ГЕС Ітутінга
ГЕС Ітутінга — гідроелектростанція на сході Бразилії у штаті Мінас-Жерайс. Знаходячись між ГЕС Камаргос (вище по течії) та ГЕС Фуніл, входить до складу каскаду на лівому витоку Парани на річці Ріо-Гранде.
| ГЕС Ітутінга | |
|---|---|
 | |
| 21°17′35″ пд. ш. 44°37′30″ зх. д. / 21.29305556002777777° пд. ш. 44.625000000028° зх. д.Координати: 21°17′35″ пд. ш. 44°37′30″ зх. д. / 21.29305556002777777° пд. ш. 44.625000000028° зх. д. | |
| Країна |
 Бразилія |
| Адмінодиниця | Мінас-Жерайс |
| Стан | діюча |
| Річка | Ріо-Гранде |
| Каскад | каскад на Гранде |
| В експлуатації з | 1955 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1955–1960 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 52 МВт |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 25 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 4 S.Morgan Smith |
| Витрата через турбіни | 2х53 + 2х63 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Westinghouse |
| Потужність гідроагрегатів | 2х12 + 1х14 + 1х13 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна + бетонна |
| Висота греблі | 25 м |
| Довжина греблі | 253 + 298 м |
| ЛЕП | 138 |
| Власник | Furnas |
| Оператор | Companhia Energética de Minas Geraisd |
  ГЕС Ітутінга | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Ітутінга у Вікісховищі | |
Для роботи ГЕС лівобережну частину долини річки перекрили земляною греблею з глиняним ядром висотою 25 метрів та довжиною 253 метри. Незадовго перед природним руслом вона переходить у бетонну споруду довжиною 298 метрів, що досягає протилежного боку долини. Разом ці об'єкти утримують невелике водосховище з площею поверхні 1,64 км2 та об'ємом 11 млн м3 (корисний об'єм 6,5 млн м3), для якого нормальне коливання рівня води — між позначками 880 і 886 метрів НРМ.
На стику двох зазначених ділянок греблі починається короткий підвідний канал, який пролягає правобережжям Гранде на 168 метрів, має ширину від 51 до 42 метрів та глибину 15 метрів. Далі вода подається до машинного залу через напірні водоводи діаметром 4,2 метра.
На першому етапі у 1955-му ввели в експлуатацію два гідроагрегати з турбінами типу Каплан потужністю по 12 МВт, до яких в 1959—1960 роках додали ще два гідроагрегати з дещо більшими показниками — 14 та 13 МВт. Це обладнання працює при напорі у 25 метрів (за іншими даними — 27,7 метра).
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 138 кВ.[1][2]
Примітки
ред.- ↑ UHE ITUTINGA – INJEÇÃO DE MICROCIMENTO EM TUBOS DE SUCÇÃO DE UNIDADES GERADORAS Márcio Pereira WERNECK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2016.
- ↑ ITUTINGA UHE. Архів оригіналу за 21 квітня 2018.