ГЕС Санта-Барбара

ГЕС Санта-Барбара
	19°10′26″ пн. ш. 100°17′21″ зх. д. / 19.17388888891677823° пн. ш. 100.28916666669778124° зх. д.Координати: 19°10′26″ пн. ш. 100°17′21″ зх. д. / 19.17388888891677823° пн. ш. 100.28916666669778124° зх. д.
Країна	Мексика
Адмінодиниця	Мехіко
Стан	частково законсервована
Річка	Тілосток
Каскад	каскад на Тілосток
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1950
Основні характеристики
Установлена потужність	67,5 (проектна) МВт
Середнє річне виробництво	329 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	105 м
Характеристики обладнання
Кількість та марка турбін	3
Кількість та марка гідрогенераторів	3
Потужність гідроагрегатів	3х22,5 МВт
Оператор	Comisión Federal de Electricidadd
	ГЕС Санта-Барбара
Мапа

ГЕС Санта-Барбара— гідроелектростанція у мексиканському штаті Мехіко. Знаходячись між ГЕС Ікстапантонго (вище по течії) та ГЕС Тінгамбато, входить до складу каскаду на річці Тілосток, лівій притоці Кутцамали, яка в свою чергу є правою притокою Бальсас (впадає до Тихого океану на межі штатів Герреро та Мічоакан).

Відпрацьована на станції Ікстапантоного вода потрапляла у створене на Тілосток однойменне невелике водосховище з об’ємом 2 млн м³. Звідси поповнений із річки ресурс спрямовувався через прокладений під лівобережним масивом дериваційний тунель з діаметром 3,4 метра, який включає дві ділянки довжиною 2,2 та 1,8 км, розділені сифоном довжиною 0,6 км. На завершальному етапі траси після вирівнювальної камери тунель переходив у три напірні водоводи довжиною по 0,3 км.

Введена в експлуатацію в 1950 році, станція мала три турбіни потужністю по 22,5 МВт, які при напорі у 105 метрів забезпечували виробництво 329 (за іншими даними – 201) млн кВт-год електроенергії на рік.

В 1970-х роках через зростання населення мексиканської столиці вирішили розпочати подачу туди води зі сточища Кутцамали, для чого задіяли споруджені раніше у верхній частині сточища Тілостлок великі резервуари Валле-де-Браво та Вілла -Вікторія. Чотири верхні станції каскаду (по Ікстапантонго включно) вивели з експлуатації, а потужність двох нижніх суттєво обмежили. Так, на ГЕС Санта-Барбара продовжили роботу лише два гідроагрегати.^[2]^[3]^[4]^[5]^[6]

Примітки ред.

↑ GEOnet Names Server — 2018.
d:Track:Q1194038
↑ Grantham, Michael; Majorana, Carmelo; Salomoni, Valentina (10 червня 2009). Concrete Solutions (англ.). CRC Press. ISBN 9780203864005.
↑ Instituto Nacional de Ecología. www2.inecc.gob.mx. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
↑ INEGI (1 січня 1992). El sector eléctrico en México 1992 (ісп.). INEGI.
↑ CENTRALES HIDROELECTRICAS. ses2 (es-ES) . 3 березня 2012. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
↑ EL AGUA QUE MUEVE A MÉXICO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2019.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q1006160_citetype_Q123155538_citetype_Q65269343"_data-entity-id="Q1194038">GEOnet_Names_Server<span_class="wef_low_priority_links">_—_2018.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1194038]]</div>-1] GEOnet Names Server — 2018.
d:Track:Q1194038

[2] Grantham, Michael; Majorana, Carmelo; Salomoni, Valentina (10 червня 2009). Concrete Solutions (англ.). CRC Press. ISBN 9780203864005.

[3] Instituto Nacional de Ecología. www2.inecc.gob.mx. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.

[4] INEGI (1 січня 1992). El sector eléctrico en México 1992 (ісп.). INEGI.

[5] CENTRALES HIDROELECTRICAS. ses2 (es-ES) . 3 березня 2012. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.

[6] EL AGUA QUE MUEVE A MÉXICO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]