Гаркавенко Євген Миколайович
Євге́н Микола́йович Гарка́венко (6 жовтня 1979 — 23 серпня 2014) — доброволець батальйону територіальної оборони «Айдар», учасник російсько-української війни.
| Гаркавенко Євген Миколайович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 6 жовтня 1979 Гостролуччя |
| Смерть | 23 серпня 2014 (34 роки) Сєвєродонецьк |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС | Територіальна оборона |
| Рід військ |  Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєвий шлях
ред.Народився 1979 року в селі Гостролуччя (Баришівський район, Київська область). Після закінчення Гостролуцької середньої школи вирушив жити та працювати до Києва.
В часі війни — доброволець з травня 2014 року, номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».
23 серпня 2014[1][2][3] року загинув в бою з російською ДРГ у лісі під містом Сєвєродонецьк. Повідомлялося, що російські диверсанти займались підготовкою теракту в Харкові. Диверсантам було запропоновано здатись, але вони відкрили вогонь. Тоді загинуло ще 6 вояків Айдару: Василь Андріюк, Володимир Бойко, Андрій Корабльов, Оганес Петросян, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.[4]
Без Євгена залишились батьки, молодший брат Олег.
Похований у рідному селі, дата поховання не уточнена.
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 6
- Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
Примітки
ред.- ↑ Міністерство оборони України - У Залі пам’яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв. www.mil.gov.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ «Повік невгасимою буде всенародна шана мужності та героїзму українських воїнів». В Міноборони вшанували загиблих Українських героїв. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Подвиг Героїв ніколи не буде забутий! В оборонному відомстві вшанували Українських захисників. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Валерій Снегірьов, Олег Мартиненко, Сергій Мовчан, Окупація та звільнення Сєвєродонецька [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] // УГСПЛ, 2017
- ↑ Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 97/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв
Джерела
ред.- Гаркавенко Євген Миколайович [Архівовано 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- «Мамо, ти спи, а я твій сон охороняю…»: герой з Гостролуччя
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |