ГЕС Міранда (Мінас-Жерайс)
ГЕС Міранда — гідроелектростанція на сході Бразилії у штаті Мінас-Жерайс. Знаходячись між ГЕС Нова-Понте (вище по течії) та ГЕС Capim Branco I, входить до складу каскаду на річці Арагуарі, яка впадає зліва у Паранаїбу (верхня течія Парани).
ГЕС Міранда (Мінас-Жерайс) | |
---|---|
18°54′33″ пд. ш. 48°02′31″ зх. д. / 18.90916667° пд. ш. 48.04194444° зх. д. | |
Країна | Бразилія |
Адмінодиниця | Мінас-Жерайс |
Стан | діюча |
Річка | Арагуарі |
Каскад | каскад на Арагуарі |
Початок будівництва | 1990 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1998 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 408 МВт |
Тип ГЕС | пригреблева |
Розрахований напір | 71 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 3 IMPSA |
Витрата через турбіни | 3х216 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 3 IMPSA по 137 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 3х136 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | кам'яно-накидна / земляна |
Висота греблі | 85 м |
Довжина греблі | 1050 м |
ЛЕП | 138 |
Власник | Compahia Energetica de Minas Gerais (CEMIG) |
Мапа | |
Для роботи ГЕС річку перекрили комбінованою кам'яно-накидною та земляною греблею висотою 85 метрів та довжиною 1050 метрів. Вона утворила водосховище з площею поверхні 51 км2 та об'ємом 1120 млн м3 (корисний об'єм 146 млн м3), для якого нормальним коливанням рівня є знаходження між позначками 693 та 696 метрів НРМ.
Пригреблевий машинний зал обладнали трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 136 МВт, які працюють при напорі в 71 метр.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 138 кВ.[1][2][3]
Примітки
ред.- ↑ Usina hirdoelectrica de Miranda (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016.
- ↑ http://www.cemig.com.br/en-us/Company_and_Future/Sustainability/Programs/environmental_programs/peixe_vivo/Pages/usina_paranaiba.aspx. www.cemig.com.br (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
- ↑ Miranda Hydroelectric Power Plant Brazil - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 26 лютого 2018.