ГЕС Періяр
ГЕС Періяр — гідроелектростанція на півдні Індії у штаті Тамілнад. Використовує ресурс із річки Періяр, яка починається у Західних Гатах на кордоні штатів Тамілнад та Керала і впадає в Лаккадівське море біля столиці останнього міста Кочі (західне узбережжя півострова Індостан).
| ГЕС Періяр | |
|---|---|
 | |
| 9°37′36″ пн. ш. 77°11′26″ сх. д. / 9.62666666669447757° пн. ш. 77.19061111113877871° сх. д.Координати: 9°37′36″ пн. ш. 77°11′26″ сх. д. / 9.62666666669447757° пн. ш. 77.19061111113877871° сх. д. | |
| Країна |  Індія |
| Стан | діюча |
| Річка | Періяр |
| Початок будівництва | 1955 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1958—1959, 1965 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 140 МВт |
| Середнє річне виробництво | 409 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 370 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 Voith + 1 Litostroj |
| Витрата через турбіни | 4х11,4 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 AEG + 1 Konchar |
| Потужність гідроагрегатів | 4х35 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | муровані |
| Висота греблі | 50 (Periyar), 38 (Periyar Forebay) м |
| Довжина греблі | 366 (Periyar), 88 (Periyar Forebay) м |
| Власник | Tamil Nadu Generation and Distribution Corporation Limited (TANGEDCO) |
| Оператор | Tamil Nadu Generation and Distribution Corporationd |
  ГЕС Періяр | |
| Мапа | |
 | |
Для роботи ГЕС організували деривацію води зі створеного на території Керали сховища на північ, у сточище річки Vaigai, яка протікає Тамілнадом та на східному узбережжі півострова впадає у Полкську протоку дещо північніше Адамового моста (при цьому можна відзначити, що нижче по течії Періяр також використовується для виробництва електроенергії в межах розташованого у Кералі проекту Ідуккі). Періяр перекриває зведена ще в 1895 році мурована споруда висотою 50 метрів та довжиною 366 метрів, яка потребувала 221 тис. м3 матеріалу та призначалась для потреб іригації. Вона створила водойму об'ємом 443 млн м3 (корисний об'єм 144 млн м3), з якої ресурс через канал та тунель довжиною 1,6 та 1,9 км відповідно подавався через водорозділ до річки Vairavanar, що дозволяло забезпечити зрошення 53 тис. гектарів.
В 1958 році вирішили використати цю схему для виробництва електроенергії. На Vairavanar звели так само муровану греблю висотою 38 метрів та довжиною 88 метрів. Від неї вода знов потрапляє у тунель, котрий через 1,3 км від сховища переходить у чотири напірні водоводи довжиною по 1 км зі спадаючим діаметром від 2 до 1,1 метра.
Машинний зал у 1958—1959 роках спершу обладнали трьома турбінами Френсіс потужністю 35 МВт, до яких в 1965-му додали четверту. Це обладнання при напорі до 389 метрів (номінальний напір 370 метрів) забезпечує виробництво 409 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода потрапляє у згадану вище Vairavanar, яка тече далі під назвами Mullaperiyar та Veerapandi до впадіння ліворуч у Vaigai.[1][2][3][4]
Примітки
ред.- ↑ Periyar Dam D00820 -. india-wris.nrsc.gov.in (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.
- ↑ Periyar Hydroelectric Power Project India - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.
- ↑ Periyar Forebay D06325 -. india-wris.nrsc.gov.in (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.
- ↑ Periyar Power House PH00365 -. india-wris.nrsc.gov.in (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.