Гней Сервілій Цепіон (консул 253 року до н. е.)
Гней Серві́лій Цепіо́н (лат. Gnaeus Servilius Caepio; ? — після 253 до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 253 року до н. е., учасник Першої пунічної війни.
| Гней Сервілій Цепіон | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Gnaeus Servilius Caepio |
| Народився | невідомо Стародавній Рим |
| Помер | невідомо невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, державний і військовий діяч |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 253 рік до н. е. |
| Попередник | Гней Корнелій Сципіон Азіна |
| Наступник | Гай Аврелій Котта |
| Рід | Сервілії |
| Батько | Гней Сервілій |
| Мати | невідомо |
| Родичі | Публій Сервілій Гемін[1][1] |
| Діти | можливо 1 син |
Біографія
ред.Походив з патриціанського роду Сервіліїв, його гілки Цепіонів. Його батько і дід мали однаковий з ним преномен. Його двоюрідними братами були близнюки Квінт та Публій Сервілій Гемін, консул 252 і 248 років до н. е.
253 року до н. е. Гнея Сервілія було обрано консулом разом з Гаєм Семпронієм Блезом. Вони діяли проти карфагенян під час Першої пунічної війни. Після невдалого маневру висадитися в пунічному місті Лілібео, на західному узбережжі Сицилії, два консули направили свої 260 кораблів на узбережжя Північної Африки з метою провести грабіжницький набіг. Їм вдалося захопити багато міст і містечок, взяти багату здобич. Однак після того, як вони відпливли до Італійського півострову, їм довелося через шторм скинути велику частину здобичі, щоб звільнити кораблі й зменшити їхню вагу. Через деякий час повернулися на Сицилію. На зворотному шляху до Риму біля мису Палінур 150 суден затонули через інший шторм, що призвело до відмови Римської республіки від морської війни на певний час.
З того часу про подальшу долю Гнея Сервілія Цепіона згадок немає.
Джерела
ред.- Fasti Capitolini: Gnaeus Servilius Caepio Cn. f. Cn. n. (лат.)
- Діодор Сицилійський, Ιστορική Βιβλιοθήκη (Історична бібліотека), 23, 19. (гр.)
- Полібій, Οι Ιστορίες (Історія), 1, 39. (гр.)
- Павло Орозій, Historiae adversum paganos (Історія проти язичників), IV, 9, 10-11. (лат.)
- Geiger J. The Last Servilii Caepiones of the Republic // Ancient Society. — 1973. — № IV. — С. 143—156. (англ.)
- Münzer F. Sempronius 28 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1923. — Bd. II, 2. — S. 1368—1369. (нім.)
- Münzer F. Servilii Caepiones // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1942. — Bd. II А, 2. — Kol. 1775—1780. (нім.)
- Broughton, T. Robert S. (1951). The Magistrates of the Roman Republic. Volume I, 509 B.C. — 100 (англ.)