ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале)

ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале) (італ. idroelettrico del Ponale a Riva del Garda) — гідроелектростанція на півночі Італії в горах Гарда (частина Альп навколо однойменного озера, яке через По відноситься до басейну Адріатичного моря).

ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда (Понале)
45°52′59″ пн. ш. 10°50′16″ сх. д. / 45.88313611002777748° пн. ш. 10.838033330028° сх. д. / 45.88313611002777748; 10.838033330028Координати: 45°52′59″ пн. ш. 10°50′16″ сх. д. / 45.88313611002777748° пн. ш. 10.838033330028° сх. д. / 45.88313611002777748; 10.838033330028
Країна Італія Італія
Адмінодиниця Рива-дель-Гарда
Стан діюча
Річка Понале
Початок будівництва 1925
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19291931, модернізація із заміною турбін 19971998
Основні характеристики
Установлена потужність 120 (турбінний режим) / 48 (насосний режим)  МВт
Середнє річне виробництво 133 (за рахунок природного притоку, 165 рахом з гідроакумуляцією)  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 600  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 2 + 1 насос
Витрата через турбіни 22 (турбінний режим) / 7 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 2
Основні споруди
ЛЕП 132
Власник Hydro Dolomiti Energia (Enel)
ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда. Карта розташування: Італія
ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда
ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС-ГАЕС Рива-дель-Гарда у Вікісховищі

З 1895 року розпочалося використання гідроенергетичних ресурсів річки Понале, що дренує озеро Ледро та впадає в озеро Гарда із заходу. За кілька років перша мала ГЕС була доповнена другою (зруйнованою під час Першої світової війни та перебудованою по її завершенні), а потім і третьою. На початку 1920-х років вирішили замінити цей каскад на одну потужну електростанцію, машинний зал якої знаходився б не біля гирла Понале, а дещо північніше на околиці Рива-дель-Гарда. Роботи почались у 1925-му та завершились введенням трьох гідроагрегатів загальною потужністю 53,6 МВт в 1929—1931 роках. Вода до них подавалась із озера Ледра через дериваційний тунель довжиною 7 км, крім того, встановили турбіну потужністю 2 МВт, яка живилась за рахунок окремого водозабору із Понале. У 1947 можливості станції доповнили функцією гідроакумуляції за допомогою насосу потужністю 33 МВт, який за необхідності перекачує воду з озера Гарда.

В 1989—1999 роках провели масштабну реконструкцію ГЕС, що включала заміну всіх турбін на дві нові загальною потужністю 120 МВт та встановлення нового насосу потужністю 48 МВт. При напорі у 600 метрів це обладнання забезпечує виробництво 133 млн кВт·год електроенергії на рік за рахунок природного притоку (та до 165 млн кВт·год з урахуванням гідроакумуляції).

Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 132 кВ[1][2].

Примітки ред.

  1. industria idroelettrica. circe.iuav.it. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
  2. Le acque dei paesi conquistati L’impianto idroelettrico del Ponale a Riva del Garda. 1920 – 1932 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2017.