Вінісіус ді Морайс
Vinícius de Moraes
Vinicius.jpg
Вінісіус ді Морайс. Париж. 1970 р.
Ім'я при народженні Marcus Vinícius da Cruz de Melo Morais
Прізвисько O Poetinha
Псевдо O Poetinha / Маленький поет
Народився 19 жовтня 1913(1913-10-19)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Помер 9 липня 1980(1980-07-09) (66 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство Бразилія Бразилія
Діяльність
Alma mater університет Ріо-де-Жанейро
Мова творів португальська
Роки активності 19301980
Напрямок модернізм
Жанр босанова, самба
У шлюбі з
  • Gilda Quirós Mattoso
  • Marta Ibáñez
  • Gessi Gesse
  • Christina Gurjâo
  • Nelita Abreu Rocha
  • Maria Lucia Proença
  • Lila Bôscoli
  • Beatriz "Tati" Azevedo
  • Regina Pederneiras
Автограф Vinícius de Moraes ASSINATURA.jpg
Нагороди Order of Cultural Merit - Knight (Brazil) - ribbon bar.png
Орден За заслуги в культурі
Сайт: viniciusdemoraes.com.br

CMNS: Вінісіус ді Морайс у Вікісховищі

Вінісіус ді Мора́йс (порт. Vinícius de Moraes, повне ім'я Ма́ркус Вінісіус да Крус ді Мелу Мора́йс порт. Marcus Vinícius da Cruz de Melo Morais, 19 жовтня 1913, Ріо-де-Жанейро — 9 липня 1980, Ріо-де-Жанейро)[1] — бразильський поет, пісняр, есеїст, драматург, критик, визначний діяч сучасної бразильської культури, музики і літератури. Служив дипломатом, також писав музику в стилі босанова і записав декілька альбомів, як виконавець власної лірики.

ЖиттяРедагувати

Маркус Вінісіус да Крус ді Мелу Морайс народився 1913 року в Ріо-де-Жанейро, в родині державного службовця Клодуалду Перейра да Сілва Морайса і Лідії Крус ді Морайс.[2] В 9 років офіційно змінив ім'я на Вінісіус ді Морайс. В 1924—1929 роках вчився у школі єзуїтів Colégio Santo Inácio, співав в хорі, як актор брав участь у дитячих спектаклях, створив з друзями невеликий музичний ансамбль, що грав вдома у знайомих родин.[1] Вчився у 1930—1933 роках на факультеті права в університеті Ріо-де-Жанейро.[2] 1938 року він отримав стипендію Британської ради по вивченню англійської мови й літератури в Оксфордському університеті, і поїхав вчитися. Працював асистентом бразильської програми BBC. З початком Другої світової війни повернувся в Бразилію. За прикладом багатьох письменників свого покоління, почав працювати як кінокритик в газеті «A Manhã» («Ранок»).[1] Вступив за конкурсом на дипломатичну службу і, одночасно, співпрацював з декількома газетами й журналами, як письменник і кінокритик.[1] 1946 року отримав свою першу дипломатичну посаду: віце-консула Бразилії в Лос-Анджелесі, Каліфорнія (США). Там залишався майже п'ять років, повернувся на батьківщину 1950 року.[1] Знов працював в газеті, «Última Hora», як хронікер і кінокритик. 1952 року їде до Європи вивчати організацію кінофестивалей у Каннах, Берліні, Локарно й Венеції для підготовки до фестивалю в Сан-Паулу.[1] В 1953—1956 роках обіймав посаду другого секретаря посольства в Парижі, потім представляв Бразилію в ЮНЕСКО, а в 1957 р. переведений до посольства в Монтевідео.[2] З 1964 року повернувся до Бразилії, після звільнення у 1969 р. з дипломатичної служби, цілком віддає себе творчій діяльності.[2]

Протягом життя Вінісіус був офіційно одружений дев'ять разів і мав п'ятьох дітей.[1][3]

Помер Вінісіус ді Морайс вранці 9 липня 1980 року, у себе вдома, у віці 66 років, в присутності Токінью і останньої дружини.[2]

ТворчістьРедагувати

Вінісіус ді Морайс створив сотні пісень у співпраці з видатними бразильськими співаками і композиторами. 1958 року вийшов альбом співачки Елізет Кардосу Canção do Amor Demais (Пісня про кохання), що складався з творів Жобіма і ді Морайса. Альбом також включав дві композиції з гітарним акомпанементом відносно невідомого на той час Жуана Жілберту — Chega de Saudade та Outra Vez(Інший час) З цього альбому почалася тріумфальна музична кар'єра Вінісіуса у босанові. Пісні Жобіма та Вінісіуса були записані численними бразильськими співаками та виконавцями того часу. Твори дуету Жобім-ді Морайс у першому, другий і третьому альбомах Жуана Жілберту визначили звучання і основний репертуар босанови і вплинути на нове покоління співаків і авторів пісень. Найвидатнішими з цих пісень є Garota de Ipanema, Insensatez та Chega de Saudade. У серпні 1962 року Вінісіус вперше публічно виступав як співак та виконавець разом із Жобімом та Жілберту в нічному клубі Au Bon Gourmet. Це було перше з його «кишенькових шоу» — виступів для невеликої аудиторії, яку він знайомив з новими композиціями, деякі з яких згодом стали міжнародними хітами. Крім того, Вінісіус представляв перспективних нових виконавців пісень, як Нара Леан.[1]

 
Віннісіус і П'єр Сержес

З 1961 року почалася багаторічна співпраця ді Морайса з гітаристом Баденом Павеллом. Попри панування босанови в тогочасній бразильській музиці, цей тандем прагнув поєднання самби з такими афро-бразильськими формами, як кандомбле, умбанда та капоейра. Співдружність Вінісіуса ді Морайса з Баденом Павеллом стала однією з найбільш інтенсивних у його поетичній кар'єрі. Майже три місяці вони прожили разом у квартирі Вінісіуса і писали без зупинки. Творче партнерство, результатом котрого було народження афро-самби, тривало і згодом, в різних місцях. 1963 року вийшов альбом Baden Powell à Vontade із широко відомою композицією Berimabau. Один із найвідоміших альбомів, випущений ними 1966 року, Os Afro Sambas de Baden e Vinicius, став поворотним пунктом бразильської популярної музики.[2]

Того ж 1961 року сталося знайомство Вінісіуса і Еду Лобу, вісімнадцятирічного студента-правника, майбутнього відомого бразильського співака, гітариста і композитора. 1963 року вони започаткували плідне творче партнерство. Пісня Arrastão, на слова Вінісіуса та музику Еду Лобу у виконанні Еліс Режини, створена 1965 року, виграла 1-й телевізійний фестиваль бразильської популярної музики.[2]

1970 року розпочалося партнерство Вінісіуса з гітаристом Токінью. Ця співдружність тривала до самої смерті поета. Протягом одинадцяти років Токінью супроводжував Вінісіуса в його найпопулярніший період і в часи найбільшого непорозуміння з критиками. Цей дует записав більш ніж п'ятнадцять студійних і живих альбомів, в тому числі класичні Tarde em Itapoã (Південь в Ітапоа), Carta ao Tom (Лист до Тома) та Regra Três (Правило три).[2]

Вінісіус є автором багатьох збірок поезій і п'єс. В 1956 у міському театрі Ріо-де-Жанейро відбулась прем'єра музичної вистави за створеною Вінісіусом 1954 року п'єсою «Орфей з Консейсана» (порт. Orfeu da Conceição).[2] Того ж року на студії Odeon вийшов альбом з семи саундтреків, що складали музичне оформлення вистави, він вважається першою спільною роботою Жобіма і ді Морайса, пісні виконує Роберто Пайва, гітара — Луїс Бонфа.[4] 1959 року ця п'єса була перетворена французьким режисером Марселем Камю на музичний фільм Чорний Орфей (порт. Orfeu Negro), що мав великий міжнародний успіх, отримав премію «Золота пальмова гілка» 12-го Каннського кінофестивалю[5] та премію «Оскар» у номінації за найкращий фільм іноземною мовою[6].

ДискографіяРедагувати

Рік Альбом Співпраця Лейбл
1956 Orfeu da Conceição Том Жобім Odeon
1963 Vinícius e Odete Lara Одете Лара, Баден Павелл Elenco
1965 De Vinícius e Baden especialmente para Ciro Monteiro Баден Павелл Elenco
1965 Vinícius e Caymmi no Zum Zum Дорівал Кайммі Elenco
1966 Os Afro-sambas Баден Павелл Elenco
1966 Vinícius: Poesia e Canção]] Forma
1967 Garota de Ipanema (Trilha sonora do filme) Philips
1967 Vinícius Elenco
1969 Vinícius em Portugal Festa
1970 En La Fusa con Maria Creuza y Toquinho Марія Креуза, Токінью Diorama
1970 Amália/Vinícius Амалія Родрігес
1971 Como Dizia O Poeta… RGE
1971 Toquinho e Vinícius Токінью RGE
1971 Vinícius + Bethânia + Toquinho — En La Fusa Марія Бетанія, Токінью Trova
1972 Marilia/Vinícius Марілія Медалья RGE
1972 Vinícius Canta: Nossa Filha Gabriela Токінью Polydor
1972 São Demais os Perigos Desta Vida Токінью RGE
1973 O Bem-Amado Som Livre
1974 Vinícius & Toquinho Токінью Philips
1974 Saravá Vinícius! Quarteto em Cy, Токінью Mercury
1975 Vinícius/Toquinho Токінью Philips
1975 O Poeta e o Violão Токінью RGE
1976 Deus lhe Pague Еду Лобу EMI
1977 Antologia Poética Philips
1977 Tom, Vinícius, Toquinho e Miúcha Том Жобім, Токінью, Міуша Som Livre
1979 10 Anos de Toquinho e Vinícius Токінью Philips
1980 Um Pouco de Ilusão Токінью Ariola
1980 Testamento RGE
1980 A Arca de Noé Токінью Universal
1981 A Arca de Noé 2 Токінью PolyGram
1991 Poeta, Moça e Violão — Vinícius, Clara e Toquinho Клара Нуньєс, Токінью Collector's Editora LTDA
2006 Vinícius & Amigos Reader's Digest
2015 Um encontro no Au bon gourmet Жуан Жілберту, Том Жобім Doxy

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Arnaldo Nogueira Júnior. Vinicius de Moraes. Biografia. www.releituras.com (pt). Процитовано 28.02.2018. 
  2. а б в г д е ж и к Vinicius de Moraes. Life. www.viniciusdemoraes.com.br (en). Процитовано 28.02.2018. 
  3. Vinicius de Moraes. Biography. www.imdb.com (en). Процитовано 28.02.2018. 
  4. Antonio Carlos Jobim / Vinicius De Moraes ‎– Orfeu Da Conceição. discogs.com. Процитовано 28.02.2018. 
  5. Festival de Cannes: Black Orpheus. festival-cannes.com. Процитовано 28.02.2018. 
  6. The 32nd Academy Awards (1960) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 28.02.2018.