Геньба Любов Григорівна
| Геньба Любов Григорівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
28 лютого 1960 (64 роки) Грушеве Гуляйпільський район Запорізька область | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | поетка, журналістка, директор музею. | |||
| Мова творів | Українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Любов Григорівна Геньба (народилася 28 лютого 1960 в селі Грушевому Гуляйпільського району Запорізької області) — українська поетеса, журналіст, громадська діячка, режисер, член НСПУ, директор Гуляйпільського музею.[1]
Життєпис ред.
Родина ред.
Народилася у сім’ї хліборобів. Батько - Григорій Юхимович. Мати - Леся Миколаївна.
Творчий шлях ред.
Закінчила з відзнакою Мелітопольське училище культури у 1996р.[2] за фахом: режисер масових заходів, а також у 2006 р.[3] отримала червоний диплом філологічного факультету Запорізького Національного університету зі спеціальності «Українська мова та література».[3][4]
Почала писати з 1977. Друкувалася в обласних газетах, у колективних збірниках «Кроки», «Вітрила», «Великий Луг», альманасі «Хортиця».[3]
На обласному горизонті Любу помітили іще в 1977 році. Гарно відгукнулися про неї Микола Лиходід, Анатолій Рекубрацький, Генадій Літневський. Її вірші все частіше стали потрапляти на шпальти обласних газет.
з 1992 року починається злет творчої діяльності Любові Геньби. Одна за одною виходять у світ поетичні збірки: «Грушеве» (1992 р.); «Іменем твоїм» (1995 р.); «Паралель» (1999 р.); «Повези мене у Красиве…» (2006 р.); «Душа іде на сповідь» (2006 р.); «Обвітрені сувої половчанки»(2012 р.); «Вальс бажань» (2012 р.) Ліричні вірші Геньби про кохання вирізняються музикальністю і пісенністю.[2]
З виходом другої збірки прийнята до лав НСПУ — 1997 рік.[1]
На вірші Л. Геньби створено низку пісень у співавторстві з композитором-піснярем, Заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Сердюком, зокрема «Весняний вальс», «Оксаночка», «Планета віршів» та ін.[3] та Заслуженим діячем мистецтв України Тетяною Бекіровою. «Весняний вальс» став окрасою багатьох концертів, радіо і телепередач
Від 1987 працює у системі Гуляйпілського відділу культури:
1998–99 – директорка Будинку культури.
Від 2003 – директорка Гуляйпілського краєзнавчого музею.[2]
Поезії Любові Геньби внесені у навчальні плани шкіл, та вищих навчальних закладів. За її творами готуються курсові, дипломні та наукові роботи. Вона частий гість серед учнівської та студентської молоді.
Більше двадцяти років Любов Григорівна працює в сценічній майстерності.
Маючи освіту режисера масових заходів, є активним учасником районних, обласних, всеукраїнських свят, які готує як сценарист, режисер, ведуча і актор. Свої театральні здібності вона перенесла і втілила у роботі на посаді директора районного краєзнавчого музею. Виступає як режисер-постановник, сценарист, ведуча багатьох літературно-мистецьких програм, які проходять у театральних закладах м. Запоріжжя.[1]
За одинадцять років перебування її на посаді директора музею, музей вийшов на одне з перших місць в області, веде активну роботу в розвитку туристичної діяльності. Неодноразово представляла регіон і музей у документальних стрічках знятих каналами СТБ, «1+1», «Першим Національним», є частим гостем обласного радіо і телебачення.
Про неї поетично говорять документальні стрічки «Голосом віків землі своїй молюсь» (2004) та «Жінка на ім’я Любов» (1999). У 2003 вийшов лазерний компакт-диск «Трояндовий гріх» з піснями на вірші Геньби.[5] Журналісти багатьох обласних та всеукраїнських періодичних видань не обминають своєю увагою як роботу музею так і літературний шлях Любові.
Любов Геньба очолює районне літературне об’єднання. Двері її кабінету не зачиняються для відвідувачів, молодих талантів. До неї йдуть за порадою, за наукою, вчитися пізнавати прекрасне.
, — говорить сама поетеса.Не знаю, чи пройду усі дороги, але свою, зізнаюся, — пройду!
1992 — вступає до Мелітопольського культосвітнього закладу, багато читає, вчить напам'ять, декламує, бере участь у конкурсах декламаторів, поетичних турнірах. Іде напружена внутрішня робота.
У другій книжці «Іменем твоїм», яка вийшла в 1995 році, Люба вже приходить до філософського осмислення світу.
Нагороди ред.
1998 рік — Дипломант Всеукраїнського конкурсу читців ім. Т.Г. Шевченка у м. Києві;
2002, 2003, 2004 рік — Лауреат районного конкурсу «Людина року»;
2003 — нагороджена регіональною медаллю «За заслуги перед Гуляйпільським районом»;
2005 — Дипломант Всеукраїнського фестивалю ім. Нестора Махна;
2006 — ім’я Л. Геньби внесене до енциклопедії сучасної України; том №5;
2007 — Лауреат VI обласного конкурсу «Господиня свого краю»;
2007 — Лауреат обласної премії за досягнення у розвитку культури Запорізького краю;
2008 — нагороджена Почесною грамотою обласної ради за значний особистий внесок у розвиток культури;
2009 — внесена до енциклопедії «Відомі люди України»;
2009 — нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України, Почесною грамотою Міністерства культури і туризму та Центрального комітету профспілки працівників культури України за;
2009 — нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України за розвиток туристичної діяльності.
2010 — нагороджена Почесними грамотами Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради за великий внесок у розвиток культури та духовності запорізького краю;
2012 — нагороджена ювілейною медаллю «90 років Гуляйпільському району»
2013 — нагороджена грамотою обласної державної адміністрації за розвиток культури і духовності.
2014 — нагороджена грамотою районної державної адміністрації за особистий внесок у соціально-єкономічний і культурний розвиток району, активну життєву та громадську позицію. Занесена на районну дошку пошани.
Посилання ред.
- Любов Геньба. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- Геньба Любов Григоріївна
- Гуляйпільський краєзнавчий музей [Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б в Любов Геньба — біографія | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
- ↑ а б в Геньба Любов Григорівна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 6 жовтня 2019.
- ↑ а б в г Славетні запоріжці. sites.znu.edu.ua. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 6 жовтня 2019.
- ↑ Гуляйпільський краєзнавчий музей - Директор. gulyaypolemuseu.at.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
- ↑ Геньба Любов Григорівна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 6 жовтня 2019.