Герцог Веллінгтон

Герцог Веллінгтон (англ. Wellington у Сомерсеті), спадковий титул у Великій Британії. Першим носієм титулу був Артур Веллслі, перший герцог Веллінгтон (1769—1852), відомий військовий та політичний діяч ірландського походження. Його головним військовим досягненням стала, спільно з Гебхардом Леберехтом Блюхером, перемога над Наполеоном Бонапартом під Ватерлоо у Брабанті (нині провінція Валлонський Брабант, Бельгія). Рід Веллслі є старовинною англо-ірландською аристократичною династією.

ІсторіяРедагувати

Титули Герцог Веллінгтон і Маркіз Дуро були створені як нагорода Артуру Веллслі, який став 1-м герцогом Веллінгтон 11 травня 1814 року. Другорядні титули герцогів Веллінгтонів: Маркіз Веллінгтон (1812), Маркіз Дуро (1814), Граф Монінгтон (1760, але успадкований герцогами Веллінгтонами у 1863 році), Граф Веллінгтон (1812), Віконт Веллслі (1760, успадкований у 1863 році), Віконт Веллінгтон (1809), Барон Монінгтон (1746, також успадкований у 1863 році) й Барон Дуро (1809). Титули Віконт Веллслі, а також Барон і Граф Монінгтон є ірландськими; решта — британські. Поряд із британськими титулами герцоги Веллінгтони також мають титули: нідерландський Князь Ватерлоо (Prins van Waterloo, 1815), іспанські Герцог де Сьюдад-Родріго (Duque de Ciudad Rodrigo, 1812) та Герцог да Віторіа (Duque da Vitória, 1812), а також другорядні португальські Маркіз де Торрес-Ведрас (Marquês de Torres Vedras, 1812) і Граф де Вімейро (Conde de Vimeiro, 1811). Це був перший випадок посвяти у герцогський титул за видатні заслуги як головнокомандувача в іспансько-французькій війні (в Іспанії та Португалії) й у битві під Ватерлоо (у сучасній Бельгії).

Родовим маєтком є Стретфілд Сей хауз, неподалік від Бейсінгстока, Гемпшир. Епслі-хаус в Лондоні нині належить компанії English Heritage, однак тут також є родинні апартаменти.

Герцоги Веллінгтон (1814)Редагувати

 
1-й герцог Веллінгтон

ДжерелаРедагувати