Відкрити головне меню

Іва́н Пили́пович Галу́шка — український вчений-агроном, доктор сільськогосподарських наук (1970, робота «Підвищення врожайності садів»), лауреат премії Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, почесний академік Української Національної академії аграрних наук.

Галушка Іван Пилипович
Народився 5 березня 1925(1925-03-05) (94 роки)
Студенець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Уманський національний університет садівництва
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук
Нагороди Орден Леніна Орден Слави III ступеня Орден Трудового Червоного ПрапораМедаль «За відвагу» Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»

З життєписуРедагувати

В часі голодомору 1932—1933 років осиротів, залишився з братом. Про братів турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті батьків. У Студенці закінчив 7 класів, вчився у Бобрицькому технікумі.

Влітку 1941-го його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі. Коли Іван повернувся в рідне село, там уже були нацисти. Через деякий час подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. В РА служив полковим розвідником, брав «язиків» на території Польщі. Навесні 1945 року зазнав множинних поранень, один із осколків влучив у серце.

Повернувшись із фронту, продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. 1950 року закінчив Уманський сільськогосподарський та учительський інститути.

Протягом 1950—1957 років працював агрономом науково-дослідного господарства Уманського сільськогосподарського інституту.

У 1958—1976 роках — директор Донецької дослідної станції садівництва Українського НДІ садівництва (Опитне). За радянських часів був засуджений, 6 років відпрацював у виправному таборі.

У 1982 році Іван Пилипович та Євдокія Семенівна повернулися до Студенця. Через декілька років Євдокія Пилипівна померла.

Тішиться трьома дітьми, онуками та правнуками разом з другою дружиною Марією Прокопівною.

Зареєстровані його авторські свідоцтва, видано 18 книг по садівництву і добривах, загалом понад 100 друкованих робіт.

Наукові напрямки досліджень:

  • способи внесення мінеральних добрив у зону основної діяльності кореневої системи яблуні
  • вугільні породи териконів шахт на збагачувальних фабриках Донбасу як сировина для добрив.

Є автором нових видів багатокомпонентних добрив для сільськогосподарських культур.

Серед робіт:

  • «Нові способи внесення мінеральних добрив у плодових садах», 1956
  • «Терикони дешевих добрив», 1965
  • «Періодичність плодоносіння яблуні подолана», 1967, у співавторстві
  • «Використання сланцевих порід на добрива», 1970
  • «Сад, город, пасіка», 1973.

НагородиРедагувати

  • орден Слави,
  • три медалі «За відвагу»
  • орден Леніна
  • орден Трудового Червоного Прапора.

ДжерелаРедагувати