Відкрити головне меню

Гао Ке-гун (*1248 — †1310) — визначний китайський художник часів династії Юань.

Гао Ке-гун (高克恭)
Gao Kegong Evening Clouds.jpg
«Вечірні хмари». Автор: Гао Ке-гун
Ім'я при народженні Гао Яньцзін (高彥敬)
Псевдо Фаншань-даожень (房山道人)
Народився 1248(1248)
Датун, КНР
Помер 1310(1310)
Даду
Громадянство
(підданство)
Династія Юань[1]
Національність уйгур
Діяльність державний службовець, художник
Титул гун
Батько Gao Heng[d][1]

ЖиттєписРедагувати

Походив з давнього уйгурського клану, представники якого мешкали на північному сході Китаю. Відразу після проголошення династії Юань Гао Ке-гуна було прийнято на службу монгольською владою. Зробив успішну кар'єру, дослужився до звання гун, на кшталт герцога, а згодом посади начальника Департаменту покарань. У 1299 році був введений до штату відновленої Академії Ханьлінь. Перебуваючи при дворі, Гао Ке-гун підтримував тісні зв'язки з сановниками-китайцями, зокрема з Чжао Менфу. Помер у 1310 році у Даду.

ТворчістьРедагувати

Гао Ке-гун творив у жанрах: шань-шуй (山水, «живопис й зображення гір і вод») та мо-чжу (墨竹, «бамбук, намальований тушшю»). В його композиціях на останню з двох тем знайшла продовження традиція зображень бамбука у поєднанні з кам'яними брилами і сама стилістична манера, розроблена представниками і послідовниками школи «художників-літераторів», в першу чергу Ван Тінюнєм. Відомо декілька картин Гао Ке-гуна в цьому жанрі, зокрема «Бамбук під дощем», «Бамбук і каміння».

Пейзажний живопис Гао Ке-гуна відрізняється трохи більшим стилістичним розмаїттям, ніж його «бамбукові» композиції. Ґрунтуючись на творчих знахідках Мі Фу та інших представників «південної» пейзажної школи, він використовував також досягнення майстрів академічного пейзажу епохи Північної Сун, в першу чергу, Лі Чена. Про такий підхід свідчить найвідоміший його твір — картина «Весняні гори в очікуванні дощу», де відтворюється типовий для «туманно-хмарного» стилю пейзаж — гори, що виступають з димчастої пелени і доповнені чітко виписаними на передньому плані зображеннями дерев. Трохи піднесена перспектива, велика кількість повітряного середовища, яке заповнює собою верхню частину сувою й поділяє передній й задній плани, створюючи враження розрідженості і глибини простору.

Аналогічними композиційно-стилістічними рисами відзначена картина Гао Ке-гуна — «Хмарні вершини, пахучі піки» або інша назва «Хмари, що тягнуться над запашними піками».

ДжерелаРедагувати

  • Sullivan M. Symbols of Eternity: Landscape Painting in China. Stanford, 1979
  1. а б China Biographical Database