Гастонбельгійський гумористичний комікс-серіал авторства художника Андре Франкіна про пригоди персонажа Гастона Лагафа.

Гастон
Логотип
Зображення
Головний предмет твору humor comicsd
Творець André Franquind
Автор André Franquind
Отримані нагороди
Описує вигаданий світ universe of Spirou & Fantasiod
Персонажі Fantasiod, Spiroud і Gastond
Час/дата початку 1957
Опубліковано в Spiroud
CMNS: Гастон у Вікісховищі
Портрет Гастона на Берлінської стіни.

ІсторіяРедагувати

Цей персонаж вперше з'явився 28 лютого 1957 року в журналі «Спіру» як один з героїв серіалу «Спіру і фантазії»; з 1960 року в цьому ж журналі про нього почав друкуватися окремий серіал[1]. Кожна серія представляла собою коротку іронічну історію в картинках. Франкін перестав малювати нові історії про Гастона в 1991 році, за шість років до смерті.

Гастон Лагаф, кудлатий молодий чоловік у зеленому светрі і чорних джинсах, згідно за сюжетом історій, працює офісним клерком і відрізняється одночасно винахідливістю і великою лінню. Він постійно прагне будь-якими способами уникнути праці і яких би то не було зусиль, для чого намагається використовувати придумані і зібрані ним винахіди; проте він лінується і при їх зборці, тому всі його агрегати зроблені з помилками і в результаті не приносять горе-винахіднику бажаного результату[2], на цьому й побудований гумор абсолютної більшості історій. Одним з незмінних атрибутів Гастона є автомобіль Fiat 509 1925 року випуску, до 1960-х років уже безнадійно застарілий і фактично розвалюється на ходу, на якому Гастон їздить на роботу; «геги» і гумор у багатьох історіях пов'язані саме з ним. В цілому ряді історій про Гастона були присутні натяки на ті чи інші актуальні на той момент політичні події.

«Гастон» вважається одним з найбільш відомих бельгійських коміксів, багато історії про нього переводилися на різні мови світу. У 2014 році в Бельгії і Франції, де комікси про даного персонажа також користувалися великою популярністю, широко відзначали 57-річний ювілей персонажа: газета Le Figaro присвятила його історії велику статтю[3], а компанія Google — один з «дудлів»[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Gaston Lagaffe, le méga dossier. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. 
  2. Les Inventions… la suite. Архів оригіналу за 2014-06-03. Процитовано 2014-11-10. 
  3. Gaston Lagaffe : 57 ans d’inventions loufoques. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. 
  4. Gaston Lagaffe, 57e anniversaire, célébré par Google. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 21 квітня 2019.