Вімблдонський турнір 1969
Вімблдонський турнір 1969 проходив з 23 червня по 5 липня 1969 року на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету в передмісті Лондона Вімблдоні. Це був 83-ій Вімблдонський чемпіонат, а також третій турнір Великого шолома з початку року.
| Вімблдонський турнір 1969 | ||||
|---|---|---|---|---|
| Дата: | 23 червня - 5 липня | |||
| За ліком: | 83-ій | |||
| Чемпіони | ||||
| Чоловіки, одиночний розряд | ||||
.svg){kind=small} Род Лейвер
| ||||
| Жінки, одиночний розряд | ||||
.svg){kind=small} Енн Джонс
| ||||
| Чоловіки, парний розряд | ||||
| Джон Ньюкомб / Тоні Роч
| ||||
| Жінки, парний розряд | ||||
| Маргарет Корт / Джуді Тегарт
| ||||
| Змішаний парний розряд | ||||
| Фред Столл / Енн Джонс
| ||||
| Юнаки, одиночний розряд | ||||
.svg){kind=small} Байрон Бертрам
| ||||
| Дівчата, одиночний розряд | ||||
 Савамацу Кадзуко
| ||||
Вімблдонський турнір
| ||||
Огляд подій та досягнень
ред.У чоловічому одиночному розряді Род Лейвер відстояв свій титул. Це був для нього 10-ий титул Великого шолома й 4-ий виграний Вімблдон. Лейвер переміг також а Австралії й Франції, до другого в його кар'єрі календарного великого шолома залишилося ще виграти Відкритий чемпіонат США.
Панчо Гонсалес та Чарлі Пасарелл зіграли між собою матч, що тривав 122 сети й закінчився перемогою Гонсалеса з рахунком 22–24, 1–6, 16–14, 6–3, 11–9[1]. Цей рекорд призвів до запровадження тайбрейка. Він протримався 41 рік до матчу між 2010 року між Джоном Ізнером та Ніколя Маю.
У жінок Енн Джонс перемогла в фіналі чемпіонку трьох попередніх років Біллі Джин Кінг. Для Джонс це була перша одиночна перемога на турнірах Великого шолома. Вона стала передостанньою британкою, що тріумфувала на рідних кортах.
Результати фінальних матчів
ред.Дорослі
ред.| Одиночний розряд. Джентельмени Детальніше | ||
| Род Лейвер |
Джон Ньюкомб |
6–4, 5–7, 6–4, 6–4 [2] |
| Одиночний розряд. Леді Детальніше | ||
| Енн Джонс |
 Біллі Джин Кінг |
3–6, 6–3, 6–2 [3] |
| Парний розряд. Джентельмени Детальніше | ||
| Джон Ньюкомб Тоні Роч |
 Том Оккер Марті Ріссен |
7–5, 11–9, 6–3 [4] |
| Парний розряд. Леді Детальніше | ||
| Маргарет Корт Джуді Тегарт |
Патті Гоґан Пеггі Мічел |
9–7, 6–2 [5] |
| Мікст Детальніше | ||
| Фред Столл Енн Джонс |
Тоні Роч Джуді Тегарт |
6–2, 6–3 [6] |
Юніори
ред.| Одиночний розряд. Хлопці | ||
| Байрон Бертрам |
Джон Александер |
7–5, 5–7, 6–4 [7] |
| Одиночний розряд. Дівчата | ||
| Савамацу Кадзуко |
Бренда Керк |
6–1, 1–6, 7–5 [8] |
Див. також
ред.Виноски
ред.- ↑ Gray, David (26 червня 1969). Pancho wins the longest match. The Guardian. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
- ↑ Gentlemen's Singles Finals 1877-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 22 липня 2017.
- ↑ Ladies' Singles Finals 1884-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 22 липня 2017.
- ↑ Gentlemen's Doubles Finals 1884-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 22 липня 2017.
- ↑ Ladies' Doubles Finals 1913-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 22 липня 2017.
- ↑ Mixed Doubles Finals 1913-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 22 липня 2017.
- ↑ Boys' Singles Finals 1947-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
- ↑ Girls' Singles Finals 1947-2017. wimbledon.com. Wimbledon Championships. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 13 серпня 2017.