Вікіпедія

Вісь зла (космологія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вісь зла.

«Вісь зла» (англ. Axis of evil) — назва аномалії в астрономічних спостереженнях реліктового випромінювання. Видається, що аномалія надає площині Сонячної системи, а значить, і розташуванню Землі більшого значення, ніж можна було б очікувати від випадковості — результат, який, за деякими твердженнями, є свідченням відступу від принципу Коперніка.

Карта реліктового випромінювання є прямим масштабним виглядом Всесвіту, який може бути використаний для визначення того, чи має наше положення чи рух якесь особливе значення. Широкого розголосу набув аналіз результатів зонду мікрохвильової анізотропії Вілкінсона (WMAP) та місії Планка, які показали як очікувану, так і несподівану анізотропію у реліктовому випроміненні.[1] Рух Сонячної системи та орієнтація площини екліптики узгоджуються з особливостями мікрохвильового неба, які за звичайним мисленням обумовлені структурою на межі спостережуваного Всесвіту.[2][3] Зокрема, відносно площини екліптики «верхня половина» реліктового випромінення трохи прохолодніша, ніж «нижня половина»; крім того, осі квадруполя та октуполя розташовані лише в декількох градусах один від одного, і ці осі вирівняні відносно поділу «вгорі / внизу» площини екліптики.[4]

У статті 2006 року на Edge.org був процитований такий коментар Лоуренса Краусса:[5]

Але дивлячись на карту реліктового випромінення, ви також бачите, що спостережувана структура насправді є дивним чином співвіднесена з площиною Землі навколо Сонця. Чи це Коперник повертається з мертвих, щоб переслідувати нас? Це божевільно. Ми дивимось на весь Всесвіт. У жодному разі не повинно бути співвідношення цієї структури з нашим рухом Землі навколо Сонця — площиною Землі навколо Сонця — екліптикою. Це б сказало, що ми справді є центром Всесвіту.

Відомо про деякі аномалії у спостережуваному реліктовому випромінюванні, які збігаються з площиною Сонячної системи, що суперечить принципу Коперніка в тому, що дозволяє припустити про особливе розташування Сонячної системи.[6] Ленд і Магейджо в 2005 році назвали це розташування «віссю зла» внаслідок наслідків для сучасних моделей космосу[7], хоча кілька пізніших досліджень показали систематичні помилки в зборі даних і тому, як вони оброблялись.[8] Різні дослідження даних анізотропії реліктового випромінення або підтверджують принцип Коперніка,[9] моделюють розташування в неоднорідному всесвіті, що все ще відповідає принципу[10] або намагаються пояснити їх як локальні явища.[11] Деякі з цих альтернативних пояснень обговорювали Копі з колегами, який стверджував, що дані телескопу Планка можуть пролити суттєве світло на те, чи є хибним напрямок та вирівнювання.[12][13] Одним з пояснень є випадковість. Головний вчений WMAP, Чарльз Л. Беннетт припустив, що причиною є випадковість і людська психологія: «Я думаю, що є трохи психологічного ефекту, люди хочуть знайти незвичайні речі».[14]

Дані телескопу Планк, опубліковані 2013 року, з тих пір виявили більш вагомі докази анізотропії.[15] «Тривалий час частина наукової громади сподівалася, що анізотропія зникне, але цього не сталося», — каже Домінік Шварц з Білефельдського університету в Німеччині.[16]

На сьогодні не існує єдиної думки щодо природи цієї та інших спостережуваних аномалій[17] реліктового випромінення і їх статистичне значення є незрозумілим. Наприклад, дослідження, що включає результати місії Планка, показує, як методи масок можуть створювати помилки, корегування яких може перевести ряд спостережуваних аномалій, включаючи Вісь зла, у статистично незначущі.[18] Дослідження 2016 року порівнювало ізотропну та анізотропну космологічні моделі з даними WMAP та телескопу Планка та не виявило доказів анізотропії.[19]

Космолог Едмунд Шлюссель припустив, що Вісь зла можуть пояснити гравітаційні хвилі з надзвичайно великою довжиною хвилі.[20]

У червні 2020 року спостереження Осі зла отримало додаткове підтвердження у дослідженні Ліора Шаміра (Lior Shamir), яке отримало той самий результат, але іншим методом виміру.[21][22][23] Шамір прокоментував: «Ми маємо два різні огляди неба, які демонструють ті самі патерни навіть коли галактики повністю інші. Не існує помилки, що може таке спричинити. Це Всесвіт, в якому ми живемо. Це наша домівка.»

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Anthony Challinor (2012). CMB anisotropy science: A review. Proceedings of the International Astronomical Union. 8: 42—52. arXiv:1210.6008v1. Bibcode:2013IAUS..288...42C. doi:10.1017/S1743921312016663.
  2. ↑ CERN Courier «Does the motion of the solar system affect the microwave sky? [Архівовано 22 березня 2006 у Wayback Machine.]»
  3. ↑ C. J. Copi; D. Huterer; D. J. Schwarz; G. D. Starkman (2006). On the large-angle anomalies of the microwave sky. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 367 (1): 79—102. arXiv:astro-ph/0508047. Bibcode:2006MNRAS.367...79C. doi:10.1111/j.1365-2966.2005.09980.x. preprint [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Sutter, Paul (29 липня 2017). The (Cosmological) Axis of Evil. Space.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. ↑ The Energy of Empty Space That Isn't Zero. www.edge.org (англ.). 7 травня 2006. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  6. ↑ Mariano, Antonio; Perivolaropoulos, Leandros (2013). CMB maximum temperature asymmetry axis: Alignment with other cosmic asymmetries. Physical Review D. 87 (4): 043511. arXiv:1211.5915. Bibcode:2013PhRvD..87d3511M. doi:10.1103/PhysRevD.87.043511. ISSN 1550-7998.
  7. ↑ Land, Kate; João Magueijo, João (2005). Examination of Evidence for a Preferred Axis in the Cosmic Radiation Anisotropy. Physical Review Letters. 95 (7): 071301. arXiv:astro-ph/0502237. Bibcode:2005PhRvL..95g1301L. doi:10.1103/PhysRevLett.95.071301. PMID 16196772.
  8. ↑ Liu, Hao та ін. (2010). Diagnosing Timing Error in WMAP Data. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 413 (1): L96—L100. arXiv:1009.2701v1. Bibcode:2011MNRAS.413L..96L. doi:10.1111/j.1745-3933.2011.01041.x.
  9. ↑ Zhang, Pengjie; Stebbins, Albert (2011). Confirmation of the Copernican Principle at Gpc Radial Scale and above from the Kinetic Sunyaev-Zel'dovich Effect Power Spectrum. Physical Review Letters. 107 (4): 041301. arXiv:1009.3967. Bibcode:2011PhRvL.107d1301Z. doi:10.1103/PhysRevLett.107.041301. ISSN 0031-9007. PMID 21866989.
  10. ↑ Buckley, Robert G.; Schlegel, Eric M. (2013). CMB dipoles and other low-order multipoles in the quasispherical Szekeres model (PDF). Physical Review D. 87 (2): 023524. Bibcode:2013PhRvD..87b3524B. doi:10.1103/PhysRevD.87.023524. ISSN 1550-7998. Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  11. ↑ Hansen, M.; Kim, J.; Frejsel, A.M.; Ramazanov, S.; Naselsky, P.; Zhao, W.; Burigana, C. (2012). Can residuals of the solar system foreground explain low multipole anomalies of the CMB?. Journal of Cosmology and Astroparticle Physics. 2012 (10): 059. arXiv:1206.6981. Bibcode:2012JCAP...10..059H. doi:10.1088/1475-7516/2012/10/059. ISSN 1475-7516.
  12. ↑ Copi, Craig J.; Huterer, Dragan; Schwarz, Dominik J.; Starkman, Glenn D. (2010). Large-angle anomalies in the CMB. Advances in Astronomy. 2010: 1—17. arXiv:1004.5602. Bibcode:2010arXiv1004.5602C. doi:10.1155/2010/847541. ISSN 1687-7969.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Copi, Craig J.; Huterer, Dragan; Schwarz, Dominik J.; Starkman, Glenn D. (8 січня 2007). The Uncorrelated Universe: Statistical Anisotropy and the Vanishing Angular Correlation Function in WMAP Years 1-3. Physical Review D. 75 (2): 023507. arXiv:astro-ph/0605135. Bibcode:2007PhRvD..75b3507C. doi:10.1103/PhysRevD.75.023507. ISSN 1550-7998.
  14. ↑ Found: Hawking’s initials written into the universe. New Scientist (амер.). 7 лютого 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 20 жовтня 2019.
  15. ↑ Planck Collaboration (2013). Planck 2013 results. XXIII. Isotropy and statistics of the CMB. Astronomy & Astrophysics. 571 (27): A23. arXiv:1303.5083. Bibcode:2014A&A...571A..23P. doi:10.1051/0004-6361/201321534.
  16. ↑ Michael Brooks (30 квітня 2016). That's odd: Axis of evil stretches across the cosmos. New Scientist. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  17. ↑ Santos, L.; Cabella, P.; Villela, T.; Zhao, W. (5 жовтня 2015). Influence of Planck foreground masks in the large angular scale quadrant CMB asymmetry. Astronomy & Astrophysics. 584: A115. arXiv:1510.01009. Bibcode:2015A&A...584A.115S. doi:10.1051/0004-6361/201526713. ISSN 0004-6361.
  18. ↑ Rassat, A.; Starck, J.-L.; Paykari, P.; Sureau, F.; Bobin, J. (4 серпня 2014). Planck CMB Anomalies: Astrophysical and Cosmological Secondary Effects and the Curse of Masking. Journal of Cosmology and Astroparticle Physics. 2014 (8): 006. arXiv:1405.1844. Bibcode:2014JCAP...08..006R. doi:10.1088/1475-7516/2014/08/006. ISSN 1475-7516.
  19. ↑ Saadeh, Daniela; Feeney, Stephen M.; Pontzen, Andrew; Peiris, Hiranya V.; McEwen, Jason D. (21 вересня 2016). How isotropic is the Universe?. Physical Review Letters. 117 (13): 131302. arXiv:1605.07178. Bibcode:2016PhRvL.117m1302S. doi:10.1103/PhysRevLett.117.131302. ISSN 0031-9007. PMID 27715088.
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 20 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ Shamir, Lior (2020-05-27). «Multipole alignment in the large-scale distribution of spin direction of spiral galaxies». arXiv:2004.02963 [astro-ph.GA]. 
  22. ↑ K-State study reveals asymmetry in spin directions of galaxies, suggests early universe could have been spinning | Kansas State University | News and Communications Services. www.k-state.edu. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  23. ↑ Starr, Michelle. Patterns Formed by Spiral Galaxies Suggest The Universe's Structure Isn't Totally Random. ScienceAlert (en-gb) . Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вісь_зла_(космологія)&oldid=41112683