Відкрити головне меню

Ґеральт з Рівії

головний персонаж Відьмацької саги

Ґе́ральт з Рі́вії[1], або Ге́ральт із Ри́вії[2][3] (пол. Geralt z Rivii), — головний герой циклу «Відьмак», написаного Анджеєм Сапковським.

Ґеральт з Рівії
Geralt z Rivii
Геральт із Ривії
Геральт із Ривії
Твір Відьмак (серія романів), Відьмак[d], The Witcher 3: Wild Hunt, Відьмак 2: Вбивці королів, Відьмак (телесеріал, 2002), Відьмак і The Witcher
Поява

Твори:

Відеоігри:

Автор Анджей Сапковський
Виконавець

Серіали:

Міхал Жебровський,
Генрі Кевілл.

Відеоігри: (рос.)

Володимир Зайцев,
Всеволод Кузнецов.
Виконавець ролі Міхал Жебровський, Jacek Rozenekd, Doug Cockled і Генрі Кавілл
Інформація
Прізвисько М'ясник з Блавікена, Gwynbleidd, Білий Вовк, Білоголовий, Vatt'ghern
Стать чол
Рід занять Відьмак
Родичі Мати: Вісенна,
Батько: Корін

Ґеральт з Рівії у Вікісховищі?

ПоходженняРедагувати

Матір'ю Ґеральта була чародійка, а точніше друїд-цілителька Вісенна, батько — найманець Корін. Вісенна віддала сина на виховання відьмаку Весеміру з напівзруйнованої фортеці Каер Морен, де Ґеральтові належало стати відьмаком. Ґеральт був Дитиною Призначення, так само, як інші відьмаки.

Ім'яРедагувати

Персонажа звуть «Ґеральт з Рівії». Ім'я Ґеральтові дала мати, однак сам він більшу частину життя вважав, що отримав своє ім'я від наставника — відьмака Весеміра. Прагнучи знайти хоча б ілюзорну точку свого застосування, Ґеральт не тільки назвався вихідцем з Рівії, але також навчився наслідувати рівійський акцент, хоча насправді ніякого стосунок до зазначеного королівства не мав («Витягав прутики, помічені різними звучними назвами»). Та й люди більш охоче довіряють Ґеральтові з Рівії, а не дивному приходькові без батьківщини. Справжній же лицарський титул — Ґеральт Рівійський — наданий Ґеральтові королевою Лірії Мевою набагато пізніше, за «Битву коло моста».

У розмові з трубадуром Любистоком Ґеральт одного разу згадав багаточленне ім'я. Однак навряд чи воно було справжнім, скоріше, придуманим у дитинстві, з того ж бажання мати ім'я, за яким можна судити або про суспільний статус, або про місце проживання.

Запропонував мені ту методу мій відьмацький прецептор. Не відразу. А доперва вчас, коли наполіг я прибрати собі назвисько Жераль Роже Ерик дю От-Бельгарт. Весемир уважав те за смішне, претензійне і кретинське.

Оригінальний текст (пол.)
Zasugerował mi tę metodę mój wiedźmińaki preceptor. Nie od razu. Dopiero wówczas, gdy uparłem się przybrać nazwisko Geralt Roger Eryk du Haute-Bellegarcie. Vesemir uznał to za śmieszne, pretensjonalne i kretyńskie.

Хрещення вогнем, глава 7

Старші Народи називають Ґеральта ім'ям «Gwynbleidd», що в перекладі зі Старшої мови означає «Білий Вовк». У Брокілоні Ґеральт відомий як Vatt'ghern. Люди, що зустрічають Ґеральта на вулиці, кличуть його просто «Чаклуном» або «Біловолосий» через специфічний колір волосся.

У деяких місцях Ґеральт відомий також під прізвиськом «М'ясник із Блавікена», цей псевдонім приклеївся до нього після відомих подій у містечку Блавікен, де відьмак змушений був зробити черговий непростий вибір між меншим та більшим злом. Третього варіанту Ґеральтові того разу не залишили, тож йому довелося вирізати групу найманих убивць, щоб ті, у свою чергу, не влаштували населенню міста криваву баню. Як завжди, суспільство навіть не спробувало вдатися в суть ситуації, віддавши перевагу квапливому звинуваченню відьмака в кровожерливості, внаслідок чого в Ґеральта з'явилося нове «криваве» прізвисько.

ОцінкиРедагувати

Ґеральт був охарактеризований як «неоліберальний, антиполітичний» дух польської популярної культури 1990-х. Він професіонал, який виконує свої обов'язки і не бажає брати участь у «дрібній метушні» сучасної політики.[4]

Ґеральта також порівнювали з популярним героєм Реймонда Чандлера детективом Філіпом Марлоу[5].

ПриміткиРедагувати

  1. У перекладі Сергія Легези
  2. Книгу про відьмака перекладуть українською — PlayUA
  3. Микола Рябчук (1990). «Відьмак». «Всесвіт». №8. 
  4. Péter Apor (2008). Past for the eyes: East European representations of communism in cinema and museums after 1989. Central European University Press. с. 198. ISBN 9789639776050. Процитовано 28 May 2011. 
  5. (пол.) Marek Oramus Jedynie słuszny wizerunek wiedźmina, Polityka — nr 36 (2261) from 2000-09-02; p. 52-54

ПосиланняРедагувати