Гаврюшин Євген Володимирович

Гаврюшин Євген Володимирович;
	Полковник
Загальна інформація
Народження	12 липня 1965 (58 років); Харківська область
Смерть	13 березня 2022; Яворівський військовий полігон, Яворівський район, Львівська область, Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

Євге́н Володи́мирович Гаврю́шин (12 липня 1965, Харківщина—13 березня 2022, Яворівський військовий полігон, Львівська область)— полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаврюшин.

Життєпис

Народився 12 липня 1965 року на Харківщині в сім`ї військового. Випускник Самбірської школи №7 (тепер Самбірська гімназія №7) у 1980 році. Навчався у Самбірській музичній школі по класу фортепіано.

Продовжив навчання у профтехучилищі у м.Куп’янськ Харківської області ^[1].

Поступив на військову службу з 1983 із Самбірського військового комісаріату.

1983 по 1984 служив рядовим у 24 механізованій бригаді.

1984 — поступив в вище Хмельницьке артилерійське командне училище.

1988 — проходив службу у Прибалтійського військовому окрузі, м. Калінінград.

1989 — проходив службу у 144 мотострілковій дивізії в місті Таллін.

1992 — народився його перший син, Гаврюшин Олег Євгенович.

1991 — приходив службу у військовій частині А1108, місті Дрогобич.

1994 — служив у військовій частині А3974, місті Самбір.

1995—1997 навчався у Одеському інституті сухопутних військ.

1996 — одружився з Надією Михайлівною Хававчак.

1996 — народився його другий син, Гаврюшин Олександр Євгенович.

1998 по 2006 проходив службу на посадах Офіцера, Старшого офіцере в службі РАО, начальника відділу в управлінні логістики Західного оперативного командування, місто Львів. Був одним з найдосвідченіших фахівців у галузі ракетно-артилерійського озброєння.

2002 — народилась його дочка Гаврюшина Марія Євгенівна.

2006 по 2015 проходив службу центральному ракетному-артилерійському управлінні озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Брав активну участь у подіях Майдану. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції у 2014 році. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.02.2015).

По стану здоров’я був вимушений покинути лави ЗСУ, але став викладачем, доцентом кафедри наземної артилерії у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Загинув 13 березня 2022 року під час російського ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському військовому полігоні ^[2]^[1].

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).

Примітки

Джерела

Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] а ^б ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ ЗАГИБЛОМУ ГЕРОЮ ГАВРЮШИНУ ЄВГЕНУ ВОЛОДИМИРОВИЧУ.

[2] Під час бомбардування Яворівського полігону загинув лицар Ордена Богдана Хмельницького

[1]

[2]