Геракліт і Демокріт

«Геракліт і Демокріт»  — картина італійського художника Сальватора Рози (1615 — 1673), представника Неаполітанської школи живопису.

«Геракліт і Демокріт»
Salvatore Rosa 004.jpg
нім. Heraklit und Demokrit
Творець: Сальватор Роза
Час створення: 1649
Розміри: коло=тондо 116 см
Матеріал: олія на полотні
Зберігається: Відень, Австрія
Музей: Музей історії мистецтв

Потяг до мудрості у пройдисвітаРедагувати

Художник Сальватор Роза зажив при житті славу пройдисвіта. Від намагався водночас писати вірші, бути актором, займатися музикою. Особа непосидюча і дещо хаотична, він навіть водив дружбу з бандитами, що мешкали в Неаполі. Сучасників Художника вражали волелюбність майстра, його сатиричні вірші, сміливі вчинки.

Але був ще й другий Сальватор Роза. Той, що завмирав від гри віртуоза-музи́ки, що радів вдалому рядку вірша і мав постійний потяг до мудрості. Саме Сальватор напише незвичні картини, серед яких «Справедливість, що віддає народу свої атрибути, меч і терези» і автопортрет з написом «Або мовчи, або кажи те, що краще за мовчання».

В Неаполі художники часто зображували давньогрецьких філософів, хоча й трактували і їх як героїв історичних анекдотів — Хосе де Рібера, Лука Джордано тощо. Але простонародні, грубі моделі в драних шатах робили їх достовірними і наближеними до сьогодення. Звернувся до зображення філософів в Сальватор Роза.

Картина «Геракліт і Демокріт»Редагувати

Художник обрав для картини дещо незвичну форму — тондо. Це геометрично точне коло. Зазвичай художники не полюбляють таку форму, вважаючи її важкою для побудови композиції. Сальватор Роза, що полюбляв ризик і раз у раз перетинав вузькі кордони в сюжетах, в куплетах пісень, в поведінці, ризикнув і цього разу.

Його Геракліт, старий і сивий дід, що гірко плаче над людською недосконалістю, їх марнуванням життя і недоліками, не приваблював жвавого художника. І він малює його понизу, приховуючи його обличчя. Куди привабливішим був для нього Демокріт. В картині художника він домінує.

Бадьорий і усміхнений, особа сильна і вольова, він дозволяв собі сміятися над глупотою людства, своїм невиправним поколінням. Це дозволяв собі і художник, коли співав ризиковані куплети на карнавалі в Римі чи відкидав геть нудну мораль обмежених міщан, дурників, крадіїв і дуреп. Можливо, художник вважав себе послідовником веселого філософа, незважаючи на відстань у декілька століть.

ДжерелаРедагувати

  • Альбом «Сальватор Роза», автор-составитель Дьяков Л.А., М, «Изобразительное искусство», 1992
  • Achim Aurnhammer u.a. (Hrsg.): Salvator Rosa in Deutschland. Studien zu seiner Rezeption in Kunst, Literatur und Musik. Rombach Verlag, Freiburg/B. 2008, ISBN 978-3-7930-9533-0.
  • Herwig Gurasch u.a. (Hrsg). Salvator Rosa. Genie der Zeichnung. Verlag Wienand, Köln 1999, ISBN 3-87909-667-8 (Begleitbuch zur gleichnamigen Ausstellung).
  • James S. Patty: Salvator Rosa in French literature. From the bizarre to the sublime. University Press, Lexington, Ky 2005, ISBN 0-8131-2330-5.
  • Walter Regel (Hrsg). ... Hoch gerühmt, fast vergessen, neu gesehen ... Der italienische Maler und Poet Salvator Rosa. Studien zur Neubewertung. Königshausen & Neumann, Würzburg 2007, ISBN 978-3-8260-3667-5 (Inhaltsverzeichnis)
  • Hans Werner Schmidt: Die Landschaftsmalerei Salvator Rosas. Halle (Saale) 1930


Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. https://www.khm.at/objektdb/detail/1595/