ГЕС Вальпеллін
ГЕС Вальпеллін (італ. Valpelline) – гідроелектростанція на північному заході Італії, в регіоні Валле-д'Аоста біля кордону з Францією та Швейцарією. Знаходячись перед ГЕС Синьяїес, становить верхній ступінь каскаду на річці Бутьєр, яка дренує південний схил Пеннінських Альп та впадає зліва у Дора-Бальтеа (через По відноситься до басейну Адріатичного моря).
| ГЕС Вальпеллін | |
|---|---|
| 45°49′28″ пн. ш. 7°19′59″ сх. д. / 45.82466666669477462° пн. ш. 7.33305555558337741° сх. д.Координати: 45°49′28″ пн. ш. 7°19′59″ сх. д. / 45.82466666669477462° пн. ш. 7.33305555558337741° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Стан | діюча |
| Річка | Buthier |
| Каскад | каскад на Buthier |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1958 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 130 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 962 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Витрата через турбіни | 16 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна арково-гравітаційна (Плаче-Моулін) |
| Висота греблі | 155 (Плаче-Моулін) м |
| Довжина греблі | 678 (Плаче-Моулін) м |
| Власник | ENEL |
  ГЕС Вальпеллін | |
| Мапа | |
 | |
Введена в експлуатацію у 1958 році, ГЕС Вальпеллін використовує ресурс, поданий з двох напрямків:
- на північний схід від неї у верхів'ї Бутьєр в 1961-1965 роках спорудили бетонну арково-гравітаційну греблю Плаче-Моулін висотою 155 метрів, довжиною 678 метрів та товщиною від 6,4 до 47 метрів, яка утримує 93 млн м3.[1] Окрім прямого притока, до сховища по системі довжиною біля 10 км перекидається вода зі ще шести водозаборів;
- на північний захід від станції створено водозабір на Олломон (права притока Бутьєр).
Від Плаче-Моулін через правобережний гірський масив прямує дериваційний тунель довжиною 14,4 км, який приймає додатковий ресурс із потоків Гранд-Камен, Верт-Тцан і Крêте-Секе. Неподалік від станції він стрічається з тунелем від Олломон, котрий має довжину 5,5 км та на своєму шляху поповнюється із потоку Аккуе-Б'янке. Безпосередньо до машинного залу, розташованого неподалік впадіння Олломон в Бутьєр, вода подається через напірний водогін довжиною 2 км та діаметром від 2 до 1,7 метра.
Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Пелтон загальною потужністю 130 МВт, які працюють при напорі у 962 метри. Відпрацьована вода надходить у тунель, який прямує далі до ГЕС Синьяїес.[2]
Примітки
ред.- ↑ CVASPA - Acqua - Diga di Place Moulin. www.cvaspa.it. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017.
- ↑ CVASPA - Acqua - Impianto idroelettrico di Valpelline. www.cvaspa.it. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017.