Вісь світу

Вісь світу (лат. Axis mundi) — в міфології і релігії вісь, котра зв'язує небо і землю. У культурах практично всіх народів Землі існують міфологеми і образи, відповідні релігіознавчому поняттю «осі світу». Це може бути стовп (лат. universalis columna), сходи, гора, дерево, ліана і ін.

Зображення священної сім'ї на горі Кайлаш: Шива і Парваті, обіймаються з Муруганом (Скандою) і Ганешем

Слов'яни уявляли всесвіт у вигляді велетенського дуба; в його кроні жили боги, на рівні землі — люди, а між корінням містилася країна мертвих

Образ осі світу різниться у різних народів залежно від світогляду, властивого конкретній культурі. Одне з найчастіших уявлень про вісь світу — це священна гора, міфічна чи реальна, яка вважається найвищою точкою Землі і є центром світу. Іноді також вважається, що на цій горі відбулося творіння світу^[1]. Відомими прикладами гори, як осі світу, є Олімп в Греції, "Меру в Індії, Хараберецаїті в Ірані, міфічна "Гора Країн"в Месопотамії, Герізим у Палестині, яка згодом була названа «Пупом Землі». Саме тому що Священна Гора це Axis mundi, що зв'язує Землю і Небо; вона стосується Неба і позначає найвищу точку Світу. З цього випливає, що прилегла до гори територія, складова «нашого світу», розцінюється як місцевість, розташована найближче до неба^[2].

Axis mundi часто фігурує у вигляді світового дерева, що з'єднує підземний світ, світ людей і світ богів^[1]. Класичним прикладом світового дерева є Іггдрасіль зі скандинавської міфології. Це ясен, що тримає небосхил. Під ним щодня збирається рада богів. Три кореня Іггдрасіля йдуть у три світи: у світ людей (Мідгард), світ велетнів — Йотунів (Йотунгейм), і світ мертвих (Ніфльгейм). Біля підніжжя дерева б'ють три джерела (спочатку, мабуть, одне і те ж): джерело долі, джерело мудрості і джерело всіх земних річок.

Небесна, або космічна, колона також може вважатися віссю світу. Цей міфологічний сюжет можна знайти у делаварів і в дохристиянській румунській міфології. Часто Чумацький Шлях представляється як космічна колона, що підтримує небеса і зв'язує їх з землею^[3].

Серед інших образів Axis mundi можна відзначити міста, особливо столиці, палаци і храми (зіккурат), ліани, що звисають з неба, священні сходи (наприклад, семиступінчасті сходи, описані Орігеном)^[3].

Жоден з образів осі світу не є статичним. Все це місця активного переходу, динамічного союзу, де істоти різної природи (боги і люди) зустрічаються або навіть стають один одним. Таким чином, вісь світу являє собою єдність протилежностей. Оскільки Axis mundi служить перетином різних рівнів світу, вона шанується більше за інші священні місця^[3].

Часто вважається, що через вісь світу можна «зв'язатися» з вищою істотою за допомогою екстатичних технік (шаманізм).

У багатьох культурах можна помітити прагнення копіювати вісь світу в різних формах. Наприклад, хрест, який представляє аналог Axis mundi в християнстві, постійно відтворюється у формі прикрас, орнаментів, планів архітектурних споруд і т. ін. У цьому помітне прагнення ототожнити всесвіт як єдине ціле з «повнотою», характерною для священного місця^[4].

Деякі дослідники вважають, що образ осі світу зберігається і в секуляризованому суспільстві. Так, на їхню думку, Вашингтонський монумент у США або Ейфелева вежа є осями світу, що є демонстрацією не зв'язків між міфологічними світами, а простої влади. Однак перенесення ідеї Axis mundi в контекст світського суспільства є спірним.

Див. також

Література

Simon Schama. Landscape and Memory. — N. Y., 1995.
Мирча Элиаде. — Образы и символы. — Нью-Йорк, 1961.

Примітки

↑ ^а ^б Lawrence E. Sullivan. Axis Mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. — 2005. — Vol. 2. — P. 712. — isbn 0-02-865735-7
↑ Мирча Элиаде. Священное и мирское [1]^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ ^а ^б ^в Lawrence E. Sullivan. Axis Mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. 2005. — Vol. 2. — P. 713. — isbn 0-02-865735-7
↑ Lawrence E. Sullivan. Axis mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. — 2005. — Vol. 2. — P. 713. — isbn 0-02-865735-7 There is a tendency to replicate the image of the axis mundi in multiple forms. Such is the case with the cross-the cosmic tree of Christianity. Re-creating the image of the axis mundi in the form of village sites, house plans, ritual furnishings, personal ornaments, and even kitchen items tends to identify the universe as a whole with the fullness of being characteristic of action at that sacred place. It ensures that contact with the fullness of reality is everywhere possible.

[er712-1] а ^б Lawrence E. Sullivan. Axis Mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. — 2005. — Vol. 2. — P. 712. — isbn 0-02-865735-7

[2] Мирча Элиаде. Священное и мирское [1]^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[er713-3] а ^б ^в Lawrence E. Sullivan. Axis Mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. 2005. — Vol. 2. — P. 713. — isbn 0-02-865735-7

[4] Lawrence E. Sullivan. Axis mundi // Encyclopedia of Religion, Second edition / Lindsay Jones, editor in chief. — 2005. — Vol. 2. — P. 713. — isbn 0-02-865735-7 There is a tendency to replicate the image of the axis mundi in multiple forms. Such is the case with the cross-the cosmic tree of Christianity. Re-creating the image of the axis mundi in the form of village sites, house plans, ritual furnishings, personal ornaments, and even kitchen items tends to identify the universe as a whole with the fullness of being characteristic of action at that sacred place. It ensures that contact with the fullness of reality is everywhere possible.

[1]

[2]

[3]

[4]