Гвинтове зчеплення
Гвинтове зчеплення — неавтоматичний зчіпний пристрій, який застосовується на залізничному транспорті.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e2/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7_%D0%A1.68_%2816%29.jpg/200px-%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7_%D0%A1.68_%2816%29.jpg)
У СРСР такий вид зчеплення поїздів широко використовувався для зчіпки рухомого складу до середини XX століття. У Великій Британії таке зчеплення називається гвинтовою муфтою. У СРСР перехід на автозчеп розпочався в 1935 році і завершився після 1959 року. На 1959 автозчепленням було обладнано 96,4 % інвентарного парку вагонів. Пасажирських вагонів з автозчепленням на 1959 було 69 % від інвентарного парку[1].
Гвинтове зчеплення застосовується на всіх залізницях країн Європи, крім колишнього СРСР. Винятки — деякі швидкісні та міські поїзди, на них застосовується автозчеплення Шарфенберга.
Примітки
ред.- ↑ Сообщение Управления статистического учёта и отчётности МПС СССР в министерство об итогах переписи вагонов 3 июня 1959 года // Железнодорожный транспорт СССР 1956—1970 гг. (сборник документов) Москва.: «Эрга» 550 с.
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |