Гней Сервілій Цепіон (консул 141 року до н. е.)

політичний, державний та військовий діяч Римської республіки

Гней Серві́лій Цепіо́н (лат. Gnaeus Servilius Caepio; II століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 141 року до н. е.

Гней Сервілій Цепіон
лат. Cn. Servilius Cn.f.Cn.n. Caepio
Ім'я при народженніGnaeus Servilius Caepio
Народивсяневідомо
Стародавній Рим
Померневідомо
невідомо
ГромадянствоРимська республіка
Діяльністьполітик, державний і військовий діяч
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[d][1]
Посадаконсул
Термін141 рік до н. е.
ПопередникЛуцій Цецилій Метелл Кальв
НаступникГай Лелій
РідСервілії
БатькоГней Сервілій Цепіон
Матиневідомо
Родичібрати Квінт Фабій Максим Сервіліан та Квінт Сервілій Цепіон
Брати, сестриКвінт Фабій Максим Сервіліан і Квінт Сервілій Цепіон[1][1]
ДітиGnaeus Servilius Caepiod[2]

Біографія

ред.

Походив з найстарішого давньоримського патриціанського роду Сервіліїв, його гілки Цепіонів. Син Гнея Сервілія Цепіона, консула 169 року до н. е., молодший брат Квінта Фабія Максима Сервіліана, усиновленого Фабіями, старший брат Квінта, консула 140 року до н. е.

Не пізніше 144 року до н. е. був претором, а перша письмова згадка про нього стосується його консульства у 141 році до н. е., коли його обрано разом з Квінтом Помпеєм. Гней Сервілій провів розслідування стосовно зловживань сенатора Луція Гостілія Тубула, якого було засуджено і відправлено у вигнання. Гнею Сервілію призначили провінцією Італію. Можливо він командував римськими військами в Македонії, коли їх розбили скордіски.

У 125 році до н. е. його обрано цензором разом з Луцієм Кассієм Лонгіном Равіллою. Вони закінчили будівництво акведука Aqua Tepula, що проводив до Капітолію воду з Альбанських гір. Також вони винесли осуд Марку Емілію Лепіду Порціні за надмірно розкішний будинок, хоча надалі Гай Веллей Патеркул записав цей випадок як приклад еволюції моралі, маючи на увазі, що вже за часів ранньої Римської імперії навряд чи будь хто вважав би, що власник такого невиразного будинку є сенатором.

З того часу про подальшу долю Гнея Сервілія Цепіона згадок немає.

Сім'я

ред.

Ймовірно його сином був Гней Сервілій Цепіон, квестор, який загинув у 104 році до н. е. під час кораблетрощі. Можливо його онукою була дружина Аппія Клавдія Пульхра, консула 54 року до н. е., яка ймовірно була дочкою Гнея Сервілія Цепіона молодшого.

Джерела

ред.
  • Валерій Максим, FACTORVM ET DICTORVM MEMORABILIVM LIBRI NOVEM (Дев'ять книг примітних вчинків і висловів), 8, 5, 1. (лат.)
  • Тит Лівій, Epitome et Oxyrhynchos, Buch 54 zum Jahr 141 v. Chr.; F. Münzer, RE II A, 2, Sp. 1781. (лат.)
  • Цицерон, de finibus 2, 54; pro M. Fonteio 23; Brutus 97; in Verrem actio 1, 143. (лат.)
  • Павло Орозій, Historiae adversum paganos (Історія проти поганів), T. I: Livres I—III. CIII, 5, 9, 4. (лат.)
  • Гай Веллей Патеркул, Historiae Romanae libri II (Римські історії), II, 10. (лат.)
  • Friedrich Münzer, Servilius 46) Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. II A,2, 1781. (нім.)
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, Vol.1 pag.534 n.5. (англ.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. російська Вікіпедія — 2001.