ГЕС Ітупараранга

ГЕС Ітупараранга
	Основне водосховище
	23°36′43″ пд. ш. 47°23′49″ зх. д. / 23.612041670028° пд. ш. 47.39718611002777493° зх. д.Координати: 23°36′43″ пд. ш. 47°23′49″ зх. д. / 23.612041670028° пд. ш. 47.39718611002777493° зх. д.
Країна	Бразилія
Адмінодиниця	Сан-Паулу
Стан	діюча
Річка	Ріо-Сорокаба
Початок будівництва	1911
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1914–1925
Основні характеристики
Установлена потужність	55 МВт
Середнє річне виробництво	150 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	206 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	4
Витрата через турбіни	6 м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4
Потужність гідроагрегатів	3 × 10 + 1 × 25 МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна
Висота греблі	35 м
Довжина греблі	415 м
ЛЕП	88
Власник	Companhia Brasileira de Alumínio (CBA)
	ГЕС Ітупараранга
Мапа

ГЕС Ітупараранга (порт. Represa de Itupararanga) — гідроелектростанція на сході Бразилії у штаті Сан-Паулу, розташована на південний захід від його столиці. Використовує у своїй роботі ресурс зі сточища Ріо-Сорокаба (ліва притока Тіете, яка, своєю чергою, є лівою притокою Парани), який надходить від двох її витоків Sorocamirim та Sorocabuçu, а також із річки Уна.

На початку XX століття звернули увагу на потенціал виробництва електроенергії у верхів'ї Ріо-Сорокаби, де вона на короткому проміжку утворювала в ущелині два водоспади висотою 56 та 18 метрів. У 1911 році тут почали зведення бетонної греблі висотою 35 м та довжиною 415 м, яка перекрила ущелину та утворила водосховище, витягнуте на 26 км по долині річки. Воно має площу поверхні 33 км² та об'єм до 355 млн м³ (також зустрічаються оцінки у 302 та 288 млн м³), при цьому мінімальний операційний рівень відповідає рівню поверхні 813,5 метра НРМ, а водоскиди розташовані на позначці 827 метрів НРМ.

Від сховища ресурс в обсязі 9 м³/с подається по правобережжю річки через канал довжиною 2280 метрів, що закінчується у невеличкій (довжина біля сотні метрів) проміжній водоймі з можливим коливанням рівня поверхні між позначками 797 та 806,4 метра НРМ (таким чином, на ділянці каналу втрачається від 7 до 30 метрів з наявного перепаду висот). Звідси третина води скидається в долину Ріо-Сорокаби через штучний водоспад, а 6 м³/с спрямовується до машинного залу через тунель довжиною 575 метрів, котрий переходить у напірний водовід довжиною 685 метрів.

Розташований на правому березі Ріо-Сорокаби машинний зал ввели в експлуатацію у 1914 році з трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 10 МВт, а в 1954 році їх доповнили четвертою, що довело загальну потужність станції до 55 МВт. Зазначене обладнання працює з напором до 206 метрів (при максимальному рівні у проміжному сховищі) та забезпечує виробництво близько 150 млн кВт·год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 88 кВ.

Первісно споруджена енергетичною компанією Light (відома своїми станціями на Параїбі-ду-Сул, як то Нілу-Песанья, Ilha dos Pombos та інші), ГЕС Ітупараранга з 1974 року була викуплена металургійною Companhia Brasileira de Alumínio (CBA), котра потребує великої кількості електроенергії для своїх виробництв.

Також можна відзначити, що водосховище комплексу забезпечує водопостачання більш ніж півмільйона мешканців навколишніх населених пунктів^[1]^[2]^[3]^[4].

Примітки

↑ Sandro Donnini Mancini A hedreletrica de Itupararanga (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2018.
↑ Amaral, Fundação Ubaldino do. Itupararanga completa 100 anos. Jornal Cruzeiro do Sul (pt-BR) . Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
↑ Senteio Smith, Welber; Petrere Jr, Miguel (December 2008). Spatial and temporal patterns and their influence on fish community at Itupararanga Reservoir, Brazil. Revista de Biología Tropical. Т. 56, № 4. с. 2005—2020. ISSN 0034-7744. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
↑ MAJOR AND TRACE ELEMENTS ASSESSMENT IN SEDIMENT FROM ITUPARARANGA RESERVOIR, BY ACTIVATION ANALYSIS AND ICP OES Sharlleny A. Silva1 , José Eduardo Bevilacqua2 and Déborah I.T. Fávaro (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2018.

[1] Sandro Donnini Mancini A hedreletrica de Itupararanga (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2018.

[2] Amaral, Fundação Ubaldino do. Itupararanga completa 100 anos. Jornal Cruzeiro do Sul (pt-BR) . Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.

[3] Senteio Smith, Welber; Petrere Jr, Miguel (December 2008). Spatial and temporal patterns and their influence on fish community at Itupararanga Reservoir, Brazil. Revista de Biología Tropical. Т. 56, № 4. с. 2005—2020. ISSN 0034-7744. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.

[4] MAJOR AND TRACE ELEMENTS ASSESSMENT IN SEDIMENT FROM ITUPARARANGA RESERVOIR, BY ACTIVATION ANALYSIS AND ICP OES Sharlleny A. Silva1 , José Eduardo Bevilacqua2 and Déborah I.T. Fávaro (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]