Глітч-арт
В іншому мовному розділі є повніша стаття Glitch art(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Глітч-арт (англ. Glitch art — букв. «мистецтво помилки», «цифрових перешкод») — образотворче мистецтво, виразними засобами якого є різні цифрові й аналогові помилки[1], наприклад, такі як артефакти стиснення, баги, руйнування цифрового коду або фізичне маніпулювання електронними пристроями (наприклад, з допомогою circuit bending). Твори глітч-арту демонструються на виставках цифрового мистецтва[2].
Історія ред.
Вперше поняття «глітч» було вжито у 1962 році першим астронавтом США Джоном Гленном для опису неполадок у зв'язку під час орбітального космічного польоту. Гленн сказав: «У буквальному значенні „глітч“ — це стрибок або зміна напруги в електричному струмі»[3].
Один з перших прикладів використання помилок (глітчів) в медіамистецтві — створення Джеймі Фентоном і Раелем Заріцькі в 1978 році експериментального фільму Digital TV Dinner, яке містило аудіо помилку, зроблену Діком Ейнсвортом. Відео складалося таким чином: в консоль Bally video game користувач вставляв ігровий картридж і під час завантаження гри вдаряв по консолі, картридж вискакував, і зображення гри на екрані ставало спотвореним[4].
У своєму вступі до Glitch Studies Manifesto Роза Менкман говорить про фільми A Colour Box (1935) Лена Лая, MagnetTV (1965) Нам Джун Пайка, а також про Panasonic TH-42PWD8UK Plasma Screen Burn (2007) Корі Аркенгеля як про приклади використання механічних і цифрових шумів у візуальному мистецтві[5].
Незабаром термін «глітч» став використовуватися для опису помилок у програмному забезпеченні, відеоіграх, аудіо- та відеоматеріалах, зображеннях та інших форматах відображення даних. В середині 1990-х термін «глітч» увійшов у сферу мистецтва як найменування жанру експериментальної електронної музики. Музичні композиції такого жанру створювалися на апаратних шумах і акустичних ефектах, викликаних різними збоями в системі.
У візуальне мистецтво глітч прийшов у кінці XX століття, і в новому тисячолітті став активно розвиватися. Термін «глітч-арт» увів художник Ент Скотт у 2001 році для опису своїх творів[6].
Наслідки ред.
Завдяки поширенню комп'ютеризації даний напрямок у мистецтві почав поширюватися і отримав багато послідовників у різних країнах. Світ перешкод і помилок зображують у своїх роботах такі художники, як Роза Менкман з Нідерландів, Рейчел Вайт з Великої Британії, Даніел Войко з Румунії[7].
Глітч-арт також став об'єктом дослідження вчених і теоретиків. Аймонд Мораді, який першим запропонував класифікацію глітча, розділив його на два типи: «Чистий глітч» і «Глітч-подібності». Перший тип характеризується як ненавмисний, випадковий, знайдений, присвоєний, реальний; відповідно, другий тип — запланований, зумисний, штучний.
Дослідники феномену глітч-арту сходяться в думці, що основним завданням цього напряму в мистецтві є «створення, виявлення, захоплення помилок, збоїв, перешкод, одержані в результаті випадковості, неправильного використання, навмисного зловживання та/або експериментування з апаратним або програмним забезпеченням».
Критика ред.
Дискусія навколо глітч-арту пов'язана, в першу чергу, з труднощами визначення його рамок як одного з виду вебарту. Сербський цифровий художник Андрій Тишма пише: «…Це робить web.art неймовірно різноманітним і динамічним, а отже, проблематичним для визначення. Тим не менш, існують параметри, поширені для всіх форм цього мистецтва, відомі знаменники, з допомогою яких ми все ще можемо визначити природу вебарту, особливо в зв'язку з далекосяжними формами художнього вираження»[8].
Вплив ред.
Глітч-арт поширюється на різні види мистецтва. Так під його впливом австралійський скульптор Пол Каптейн створює дерев'яні скульптури, в яких поєднуються традиційна робота з деревом та цифровий стиль глітч-арту[9]. В стилі «комп'ютерних помилок» створюються різні предмети. Приміром, американець Філіп Стірнс робить ковдри та килими з глітч-текстурою[10]. Окремі меблеві дизайнери почали розробку глітч-меблів[11].
Примітки ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глітч-арт |
- ↑ Мир наизнанку. Глитч-арт. www.foto-video.ru. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Дрессированные глитчи. http://artarsenal.in.ua/rus/gallery/event142.html[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Moradi, Iman. (2004) Glitch Aesthetic http://www.oculasm.org/glitch/download/Glitch_dissertation_print_with_pics.pdf [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Glitch art: критические практики цифровой культуры. http://www.huminf.tsu.ru/wordpress/wp-content/uploads/serbin_va/2015/Glitch-art-critical-practices-of-digital-culture.pdf [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Menkman, Rosa (2011), «Glitch Studies Manifesto», in Lovink, Geert; Somers-Miles, Rachel, Video Vortex Reader II: Moving Images Beyond YouTube, Amsterdam: Institute of Network Cultures, pp. 336—347, ISBN 978-90-78146-12-4
- ↑ Глитч-арт — эстетика ошибки. Эльвира Жагун Линник. https://www.youtube.com/watch?v=IukjcsqZV3g [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Сбой системы. http://www.vogue.ru/peopleparties/afisha/Sboy_sistemy/ [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Глитч-арт: реконструкция повседневности . http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2015/data/7021/uid81376_report.pdf [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Скульптор создал деревянный глитч-арт. http://hudruk.com/news/Artists/skulptor-sozdal-derevannyj-glitch-art-495.html [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ NEW MEDIA ART: ГИД ПО ИСКУССТВУ БУДУЩЕГО. http://www.furfur.me/furfur/culture/culture/173741-gid-po-new-media-art [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Glitch Furniture Makes Your Room Look Like It's Malfunctioning. http://www.buzzfeed.com/kevintang/glitch-furniture-makes-your-room-look-photoshopped-irl#.umB1V1J4J [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Чарлз Буковскі глітч бук [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Red Dot