Гаспаре Спонтіні
Гаспаре Луїджі Паціфіко Спонтіні (італ. Gaspare Luigi Pacifico Spontini; 14 листопада 1774 Майолаті провінція Анкона — 24 січня 1851, там само) — італійський композитор, автор опер, кантат, мес і інших музичних творів. Виходець з селян. Член Прусської (1833) і Паризької (1839) академій мистецтв.
| Гаспаре Спонтіні | |
|---|---|
| італ. Gaspare Spontini | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 листопада 1774[1][2][…] |
| Місце народження | Майолаті-Спонтіні, Провінція Анкона[4][5] |
| Дата смерті | 24 січня 1851[1][2][…] (76 років) |
| Місце смерті | Майолаті-Спонтіні, Провінція Анкона, Марке, Папська держава[5] |
| Громадянство | Папська держава, Перша Французька імперія і Королівство Пруссія |
| Професії | композитор, диригент, музичний режисер |
| Освіта | консерваторія |
| Вчителі | Nicola Salad |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера |
| Нагороди |
    |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Музичну освіту здобув в неаполітанській консерваторії, де вчився у Нікола Сала; пізніше займався композицією у Піччіні. У 1796 р. написав комічну оперу «Жіноче впертість» (італ. La Puntiglie delle Donne) поставлену в Римі з величезним успіхом, і потім ще 14 опер буффа і опер-серіа в стилі Доменіко Чімарози, що також мали успіх — у Риму, Неаполі, Флоренції, Венеції.
У 1803 р. Спонтіні приїхав у Париж, тут їм була написана опера «Весталка» (1807), з появи якої починається справжня його слава, ця опера вважається найкращим його твором. Після постановки опери «Фернандо Кортес, або Завоювання Мексики» (1809) Спонтіні зайняв місце директора італійської опери в Парижі (1810—1812); з 1814 року — придворний композитор. Його опера «Олімпія» особливого успіху не мала.
З 1820 року — музичний директор Берлінської опери. У Берліні Спонтіні написав багато п'єс на різні урочисті випадки. У 1841 році через протесту німецької публіки, викликаного його нерозумінням нового напряму в німецькому оперному мистецтві, він покинув Берлін і повернувся до Італії.
Спонтіні справив значний вплив на зародження французької «великої опери». Вплив його музики можна знайти й у творчості Мейєрбера, і в ранніх творах Вагнера, наприклад опері «Рієнці».
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118616374 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
Джерела ред.
- Серов А. Н., Спонтини и его музыка, «Пантеон», 1852, т. 1, кн. 1, с. 1-42;
- Wagner R., Erinnerungen an Spontini, в кн.: Gesammelte Schriften, Bd 5, Lpz., 1872;
- Jensen W., Spontini als Opernkomponist, В., 1920 (Diss.);
- Bouvet Ch., Spontini, R., (1930);
- Atti del primo congresso internazionale di studi Spontiniani, Fabriana, 1954;
- Belardinelli A., Documenti Spontiniani inediti…, v. 1-2, Firenze, 1955;
- Schlitzer F., Circostanze della vita di Gaspare Spontini, Siena, 1958;
- Libby D. A., G. Spontini and his French and German Operas, N. Y., 1969 (Diss.).
- Fragapane, Paolo, Spontini, Bologna 1954, Reprint: Firenze 1983
Посилання ред.
- Fondazione Pergolesi-Spontini di Jesi [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]