Газопереробний завод Міна-аль-Ахмаді
Газопереробний завод Міна-аль-Ахмаді — потужний комплекс із переробки вуглеводневих газів, розташований на майданчику кувейтського НПЗ Міна-аль-Ахмаді.
Загальний опис ред.
Під час розробки кувейтських нафтових родовищ окрім основної продукції отримують також великі обсяги попутного газу. Щоб забезпечити його використання, у 1978 році ввели в дію газопереробний завод Міна-аль-Ахмаді, котрий з того часу розвивається як єдиний в країні майданчик по роботі з вуглеводневими газами.
Первісно живлення ГПЗ відбувалось за рахунок розташованих поруч родовищ — зокрема, всього за два десятки кілометрів від Міна-аль-Ахмаді знаходиться друге за розмірами у світі супергігантське нафтове родовище Бурган (доправлення газу звідси забезпечили за рахунок 140-ї Компресорної станції, доповненої в подальшому 150-ю, 160-ю та 180-ю — BS-140, BS-150, BS-160 та BS-180 відповідно). Крім того, подали ресурс із розташованої за шість десятків кілометрів західної групи родовищ (170-та Компресорна станція, BS-170). А вже на початку 1990-х став до ладу газопровід, котрий транспортував попутний газ із родовищ на півночі країни.
В 1997-му ГПЗ доповнили секцією по роботі із газами нафтопереробки. Продукований установками каталітичного крекінгу газ фракціонується тут з виділенням ненасичених вуглеводнів — пропілену (йде на виробництво поліпропілену) та ізобутилену (споживається НПЗ для виробництва високооктанової паливної присадки — MTBE).
В 2000-му ввели в експлуатацію секцію переробки газу із високим вмістом сірководню (AGRP — Acid Gas Removal project).
Станом на початок 2000-х років у складі ГПЗ діяло три однотипні виробничі лінії, кожна з яких могла переробляти 15,8 млн м3 газу на добу (разом 17,3 млрд м3 на рік). При цьому отримували газовий бензин (фракція С5+, до 40 тисяч барелів на добу), бутан (55 тисяч барелів/доба), пропан (100 тисяч барелів/доба), етан та паливний газ (метан). Перші три продукти значною частиною спрямовувались на експорт, для чого ГПЗ був сполучений трубопроводами із портом Міна-аль-Ахмаді.[1] Етану потребували установки парового крекінгу в Шуайбі (перша введена в експлуатацію у 1997-му). Паливний газ споживали для роботи місцевих НПЗ (неподалік від Міна-аль-Ахмаді також знаходиться НПЗ Міна-Абдуллах, а до 2017-го працював і НПЗ Шуайба) та нафтохімічної промисловості (все ті ж крекінг-установки в Шуайбі та інші похідні виробництва).
З метою вивільнити додаткові об'єми нафти для експорту в 2000-х роках в Кувейті узяли курс на розробку покладів вільного (неасоційованого) газу. Так, в 2008-му почався ранній видобуток на Юрських газових родовищах у північному Кувейті, а на 2012-й запланували ввести там основну виробничу установку та збільшити видобуток в кілька разів до 14 млн м3 на добу. Крім того, в 2013-му розраховували запустити новий газопровід для доставки асоційованого газу від західної групи родовищ в обсягах 7 млн м3/доба. Враховуючи очікуване надходження додаткових обсягів блакитного палива, у 2013 році ввели в експлуатацію два трубопроводи Міна-аль-Ахмаді – Сабія та Міна-аль-Ахмаді – Аз-Зур, котрі брали свій початок на ГПЗ та живили чотири найпотужніші кувейтські теплоелектростанції.
Що стосується самого газопереробного заводу, то в 2015-му на ньому запустили четверту виробничу лінію потужністю біля 23 млн м3 на добу.[2] Це довело загальну річну потужність заводу до 25 млрд м3 на рік, що поки суттєво перевищувало реальні потреби — в 2013-му видобуток газу в Кувейті склав 16,5 млрд м3, а за два роки навіть зменшився до 15 млрд м3.[3] Причиною такого стану справ була, зокрема, затримка із введенням згаданих вище потужностей на Юрських газових родовищах та західній групі, котра тривала до 2018-го.
В 2021-му ввели в дію газопровід Хафджи – Міна-аль-Ахмаді, що подає належну Кувейту частину ресурсу зі спільного з Саудівською Аравією родовища Хафджи.
Тим часом продовжується нарощування потужностей ГПЗ Міна-аль-Ахмаді, на якому в 2020-му має бути введена в дію п'ята виробнича лінія добовою потужністю біля 23 млн м3 на добу, що доведе річний показник майданчику до понад 33 млрд м3.[4][5]
В межах розвитку майданчику також організують виділення фракції С5.[6] Випущений ГПЗ газовий бензин живитиме один з модулів проекту Clean Fuels Project (модернізація з інтеграцією НПЗ Міна-аль-Ахмаді та Міна-Абдуллах), який продукуватиме ізопентан та н-пентан.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Information Center Alahmadi refinery. www.kpc.com.kw. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ Kuwait to Inaugurate New Gas Pipeline End of 2019. Asharq AL-awsat (англ.). Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ International - U.S. Energy Information Administration (EIA). www.eia.gov. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ Fifth gas train project to start operation in ’20: KNPC official. ARAB TIMES - KUWAIT NEWS (амер.). 14 березня 2019. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ FIFTH GAS TRAIN. Архів оригіналу за 9 серпня 2020.
- ↑ KNPC awards Tecnicas Reunidas a new project in KUWAIT. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 10 серпня 2020.