ГЕС Б'єскас II
ГЕС Б'єскас II (ісп. Biescas) — гідроелектростанція на північному сході Іспанії. Знаходячись після ГЕС Лануза, становить нижній ступінь в каскаді на річці Гальєго (дренує південний схил Піренеїв та через Ебро, в яку впадає зліва у Сарагосі, належить до басейну Балеарського моря).
ГЕС Б'єскас II | |
---|---|
42°37′44″ пн. ш. 0°18′56″ зх. д. / 42.62897222224977867° пн. ш. 0.31561111113888779° зх. д.Координати: 42°37′44″ пн. ш. 0°18′56″ зх. д. / 42.62897222224977867° пн. ш. 0.31561111113888779° зх. д. | |
Країна | Іспанія |
Адмінодиниця | Б'єскас |
Стан | діюча |
Річка | Гальєго |
Каскад | каскад на Гальєго |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1969 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 61,4 МВт |
Середнє річне виробництво | 156 млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 225 м |
Характеристики обладнання | |
Витрата через турбіни | 39 м³/с |
Основні споруди | |
Тип греблі | арково-гравітаційна |
Висота греблі | 90 м |
Довжина греблі | 195 м |
Власник | Acciona |
Мапа | |
З 1921 року на Гальєго працювала мала ГЕС Б'єскас потужністю 2,4 МВт. Значно пізніше вище від неї звели арково-гравітаційну греблю Бубал висотою 90 метрів та довжиною 195 метрів, яка потребувала для свого спорудження 198 тис. м3 матеріалу[1]. Вона утримує водосховище об'ємом 64 млн м3, основним призначенням якого є накопичення ресурсу для іригації. Утім, хоча режим перепуску води й регулюється потребами зрошування, у 1969 році для використання перепаду висот ввели в експлуатацію дериваційну ГЕС Б'єскас II. Вона живиться через прокладений від водосховища Бубал тунель, що на своєму шляху приймає додатковий ресурс із Барранко Ласьєсо (ліва притока Гальєго).
Машинний зал станції Б'єскас II розташований на лівобережжі Гальєго нижче за стару ГЕС Б'єскас (а водозабір, як тільки що зазначено, — вище), та використовує значно більший напір ніж в останньої — 225 проти 96 метрів. Зал Б'єскас II містить обладнання загальною потужністю 61,4 МВт, яке забезпечує виробництво 156 млн кВт·год електроенергії на рік[2].
Відпрацьована вода через відвідний канал довжиною 0,8 км повертається у Гальєго.
Примітки
ред.- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 19 серпня 2017.
- ↑ FRANCISCO GALÁN SORALUCE CENTRALES HIDROELÉCTRICAS Y PRESAS DEL ALTO ARAGÓN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2021.