Відкрити головне меню

Михайло Гнатів (псевдо: «Залізняк», «Чорний», «Сергій Іванович Василів») (пом. ймовірно, Аргентина) — активний діяч ОУН, керівник «Трускавецької боївки» ОУН, організатор вдалого замаху на керівника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка. Представник ОУН в Маньчжурії.

Михайло Гнатів
Прізвисько «Залізняк», «Чорний», «Сергій Іванович Василів»
Народження невідомо
?
Смерть ?, після 1948
ймовірно,
Аргентина Аргентина
Громадянство Україна Україна
Приналежність Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg ОУН
Партія Організація українських націоналістів

ЖиттєписРедагувати

Член УВО з 1929 року, відтак ОУН. Районний провідник ОУН в Тустановичах-Бориславі. Керівник «Трускавецької боївки» ОУН, до якої входили також Дмитро Данилишин, Василь Білас, Олександр Буній та Микола Мотика. Організатор вдалого замаху на керівника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка.

Згодом втік від переслідування польської поліції за кордон до Данцигу. Пізніше переїхав до Італії, де проходив вишкіл у тренувальних таборах хорватських Усташів, належав до вишкільної групи Михайла Колодзінського.

В Маньчжурії і КитаюРедагувати

 
Корабель «Каторі Мару», на якому дісталися до Японії Григорій Купецький, Григорій Файда та Михайло Гнатів

За дорученням ОУН відбув до Маньчжурії у 1937 разом із Григорієм Файдою та керівником групи Григорієм Купецьким. Основне завдання — налагодити співпрацю з командуванням японської армії задля спільної боротьби проти СРСР, у розвалі якого Японія була зацікавлена. Вирушили з Неаполя на кораблі «Каторі Мару» курсом на Йокогаму. Подорож тривала близько шести тижнів — через Суецький канал та Індійський океан. У порту Йокогама їх зустрів генерал Угая.

27 листопада 1937 року Михайло Гнатів разом з товаришами прибув до столиці Маньчжурії міста Сінкйо, а звідти — до Харбіна. Там вдалось налагодити зв'язки з місцевими українцями та групою українських націоналістів, що діяла в Харбіні під керівництвом Михайла Затинайка (Романа Корди-Федоріва). Включився в роботу Української національної колонії, що складалася з українців, депортованих на Далекий Схід іще за часів царату й утікачів із СРСР.

У 1939 році переїхав із Харбіну до Шанхаю, очолював українську громаду міста.

У 1948 році емігрував до Аргентини.

ЛітератураРедагувати

  • Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.

ПосиланняРедагувати