Гвалбакур
Гвалбакур (ісл. вимова: [ˈkʰvalˌpaːkʏr̥] (
прослухати)), означає «спина кита») — невеликий безлюдний острів біля узбережжя Ісландії та крайня східна точка країни. Він розташований в регіоні Аустурланд, за 35 кілометрів від материка. Він завдовжки 200 метрів і до 100 метрів завширшки, з найвищою точкою 5 метрів над рівнем моря. Острів з’являється на картах з 1761 року,[1] але, можливо, його помітили набагато раніше.
| Гвалбакур | |
|---|---|
| Hvalbakur | |
| Географія | |
| 64°35′45″ пн. ш. 13°16′33″ зх. д. / 64.59583° пн. ш. 13.27583° зх. д. | |
| Акваторія | Атлантичний океан |
| Площа | 0,01 км² |
| Довжина | 0,205 км |
| Ширина | 0,095 км |
| Країна | |
| Ісландія | |
| Регіон | Аустурланд |
| Населення | 0 |
  Гвалбакур Гвалбакур (Ісландія) | |
 | |
Історія
ред.Перша згадка про Гвалбакур датується 1617 роком на карті голландського мореплавця і картографа Йоріса Каролуса, який назвав його «островом Опдамс». Через помилку в позиціонуванні — на карті було вказано 66° північної широти замість правильних 64° північної широти, риф вважався фантомним островом, доки через півстоліття його не відкрили знову і не перейменували на «Енчуйсен».
Дивись також
ред.Примітки
ред.- ↑ Insvlae Islandiae delineatio (Карта). Nuremberg: Homanns. 1761. Процитовано 25 грудня 2018.