Гай Требоній
Гай Требоній лат. (Gaius Trebonius; між 92 до н. е. та 90 до н. е. — 43 до н. е.) — політичний та військовий діяч пізньої Римської республіки, консул-суфект 45 року до н. е.
| Гай Требоній | |
|---|---|
| лат. C. Trebonius C.f. | |
| Народився | між 92 до н. е. та 90 до н. е. Стародавній Рим |
| Помер | 43 до н. е. Смірна ·вбито |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Знання мов | латина |
| Учасник | Галльська війна |
| Суспільний стан | equites[1] |
| Посада | консул-суфект |
| Військове звання | legatus legionisd |
| Термін | 45 рік до н.е. |
| Попередник | Гай Юлій Цезар |
| Наступник | Марк Антоній |
| Рід | Требонії |
| Батько | Гай Требоній |
| Мати | невідомо |
Життєпис
ред.Походив з роду вершників Требоніїв. Син Гая Требонія.
У 59 до н. е. його обрано квестором. Вступав проти факту переходу Клавдія Пульхра до стану плебеїв.
У 55 до н. е. став народним трибуном. Був прихильником Першого тріумвірату. Під час своєї каденції провів закон щодо розширення повноважень Гая Юлія Цезаря у Галлії, передачі Марку Ліцинію Крассу як провінції Сирії, а Гнею Помпею Великому — Ближньої та Дальньої Іспаній.
У 54 до н. е. як легат відзначився під час Галльської війни, під час другого походу до Британії.
З початком громадянської війни між Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм підтримав першого.
У 49 до н. е. підкорив м. Масилію.
У 48 до н. е. його обрано міським претором. Допоміг Цицеронові повернутися до Риму. Значний час своєї каденції ворогував з претором у справах іноземців Марком Целієм Руфом.
У 47 до н. е. очолив армію цезаріанців в Іспанії, проте не досяг успіху. Тому у 46 до н. е. повернувся до Риму.
У 45 до н. е. став консулом-суфектом.
Брав участь у змові проти Цезаря у 44 до н. е. Саме Требоній затримав Марка Антонія перед входом до сенату.
У 43 до н. е. сенат як проконсулу надав у керування Гаю Требонію провінцію Азію. Тут почав збирати гроші та війська для Марка Брута та Гая Лонгіна. Того ж року його було вбито за наказом Публія Корнелія Долабелли за те, що Требоній відмовив Корнелію у вході до Смірни.
Джерела
ред.- Marieluise Deißmann-Merten: Trebonius I 2. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 935—936. (нім.)