Глебов-Авілов Микола Павлович

Мико́ла Па́влович Гле́бов-Аві́лов (11 (23) жовтня 1887(18871023), Калуга — † 13 березня 1937 (в офіційних джерелах писалося — 13 липня 1942) (партійний псевдонім — Гліб, Н. Глебов, справжнє прізвище Авілов), радянський державний і партійний діяч.

Глебов-Авілов Микола Павлович
Глебов-Авілов Микола Павлович
23.5.1920 — 1922
 
Народження: 11 (23) жовтня 1887(1887-10-23)
Калуга
Смерть: 13 березня 1937(1937-03-13) (49 років)
розстріляний
Країна: Російська імперія і СРСР
Партія: КПРС

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився у Калузі в родині чоботаря, працював конторщиком, 1899 — робітником-друкарем, член Комуністичної партії з 1904 року. Навчався у партійній школі в Болоньї.

На підпільній партійній роботі був в Калузі, Москві, Петербурзі, на Уралі, не один раз арештовувася.

У 1913—1914 співробітничав в «Правді». Після лютневої революції 1917 — втік з Наримського заслання, член Виконавчої комісії Петербурзького комітету РСДРП (б).

Працював в бюро Петроградських профспілок, з червня 1917 — член виконкому ВЦРПС.

Після Жовтневого перевороту в складі першого Радянського уряду нарком пошти і телеграфів. У травні 1918 — комісар Чорноморського флоту. Виконав директиву про затоплення Чорноморського флоту задля недопущення захоплення його німецькими силами.

Як представник Реввійськради 12 армії 28 жовтня 1919 р. очолив Чернігівський губревком

Надалі — член президії і секретар ВЦРПС. З 23 травня 1920 — нарком праці УРСР.

З 1922 — на партійній роботі в Петрограді.

Поділяв погляди «нової опозиції» у 1925, 1927 «визнав свої помилки».

З 1928 року працює начальником будівництва, потім — директор заводу «Ростсільмаш».

19 вересня 1936 року арештований за підозрою «в терористичній діяльності». 13 березня 1937 розстріляний. Посмертно реабілітований 1956 року.

Делегат 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17 з'їздів КПРС.

ДжерелаРедагувати