury Methuen Drama. 2016. ISBN 978-1-4742-3472-6. 
  8. Марценюк, Тамара (2004). Ґендерна соціалізація як процес формування маскулінних та фемінних ознак ґендерної ідентичності (uk). Процитовано 2021-02-24.