Геліцекультура (равликівництво) — вид агробізнесу та тваринництва з вирощування равликів для використання у харчовій та косметологічній промисловості. [1]

ІсторіяРедагувати

В Римській імперії дикого виноградного равлика розводили в садах для споживання. Оскільки цей делікатес вважався афродизіаком — подавали його пізно ввечері.[2]

ТоргівляРедагувати

Попит на продукцію равликівництва у світі постійно зростає. Найбільшими імпортерами равликів у світі є: Китай, Франція, Італія, Іспанія, Греція, Бельгія, Польша, Румунія, Литва.[3]

В Україні також є равликові ферми, на яких вирощуються равлики видів:

Helix pomatia (равлик виноградний);

Helix aspersa Muller (підвид равлик садовий);

Helix aspersa Maxima (підвид равлик садовий).

Із світового обороту, тільки 15-20% вирощуються на спеціальних фермах, більша частина збирається в природних умовах. В більшості країн світу і в Європі збір равликів в дикій природі заборонений, оскільки це завдає шкоди екосистемі та має екологічні наслідки. Равликів вирощують для харчування та для використання у косметології.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Петропавловська С.Є., Земляк В.О. (2019). ОЦІНКА ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ГЕЛІЦЕКУЛЬТУРИ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ. СХІДНА ЄВРОПА: ЕКОНОМІКА, БІЗНЕС ТА УПРАВЛІННЯ (ukr). 
  2. Роман Камінський. Бізнес на равликах (ukr). 
  3. а б Равликова ферма: успішний агробізнес з високою рентабельністю (uk). 2018-02-03. Процитовано 2020-11-15.