ГЕС Пелігр
ГЕС Пелігр — гідроелектростанція у Республіці Гаїті, за чотири десятки кілометрів на північний схід від столиці цієї острівної країни Порт-о-Пренсу. Використовує ресурс із річки Артибоніт, яка бере початок на південному схилі Кордильєри-Сентраль та тече у західному напрямку до впадіння в затоку Гонав (Карибське море).
| ГЕС Пелігр | |
|---|---|
 | |
| 18°54′00″ пн. ш. 72°02′22″ зх. д. / 18.9° пн. ш. 72.03944444° зх. д. | |
| Країна |  Гаїті |
| Адмінодиниця | Центральний департамент Гаїті |
| Стан | діюча |
| Річка | Артибоніт |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1971—1975 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 54 МВт |
| Середнє річне виробництво | від 220 до 320 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 3х18 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 72 м |
| Довжина греблі | 328 м |
| ЛЕП | 115 |
| Власник | Electricité d'Haiti (EDH) |
  ГЕС Пелігр | |
| Мапа | |
 | |
Артибоніт перекриває бетонна гравітаційна гребля Пелігр висотою 72 метри та довжиною 328 метрів,[1][2] яка утворила витягнуте по долині річки на 25 км водосховище з первісним об'ємом 607 млн м3, в т. ч. корисний об'єм 470 млн м3. При цьому у водоймі відбувалось дуже сильне накопичення осадів, зокрема через вирубку лісів та наступне змивання ґрунту. В результаті від часу зведення греблі в 1956-му та до 1979-го сховище втратило 22,5 %, або понад 130 млн м3.[3][4]
У 1971-му біля підніжжя греблі ввели в роботу машинний зал, обладнаний двома турбінами типу Френсіс потужністю по 18 МВт, до яких за чотири роки додали ще одну таку ж.[5] При цьому станція повинна виробляти від 220 до 320 млн кВт-год електроенергії на рік (в залежності від потоку у Артибоніті).[6]
Станом на початок 2010-х через знос обладнання ГЕС діяла з потужністю менш ніж 60 % номінальної. Внаслідок проведених у 2016—2018 роках робіт усі три гідроагрегати були відновлені.[7]
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 115 кВ.[8]
Примітки
ред.- ↑ Péligre Dam (Haiti, 1956) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ 6420.033.- Profil de Paul Eugène Magloire » Haiti-Reference. www.haiti-reference.com (fr-FR) . Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Batuca, Dan G.; Jr, J. M. Jordaan (1 січня 2000). Silting and Desilting of Reservoirs (англ.). CRC Press. ISBN 9789054104773. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Erpicum, Sébastien; Dewals, Benjamin; Archambeau, Pierre; Pirotton, Michel (1 грудня 2016). Sustainable Hydraulics in the Era of Global Change: Proceedings of the 4th IAHR Europe Congress (Liege, Belgium, 27-29 July 2016) (англ.). CRC Press. ISBN 9781498781497. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Péligre Dam in Centre Department. Haiti Observer. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Stratégie pour l’Allègement de la Pression sur les Ressources Ligneuses Nationales par la Demande en Combustibles (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2017.
- ↑ Peligre - Supporting Haiti's energy future | GE Renewable Energy. www.ge.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ DevelopmentAid. DevelopmentAid. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.