Відкрити головне меню

Гелен Елізабет Кларк (англ. Helen Elizabeth Clark; народилася 26 лютого 1950, Гамільтон, Нова Зеландія) — лідер Лейбористської партії Нової Зеландії, Прем'єр-міністр Нової Зеландії з 5 грудня 1999 по 18 грудня 2008 року. З 2019 року являєтся меценатом Фонду Гелен Кларк.

Гелен Елізабет Кларк
англ. Helen Elizabeth Clark
Гелен Елізабет Кларк
Час на посаді:
5 грудня 1999 — 19 листопада 2008
Монарх  Єлизавета II
ПопередникДженні Шиплі
НаступникДжон Кей

Народився26 лютого 1950(1950-02-26)[1][2][3] (69 років)
Гамільтон, Нова Зеландія
Політична партіяЛейбористська партія
ПідписSignature Helen Clark.jpg

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народилася у родині фермера та вчительки. Вивчала політологію в університеті Окленда; у 19731981 роках викладала там же. Член Лейбористської партії з 1973. 1981 року вперше обрана до парламенту. У 19871989 працювала у лейбористських урядах Девіда Лонгі, Джеффрі Палмера та Майка Мура — спочатку міністром будівництва, потім — міністром охорони здоров'я та віце-прем'єром. Після поразки 1989 року на чергових парламентських виборах від Національної партії Лейбористська партія пішла в опозицію. З 1993 до 2008 роки Гелен Кларк — лідер Лейбористської партії.

1999 року Лейбористська партія сформувала коаліцію з партією Альянсу, і Гелен Кларк очолила уряд. Вона займає також пост міністра культури. Виступає за збереження без'ядерного статусу Нової Зеландії, вдосконалення системи соціального забезпечення.

2002 року коаліція розпалася, і відбулися нові вибори. Після них лейбористи увійшли до коаліції з Прогресивною партією та сформували уряд за підтримки партії Майбутнього та «зелених». 2003 року Кларк засудила вторгнення американських військ до Іраку. Того ж року вона заявила, що перетворення Нової Зеландії у республіку «неминуче» (останнім часом офіційно главою країни вважається королева Великої Британії, представлена ​​генерал-губернатором).

17 вересня 2005 відбулися чергові вибори до парламенту. Цього разу лейбористи отримали 50 місць, проти 48 у Національної партії, у 121-місному парламенті.

Нині вона є керівником програми розвитку ООН.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Encyclopædia Britannica

ПосиланняРедагувати