Вікіпедія:УРЕ/Том 1/Б - БАЛАСТ/Тексти

Б — друга літера українського та ряду інших слов'янських алфавітів. У старослов'янській азбуці називалась «буки». Різне написання лат. В і слов. Б пояснюється тим, що римляни запозичили свій алфавіт у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янського алфавіту (9 ст.) греки вимовляли β як «в», і так вона узвичаїлась у слов'янському алфавіті. Літері «Б» в укр. мові відповідає звук «б», який є дзвінким, проривним, губно-губним. В музиці В (лат. транскрипцією) — буквене позначення звука сі-бемоль. Застосовується, зокрема, в назвах муз. творів для визначення тональності, напр. концерт b-moll (сібемоль мінор) П. І. Чайковського та ін.

Видозміна знака Б в різних системах письма.

БАБА (Baba) Корнеліу (н. 18. XI 1906) — румунський живописець і графік, почесний чл. Академії мистецтв СРСР (з 1958). Автор жанрових картин («Відпочинок у полі», 1954, «Селяни», 1958, та ін.), портретів (М. Садовяну, 1953, Д. Енеску, «Автопортрет», 1955), які відзначаються психологізмом і насиченістю колориту. Б. відомий як ілюстратор (малюнки до романа М. Садовяну «Митря Кокор», 1952—54).

БАБА — жінка-мати, прародительниця. В сучасній укр. мові Б.— стара жінка. У давніх слов'ян — була жіночим божеством, яке уособлювало собою хмари, пізніше — світло взагалі або світло Місяця (звідси Б. — тітка Святовита). Божества-баби, за уявою марновірників, нібито проживали на високих горбах або гірських вершинах, звідси велика кількість назв «Бабина гора» у слов'ян, зокрема на Україні. БАБА (Baba Burnu) — мис на березі Егейського м. в Туреччині, крайня зх. точка Азії (39°27' пн. ш. і 26^с03' сх. д.).

БАБАЄВСЬКИЙ Семен Петрович (н. 6. VI 1909) — російський рад. письменник. Член КПРС з 1939. Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання. Н. на Харківщині. Перша збірка оповідань — «Гордість» (1936). Автор романів «Кавалер Золотої Зірки» (1947; Сталінська премія, 1949), «Світло над землею» (1949—50; Сталінська премія, 1950), присвячених колгоспному селу післявоєнного періоду; оповідань про людей Кубані — «Шляхами-дорогами» (1958).

Тв.: Родниковая роща. М., 1956; Белая мечеть. М., 1958; Укр. перекл. — Кавалер Золотої Зірки. К., 1949; Світло над землею. Перекл. А. Головка. К.,,. 1952.

БАБАЇ —селище міського типу Харківського р-ну Харк. обл. УРСР. Розташоване нар. Удах (бас. Дону), на автостраді Москва — Сімферополь, за 9 км на Пд. від Харкова, біля залізнич. ст. Покотилівка. 6,9 тис. ж. (1959) Авторемонтний з-д, промартіль, радгосп, середня школа. В Б. зберігся будинок, в якому деякий час проживав видатний український філософ, поет, демократ, гуманіст і просвітитель Г. С. Сковорода.

БАБАК, байбак (Marmota bobak) — великий (довж. тіла до 61 см, вага до 9,3 кг) гризун род. білячих. Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 ст. був поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до Пн. Казахстану. В УРСР Б. збереглися в Міловському р-ні на Луганщині, де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ», і у Великобурлуцькому р-ні на Харківщині. Б. — цінний мисливсько-промисловий звір (використовуються хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування Б. пов'язане з цілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського об'єкту треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах. В УРСР Б. охороняється законом.

БАБАНОВА Марія Іванівна (п. 11. XI 1900) — російська рад. актриса. Нар. арт. СРСР (1954). В 1920—27 працювала в Театрі РРФСР 1-му під керівництвом В. Е. Мейєрхольда. Одночасно брала участь у виставах Моск. театру революції. З 1927 — актриса цього театру (тепер — Моск. театр драми їм. Маяковського). Кращі ролі Б.: Гога («Людина з портфелем» Файка), Таня («Таня» Арбузова), Діана («Собака на сіні» Лопе де Вега). Сталінська премія, 1941.

БАБЕК (справжнє ім'я — Гасан; бл. 800—837) — вождь народної війни в Азербайджані проти арабських завойовників, видатний полководець і політ, діяч. Н. в бідній сім'ї. З 816 очолив рух хурамітів — борців проти іноземного гніту і феодальної експлуатації. Найбільшого розмаху повстання досягле в 30-х рр. 9 ст. і набрало характеру визвольної війни, в результаті якої з-під влади Багдадського халіфату було визволено майже весь Азербайджан. Повстання охопило також деякі області Ірану, Сх. Вірменію і Грузію, загрожуючи існуванню халіфату. Після жорстоких боїв, при допомозі місцевих зрадників-феодалів у 837 повстання було придушене, а Б. страчений.

БАБЕЛЬ Ісак Еммануїлович (1894—1941)— російський рад. письменник. Н. в Одесі. Друкуватися почав 1916. В численних оповіданнях яскраво показав життя дореволюц. Одеси. Автор п'єс «Занепад» (1928), «Мандрівні зірки» (1926), «Марія» (1935). Краща збірка оповідань — «Конармія» (1926), проте в цих оповіданнях є елементи натуралізму і суб'єктивізму щодо зображення громадянської війни на Україні.

Тв.: Избранное. М., 1957.

БАБ-ЕЛЬ-МАНДЕБСЬКА ПРОТОКА (араб. «Ворота плачу за померлими», тобто небезпечна протока) — протока між Аравійським п-овом і Африкою, з'єднує Червоне море з Індійським океаном. Найменша ширина 26,5 км; глибина бл. 200 м. Кількома островами (найбільший — Перім) поділяється на рукави. Має велике стратегіч. значення.

БАБЕНКО Георгій Гаврилович (19. II 1909)—український рад. актор, нар. арт. УРСР <1954). Член КПРС з 1946. Н. в м. Одесі. Творчий шлях почав у художній самодіяльності. З 1929 працював в Одеській держ. драмі (тепер Театр ім. Жовтневої революції). З 1954 — актор Київського театру ім. І. Франка. Б. створив різноманітні сценічні образи: Карл Моор («Розбійники» Шіллера), Гайдай, Роман («Загибель ескадри», «Крила» Корнійчука), Націєвський («Мартин Боруля» Кар-пенка-Карого) та ін. Знімається в кіно.

БАБЕНКО Олександр Калістратович (25. V 1881—30. IX 1959) — український рад. фізик-методист, професор Київського педагогічного ін-ту ім. О. М. Горького. Член КПРС з 1946. Н. в. с. Ясинуватці кол. Чигиринського пов. Київської губ. в сім'ї селянина. Закінчив Київський ун-т (1907). 1907—29 — викладач фізики в середніх учбових закладах м. Вінниці та Вінницької обл., з 1930 — у вузах Києва. З 1932 — зав. кафедрою КДПІ ім. О. М. Горького. Нагороджений орденом Леніна. Автор праць: «Електромагнітна індукція», «Звук», «Коливання і хвилі» та ін., співавтор «Нарисів з методики викладання фізики» в середній школі (ч. 1-3).

БАБЕФ (Babeuf) Гракх (псевд. Ноеля Франсуа; 23. XI 1760 — 27. V 1797) — керівник руху «рівних» у Франції, один з попередників наукового комунізму. Б. був активним учасником франц. бурж. революції. В друкованих органах «Захисник свободи преси» і «Народний трибун» Б. різко критикував реакційний уряд, що став при владі після перевороту 9 термідора. Після виходу з тюрми, куди його кинули 1795, Б., разом з Буонарроті і Дарте, 1796 створив «Товариство рівних», яке прагнуло шляхом повстання скинути Директорію і встановити новий суспільний лад. Змова була розкрита, Б. і Дарте — гільйотиновані. Б. і його соратники (бабувісти), додержуючись ідей утопічного соціалізму, мали на меті продовжити революцію, поки вона не набере «плебейського» характеру і не принесе «рівність, свободу і щастя для всіх», тобто були прихильниками соціальної революції в інтересах трудящих і створення своєрідного комуністичного суспільства. Програма Б. мала риси загального аскетизму і дрібнобуржуазної зрівняльності. Бабувісти мали нечітке уявлення про класи та класову боротьбу і збиралися захопити владу силою вузької змовницької організації. К. Маркс і Ф. Енгельс високо оцінювали діяльність Б., а його твори відносили до тієї літератури, яка відбивала вимоги пролетаріату.

БАБЕЦЬ (Cottus) — рід риб род. бабцьових (Cottidae). Представлений переважно морськими видами. В межах УРСР — в річках басейнів Дунаю і Дністра і в гірських водоймах Закарпаття — живуть два прісноводні види: Б. барвистоногий (C. poecilopus) і Б.-головач (C. gobio). Обидва види Б. тримаються кам'янистих ділянок русла рік, на бистрині. Живляться безхребетними, ікрою і мальками риб. Нерест в березні — квітні. Пром. значення Б. не має.

БАБИ КАМ'ЯНІ — стародавні кам'яні статуї, що ставились у кочових народів на могилах і були пов'язані з культом предків. Б. к. зображають чоловічі і жіночі постаті. Поширені в степовій частині Європи і Азії від Прикарпаття до Монголії і відносяться до різних часів (епохи бронзи, раннього залізного віку, часів середньовіччя) . Б. к., що зустрічаються на території України, належать скіфо-сарматським племенам (8 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.) і тюркомовним народам (6—13 ст.). Про звичай половців ставити Б. к. на могилах повідомляє мандрівник 13 ст. В. Рубруквіс. Б. к. тюркських кочовиків відзначаються високою майстерністю виконання і реалістичністю зображення властивих тюркам рис обличчя, одягу, прикрас і зброї.

БАБИЗНА — майно (рухоме і нерухоме), успадковуване в дореволюційній Україні від баби,. Див. також Спадщина.

БАБИН — село Кельменецького р-ну Чернів. обл., біля якого виявлено різночасні стоянки (від епохи палеоліту до часів Київської Русі). Найвідомішою з них є пізньопалеолітична стоянка Бабин І, досліджена 1948—51 та 1953. Під час розкопок на території цієї стоянки було виявлено багато кісток стародавніх тварин, вироби з кременю і кості, залишки вогнищ та скупчення червоної фарби. Крім стоянки Бабин І, біля Б. відомо ще 9 стоянок кам'яного віку.

БАБИН ЯР — урочище на пн.-зх. околиці Києва, місце масової страти мирного населення німецько-фашистськими окупантами у вересні 1941. Прагнучи здійснити свої божевільні расистські плани перетворення східнослов'янських земель на «життєвий простір» для німців, гітлерівці проводили масове винищування населення СРСР, розраховуючи решту його перетворити на своїх слухняних рабів. Згідно з цією програмою, вони за кілька днів розстріляли в Б. я. понад 70 тис. рад. громадян. Поряд з Майданеком, Освенцімом та ін. гітлерівськими катівнями, страти в Б. я. — один з найтяжчих злочинів нім. фашизму.

БАБИНЕ — село Верхньорогачицького р-ну Херс. обл., біля якого відкрито поселення середнього бронзового віку Бабине III, досліджене 1953 А. В. Добровольським. Під час розкопок виявлено два житла, кістки тварин і риб, вироби з кременю та кості. Серед знахідок привертає до себе увагу посуд, оздоблений наліпними валиками. Бабине III — одне з найбільш досліджених поселень археол. групи пам'яток з т. з. «багато-валиковою» керамікою.

БАБИНЕ ЛІТО — ясні і теплі осінні дні, які на Україні настають у вересні або жовтні, часто після похолодання. Триває Б. л. 1—2 декади Причиною потепління є приплив теплих повітряних мас з південних місцевостей, в т. ч. з Чорного моря. Характерною ознакою Б. л. є літаюча в повітрі павутина, що її виділяють павуки різних родин. Від літаючої павутини («лето», «літо») та міфологічної Баби походить і назва «Бабине літо».

БАБИНЦІ — селище міського типу Бородянського р-ну Київ. обл. УРСР, на правобережжі річки Здвижу (бас. Дніпра), за 6 км на Пн. від залізнич. ст. Клавдієво. 3,1 тис. ж. (1959). Склозавод, велике механізоване торфопідприємство. Середня школа, школа робітничої молоді, клуб, 2 б-ки. В околицях Б. — великі поклади торфу.

БАБІДСЬКІ ПОВСТАННЯ — народний антифеодальний рух 1848—52 в Ірані, спрямований проти жорстокої експлуатації населення династією Каджарів і проти підкорення економіки країни іноземному капіталові. Рух мав релігійне забарвлення, що зумовлювалось соціально-економічною відсталістю Ірану. Б. п. очолила секта, заснована Бабом, ім'ям якого названо рух. Бабіди (ремісники, селяни, дрібна торг. буржуазія) закликали до реформи релігії, до розподілу майна між трудящими і створення держави без іноземців. Вчення Баба народні маси перетворили на знаряддя класової боротьби проти соціального і політичного гніту, проти приватної власності. Б. п. в Нейрізі, Ієзді, Зенджані та інших містах були жорстоко придушені іранським урядом.

БАБІРУСА (Babirussa babirussa) — один з диких представників род. свинячих (Suidae), поширений на Сулавесі, Буру, Сула-Манголі та деяких інших о-вах Індонезії. Довж. тіла 1 м, вис. 0,8 м, вага бл. 70 кг. Товста шкіра на голові і шиї утворює глибокі складки.

Верхні ікла у самців, ростучи догори, проходять через верхньощелепні кістки, закручуються назад і іноді впинаються кінцями в шкіру лоба. Б. — нічна стадна тварина, живе в болотистих лісах і прибережних заростях очерету тощо. Після 5 міс. вагітності в лютому самка народжує 1—2 поросят. Об'єкт мисливства (використов. м'ясо, шкіра, ікла).

БАБІТИ — антифрикційні сплави на свинцевій або олов'яній основі, які застосовують для заливки підшипників. Б. мають високу пластичність, низьку т-ру заливання (300— 420°) і низький коефіцієнт тертя. Високі антифрикційні властивості Б. зумовлюються наявністю твердих кристалів у м'якій основі. Застосовуються для заливки підшипників електродвигунів, турбін, компресорів, насосів, генераторів, верстатів, трансмісій тощо. У підшипниках, що працюють при жорсткому температурному режимі і великих ударних навантаженнях, застосовують Б. на олов'яній основі (оптимальний склад: 83% олова, 11% сурми і 6% міді). В ін. випадках застосовують Б. переважно на свинцевій основі, які містять в собі 65—75% свинцю, 6—16% олова, 14—16% сурми, до 2% кадмію, до 1% нікелю, до 1% миш'яку або до 0,1% телуру. Широко застосовують також безолов'я-ні свинцево-кальційові бабіти (0,8% натрію, 0,9% кальцію і 98,3% свинцю).

БАБКИ (Odonata) — один з найдавніших (відомі з карбону) рядів хижих земноводяних комах.

Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata): 1 — доросла комаха; 2 — личинка.

Поділяється на 3 підряди: рівнокрилі (Zygoptera), різнокрилі (Anizoptera) і стародавні Б. (Anisozygoptera). Відомо бл. 3500 видів, переважна більшість з них поширена в теплих країнах. У фауні СРСР, зокрема УРСР, є види лише перших двох підрядів. Дорослі Б. — хороші літуни і інколи перелітають на великі відстані. Б. приносять користь, знищуючи комарів, мух і мошок. Великі личинки інколи поїдають мальків риб.

БАБКО Анатолій Кириловнч (н. 15. X 1905) — український рад. хімік, спеціаліст в галузі аналітичної хімії. Академік АН УРСР (з 1957); член КПРС з 1940. Н.вс.Судженському Томського р-ну Новосибірської обл. Основний напрям наукових досліджень Б. — хімія забарвлених комплексних сполук і застосування їх у колориметрії. Його дослідження процесів комплексоутворення в розчинах стосуються не лише аналітичної, а й неорганічної і фізичної хімії. Розроблені Б. методи аналізу комплексних сполук

на основі вивчення оптичної густини розчинів та ін. властивостей лягли в основу нової галузі фізико-хім. аналізу комплексних іонних сполук. Ці методи широко застосовуються в промисловості.

Тв.: Физико-химический анализ комплексных соединений в растворах. К., 1955.

Літ.: Турченко Я. И. Основные пути развития общей, неорганической и физической химии на Украине. К., 1957.

БАБОЧКІН Борис Андрійович (н. 18. І 1904) — російський рад. актор і режисер. Нар. арт. РРФСР (з 1935). Член КПРС з 1948. Сценічну діяльність почав 1921. З 1926 працював у театрах Ленінграда. У 1952—53 був голов. режисером Московського театру ім. Пушкіна; з 1954 — актор і режисер Малого театру. В кіно почав зніматися 1927. Широко відомий як виконавець ролі Чапаєва (в однойменному фільмі, 1934). Серед кращих ролей Б.: Влас («Дачники» Горь-кого), Самозванець («Борис Годунов» Пушкіна), Клавєров («Тіні» Салтикова-Щедріна). Сталінська премія, 1941, 1951.

БАБСТ Іван Кіндратович (1824—18. VII 1881) — російський економіст, представник буржуазного лібералізму. Займав кафедри політичної економії в Казанському (з 1851) і Московському (з 1857) ун-тах. Вважав, що кріпацтво і феодальні обмеження в пром-сті суперечать економічним законам розвитку суспільства, захищав інтереси торговельно-промислової і фінансової буржуазії. Б. належить ряд праць з політичної економії, фінансів, торгівлі, економічної географії Росії, а також праця «Про українські ярмарки» (журн. «Атеней», 1858).

БАБСЬКИЙ Євген Борисович (н. 28. І 1902) — радянський фізіолог, академік АН УРСР (з 1948). Член КПРС з 1932. Н. в м. Горісі Вірм. РСР в родині лікаря. Закінчив мед. ф-т Моск. ун-ту (1924). З 1930 — професор Моск. пед. ін-ту. Тепер працює в системі АМН СРСР у Москві. Праці Б. присвячені фізіології травного апарату, нервової системи та органів чуття. Б. є автором підручника з фізіології людини, який видавався в УРСР (1937, 1938).

БАБУГАН-ЯЙЛА — найвищий з масивів Головного пасма Кримських гір між Гурзуфом і Алуштою, пересічна вис. 1000—1400 м, найбільша — 1545 м (г. Роман-Кош). Складається з вапняків. Поверхня платоподібна, ускладнена карстовими формами рельєфу. Круто обривається на Пд. Сх. Схили вкриті лісами: південні — сосново-дубовими, північні — буковими. Б.-Я. частково входить до території Кримського державного заповідника.,

БАБУЇН, жовтий павіан (Papio cynocephalus) — вид мавп роду павіан родини собакоголових (Cynopithecidae). Довж. тіла до 1 м, хвоста — 0,6 м, основне забарвлення хутра жовтуватосіре, сідничні нарости червоні. Поширений в Ефіопії, Кордофані, Центр. Африці в напіввідкритих гірських і рівнинних місцевостях. Живиться плодами, зернами,

Бабуїн.

цибулинами, пагонами, комахами, дрібними ссавцями; тримається поблизу дерев, на яких іноді ночує. Б. часто утримують в зоопарках.

БАБУР Захіреддін Мухаммед (14. II 1483—26.XII 1530) — нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха. Вигнаний внаслідок міжусобних воєн з Середньої Азії, осів в Афганістані, звідки 1525 розпочав похід до Індії. Розбивши 1526 військо Ібрагіма Лоді, султана Делі, Б. заснував феод. державу Великих Моголів. Б. відомий як письменник. Мемуари — «Бабур-наме»— видатна пам'ятка староузбецької л-ри, що не втратила своєї історичної і художньої цінності до наших днів. Б. — автор «Дивану» — збірки ліричних віршів, в яких відбилась туга за батьківщиною: окремі вірші перекладені укр. мовою. Б. написав також трактати з поетики, музики, військової справи, дидактичний твір «Мубайїн».

Тв.: Рос. перекл. — Бабур-наме. Ташкент, 1958; Лирика. М., 1957.

БАБУХІН Олександр Іванович (28. III 1827—4. VI 1891) — російський гістолог, засновник моск. школи гістологів та бактеріологів. Н. в с. Семендяєві тепер. Мценського р-ну Орловської обл. в родині поштового чиновника. Вихованець і професор (з 1869) Моск. ун-ту. Наукові праці Б. мали фізіологічний напрям. Б. з'ясував походження зорових елементів сітчатки і електричних органів риб (1869), довів зв'язок нервових волокон з нервовими клітинами, відкрив здатність нервів передавати збудження від центра до периферії та навпаки.

БАБУШКІН Іван Васильович (15. І 1873— 31. І 1906) — професіональний революціонер-більшовик, один з учнів і соратників В. І. Леніна. Н. в с. Леденгському Тотемського повіту Вологодської губернії у сім'ї селянина-бідняка. З 1891 працював слюсарем Семянниковського з-ду в Петербурзі і одночасно вчився в недільній школі. 1894 вступив до марксистського гуртка, яким керував В. І. Ленін. 1895 став активним членом петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». 1897 в Катеринославі, куди був висланий під нагляд поліції, Б. організував на Брянському заводі революц. гурток (Г. І. Петровський та ін.), був одним з засновників катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». За участю Б. (на поч. 1900) організована газета «Южный рабочий», а з часу заснування ленінської «Искры» Б. — її активний агент і кореспондент. Вдруге заарештований в грудні 1901, Б. незабаром втік з тюрми і емігрував до Лондона.

За дорученням В. І. Леніна він повернувся до Петербурга і включився в боротьбу з «економістами». 1903 його знову заарештовують і висилають у Верхоянськ. Після амністії 1905 Б. проводив партійну роботу в Іркутську і Читі, готуючи робітників до збройного повстання. У січні 1906, схоплений царською каральною експедицією під час транспортування зброї, Б. був без суду і слідства розстріляний. Самовіддану революц. діяльність Б. високо цінив В. І. Ленін, називаючи його народним героєм, визначним партійним працівником, гордістю партії. Б. належить книга «Спогади» (М., 1955).

Літ.: Ленін В. І. Твори. Вид. 4: т. 16. Іван Васильович Бабушкін; т. 34: Лист І. В. Бабушкіну 6. 1 1903 р.; Лист І. В. Бабушкіну 16. 1 1903 р.; Єршов Д. О. Іван Васильович Бабушкін. К., 1940; Рашев П., Яременко Е. Революционная деятельность И. В. Бабушкина на Украине. К., 1955.

БАВАРІЯ —земля на Пд. ФРН. Площа 70,5 тис. км². Нас. 9,3 мли. чол. (1958). Адм. центр — Мюнхен. Основну частину території Б. займає Баварське плоскогір'я, яке з Пд. обмежовують хребти Альп, зі Сх. — відроги Чеського масиву. У пн. та пн.-зх. частині плоскогір'я — Франконська Юра. Пересічна т-ра січня від 0 до —3°, липня від + 15 до +19°. Опадів 600—1400 мм на рік. По території Б. протікає Дунай і його прит. Іллер, Лех, Ізар, Інн. На Пн. — р. Майн (басейн Рейну). Ліси мішані, займають бл. 1/3 заг. площі Баварії.

Історія. Територію Б. здавна заселяли племена кельтів. Завойована Римом, Б. входила до провінції Реції. В кін. 5 ст. на території Б. оселяється плем'я баварів. 6—8 ст. територія Б. ввіходила до складу Франкської держави. У 1180—1918 в Б. панувала династія Віттельсбахів, представники якої кілька разів обирались імператорами Німеччини. Під час Реформації територія Б. була оплотом католицької реакції. 1793 герцоги Б. взяли участь у війні проти революційної Франції, а пізніше виступили на боці Наполеона І. 1806 Б. перетворена на королівство. У австро-прусській війні король Б. підтримав Австрію. 1871 територія Б. увійшла до Німецької імперії. Листопадова бурж.-демокр. революція 1918 ліквідувала в Б. монархію. В квітні 1919 була проголошена Баварська Радянська Республіка. Перемога реакції в травні 1919 перетворила Б. на оплот фашистів, які 1923 зробили спробу путчу. Після поразки Німеччини 1945 Б. була включена до американської зони окупації. З 1949 ввіходить до складу ФРН.

Господарство. Б. — індустріально-аграрний р-н. Пром-сть працює переважно на довізній сировині. Основні галузі: маш.-буд., електротех., хім., текст., харч. (пивоварна) зосереджені в кількох пром. вузлах (Нюрнберг, Мюнхен, Аугсбург, Ерланген тощо). Виробництво електроенергії 11,7 млрд. квт-г (1956) — 14,1% загального виробництва її у ФРН. На базі ГЕС — алюмінійова пром-сть. Підприємства гірничодобувної пром-сті: видобування графіту, літографського каменю, смолистого вугілля. Питома вага промислового виробництва Б. в порівнянні з іншими районами країни (за винятком текст., маш.-буд., виробництва електроенергії, алюмінію, фарфору, пива) невелика. В с. г. переважає тва-

ринництво; товарна продукція — м'ясо, масло, жири. Б. також важливий зерновий район ФРН (посіви пшениці, жита та ін.). Виноградарство (долина Майну), хмелярство. Густа сітка залізниць (понад 8 тис. км), шосе. Водні шляхи: Дунай, Майн, канал Людвіга (172 км).

БАВАРСЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА — республіка, проголошена 13. IV 1919 в Баварії революційним пролетаріатом в ході німецької бурж.-демократичної революції; була спробою здійснити її переростання в революцію соціалістичну. Уряд Б. Р. Р., очолюваний комуністом Є. Левіне, розпочав націоналізацію банків, запровадив робітничий контроль на підприємствах, озброїв робітників і створив надзвичайну комісію для боротьби з контрреволюцією. Проте баварські комуністи припустилися значних помилок, зокрема недооцінили революц. можливості трудового селянства і не завоювали його на свій бік. Поради В. І. Леніна, викладені ним у привітанні Б. Р. Р., не були повністю виконані гол. чином через короткочасність існування Б. Р. Р. і капітулянтську позицію «незалежних соціал-демократів». Не підтримана виступами пролетаріату в інших районах Німеччини, Б. Р. Р. 1. V 1919 була задушена контрреволюційними силами на чолі з правими соціал-демократами Носке і Вельсом.

Літ.: Ленін В. І. Привітання Баварській Радянській республіці. Твори. Вид. 4, т. 29; 3астенкер Н. Баварская Советская республика. М., 1934; Левине Р. Советская республика в Мюнхене. М.—Л., 1926; Полтавский М. А. Баварская Советская республика. М., 1959.

БАВАРСЬКИЙ ЛІС — гірський хребет на Пд. Сх. Німеччини (Баварія). Складається з гранітів і гнейсів. Вершини висотою бл. 1000 м (гора Ейньод-Рігель, 1126 м), вододіли згладжені. Пд.-зх. схили круто обриваються до Дунаю. На схилах — ялиново-букові, вище — ялиново-смерекові ліси. В долинах — луки й пасовиська.

БАВОВНИК (Gossypium) — рід багаторічних рослин род. мальвових. Рад. вчений Ф. М. Мауер встановлює для роду Gossypium 35 видів: 30 диких і 5 культурних. З культурних видів найбільш поширені мексіканський (C. hirsutum), індокитайський (C. arboreum) і вид C. barbadense, до якого належать найкращі за якістю і довжиною волокна сорти єгипетського і радянського тонковолокнистого Б. В субтропічній зоні і далі на північ Б. вирощується як однорічна культура. Рослини Б. являють собою кущ з міцним прямим стеблом заввишки до 1—1,5 м і більше. З нижніх листкових пазушних бруньок розвиваються ростові пагони, а вище по стеблу — плодові. На ростових гілках утворюються плодові гілки 2-го порядку. Листки розташовуються на стеблі по спіралі. Плід — 3— 5-гнізда коробочка з 20—40 насінинами, вкритими волосками (волокном). Збирають волокно разом з насінням (бавовна-сирець). У багатьох сортів насіння буває вкрите ще й підпушком (волоски від 3 до 15 мм). З волокна виготовляють різноманітні тканини, нитки, технічні вироби; з підпушку — вату, штучний фетр та ін.; з насіння добувають олію. Макуха — цінний корм для с.-г. тварин. Урожай Б. збирають в міру розкриття коробочок. До заморозків бавовну-сирець збирають 2— З рази, після першого заморозку — ще один раз з розкритих коробочок, а потім збирають всі коробочки, що не розкрилися. В СРСР вирощують бл. 20 районованих сортів з різними біологічними і господарськими властивостями. Це дає можливість забезпечити промисловість волокном різної якості, а також раціональніше організувати систему ведення г-ва бавовносіючих районів. В СРСР посівна площа під Б. перевищує 2 млн. га, а врожай бавовни-сирцю 20 ц/га. В дальшому підвищенні врожайності Б. і зниженні затрат праці по догляду за посівами великого значення набуває застосування квадратно-гніздового способу сівби і механізація збирання бавовни.

Бавовник: 1 — гілка з листками і квітками; 2 — коробочка; 3 — летучка і насіння.

БАВОВНИЦТВО — галузь сільського господарства, яка виробляє бавовну-сирець — цінну технічну сировину для текстильної та інших галузей пром-сті. В багатьох країнах Б. як галузь землеробства було відоме задовго до нашої ери. З давніх-давен бавовник культивують і на території СРСР. До Великої Жовтн. соціалістич. революції бавовник вирощували в основному в Туркестані і Закавказзі на площі бл. 700 тис. га (1913); валовий збір бавовни-сирцю не перевищував 750 тис. т. До 60% перероблюваної в країні бавовни завозилося з-за кордону. В роки імперіалістичної і громадянської воєн бавовносіяння в країні зовсім занепало: посівні площі зменшились в 7 разів, а валові збори бавовни-сирцю — в 40 разів. Комуністична партія і Радянський уряд провели велику роботу по відновленню і дальшому розвитку бавовносіяння, в результаті чого в передвоєнні роки {1939—40) валова продукція бавовни-сирцю в СРСР становила 2237 тис. т проти 744 тис. т у 1913. В роки Великої Вітчизн. війни спостерігалося деяке зменшення виробництва бавовняної сировини, але до 1948 відставання у цій галузі успішно було ліквідоване. У 1949— 53 в СРСР щороку вироблялось пересічно по 3487 тис. т бавовни-сирцю, в 1954—58 — по 4204 тис. т, а в 1959 було заготовлено найбільшу кількість бавовни за всю історію Б. — 4614 тис. т. Урожай бавовни-сирцю в країні перевищує 20 ц/га, а в передових г-вах збирають по 35—40 ц/га і більше. За врожайністю бавовни-сирцю і якістю волокна СРСР вийшов на перше місце в світі. XXI з'їзд КПРС вказав на необхідність дальшого розвитку Б. з тим, щоб у 1959—65 виробництво бавовни-сирцю в СРСР довести до 5,7—6,1 млн. т.

В СРСР поширена гол. чин. поливна культура бавовнику, який вирощується в основному в Узбецькій, Таджицькій, Туркменській, Азербайджанській, Киргизькій і Казахській РСР. З 1930 бавовник вирощували і на не-зрошуваних землях: на Пд. РРФСР, в Молдавії і на Україні (Херс, Запоріз., Микол., Одес, Дніпроп., Стал. обл.). В передвоєнні роки в УРСР разом з Кримом засівали бавовником понад 260 тис. га і збирали бл. 100 тис. т бавовни-сирцю. Після Великої Вітчизн. війни посівна площа бавовнику в республіці зросла до 475 тис. га (1952). Однак з 1956 у зв'язку з успішним розвитком Б. в республіках Серед. Азії, в Закавказзі і Каз. РСР, а також зважаючи на несталість врожаїв бавовнику в неполивних умовах, бавовносіяння на Україні було припинене.

Швидкими темпами розвивається Б. в Китаї та інших країнах соціалістич. табору. Якщо, напр., в 1949 валовий збір волокна в КНР не перевищував 440 тис. т, а в 1950 становив 692 тис. т, то в 1958 він досяг 2100 тис. т. У 1957 виробництво бавовняного волокна в усіх країнах світу становило 9136 тис. т, з яких 33,9% припадає на країни соціалістичного табору (СРСР — 15,7%, КНР — 17,9%) і 66,1% —на країни капіталістичного табору. По виробництву бавовняного волокна серед капіталістичних країн на першому місці стоять США (в 1957—26,1%), далі йдуть Індія, Бразілія, Мексіка, Єгипет, Пакистан, Туреччина.

Літ.: Хрущев Н. С. За дальнейшее увеличение производства хлопка. М., 1955; Хрущев Н. С. За дальнейший подъем советского хлопководства. М., 1958; Совещание по вопросам дальнейшего развития хлопководства республик Средней Азии, Закавказья и Казахской ССР в Ташкенте 17—20 ноября 1954 г. М., 1955; М а у з р Ф. М. Происхождение и систематика хлопчатника. В кн.: Хлопчатник, т. 1. Ташкент, 1954; Справочник по хлопководству. Ташкент, 1949.

БАВОВНОПРЯДІННЯ — виробництво пряжі з бавовни. Найрозвинутіша і найпотужніша галузь механічного прядіння. У Б. застосовують три системи прядіння: гребінну, кардну і апаратну (угарну). За гребінною системою виробляють пряжу високих (№ № 85—240) і середніх номерів найвищої якості— гладку, міцну, рівномірну з тонковолокнистої і частково середньоволокнистої (не коротше 30 мм) бавовни. За кардною системою виготовляють основну масу пряжі середніх і низьких номерів (до № 85) звичайної якості з середньоволокнистої бавовни довжиною 27— 35 мм. За апаратною системою виробляють пушисту пряжу низьких номерів (до № 20) з бавовни низьких сортів і угарів. Кардна система становить приблизно 70%, гребінна — близько 25%, апаратна — близько 5% від загального обсягу Б. Див. також Прядіння.

БАВОВНЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ — галузь текстильної промисловості, яка об'єднує прядильне, ткацьке, крутильнониткове і фарбувально-обробне виробництва. Б. п. виготовляє ситці, бязі, сатини, тканини платтяні, мебльово-декоративні, ворсові, рушникові, технічні, нитки, корд тощо. Основною сировиною для Б. п. є бавовна.

Ручне виробництво тканин з бавовни було відоме задовго до н. е. в Індії та Китаї. Нова історія Б. п. починається в Англії, де в 2-й пол. 18 ст. створюється машинне виробництво бавовняних тканин.

В Росії перші відносно великі бавовняноткацькі підприємства виникли в 2-й пол. 18 і на поч. 19 ст. в Московсько-Владимирському р-ні, а також в Астраханській і Петербурзькій губерніях. Механізація бавовняного виробництва в Росії почалася з заснування 1798 під Петербургом Олександрівської мануфактури. Б. п. в Росії великою мірою залежала від закордону. Перед першою світовою війною майже половина перероблюваної сировини завозилася з інших країн. У 1913 в Росії було виготовлено 2672 млн. м бавовняних тканин.

В СРСР Б. п. великого розвитку набула за роки п'ятирічок. Було реконструйовано старі і збудовано багато нових підприємств. У 1958 в Б. п. налічувалось понад 10,4 млн. веретен, у т. ч. 8631 тис. нових кільцепрядиль-них машин; понад 220 тис. ткацьких верстатів, з яких 112 тис. автоматичних. Виробництво бавовняних тканин у 1958 зросло в порівнянні з 1913 в 2,25 раза і становило 5789 млн. м. Створено нові райони Б. п. в Середній Азії, Зх. Сибіру, Закавказзі.

На ткацькій фабриці Херсонського бавовняного комбінату.

Б. п. України виникла по суті після Великої Жовтн. соціалістич. революції; у 1940 вона випускала 27,2% продукції текст. пром-сті республіки. В складі Б. п. було 11 держ. фабрик: велика прядильна ф-ка в Полтаві, ватноткацька в Києві, ткацькі в Чернівцях, Станіславі, Коломиї, бавовняні ф-ки в Стеб-леві, Коростишеві, Радомишлі. Б. п. УРСР значно розширилась у післявоєнні роки. Були збудовані прядильні ф-ки в Києві, Львові, Чернівцях та 1-а черга Херсон. бавовняного комбінату. В УРСР 1958 працювало 416,2 тис. веретен і 6,5 тис. ткацьких верстатів. Виробництво бавовняних тканин в УРСР зросло у 1958 в порівнянні з 1913 більш ніж у 16 раз і становило 77,1 млн. м. У семирічці 1959—65 на Україні потужність Б. п. досягне 728 тис. веретен і 8049 ткацьких верстатів, повністю заміниться морально застаріле устаткування. Випуск тканин збільшиться до 219 млн. м. Виробництво цих тканин на душу населення по УРСР в 1965 зросте в порівнянні з 1955 у 3,8 раза. Набагато розшириться асортимент продукції, значно збільшиться кількість тканин, виготовлених з суміші бавовни, синтетичних і штучних волокон.

В країнах, народної демократії, особливо в КНР, Польщі, Чехословаччині, Болгарії, НДР, внаслідок соціалістичних перетворень Б. п. зростала великими темпами. В КНР 1957 вироблялось бавовняних тканин понад 5000 млн. м, що майже в 5 раз більше, ніж у 1949.

В капіталістичних країнах Б. п. найбільш розвинута в СІЛА, де в 1958 виробництво бавовняних тканин становило 8100 млн. м, у Великобританії — 1306 млн. м, Франції — 223 тис. т, Італії — 114,4 тис. т і в Японії — 2653 млн. м².

Літ.: Промисловість Радянської України за 40 років. К., 1957; Корнеев А. Текстильная промышленность СССР и пути ее развития. М., 1957; Международный политико-экономический ежегодник. М., 1959; Легка промисловість України. К., 1957.

БАВОВНЯНІ ТКАНИНИ — тканини, вироблені з бавовняної пряжі. Асортимент Б. т. дуже різноманітний структурою, зовнішнім оформленням і призначенням. Б. т. поділяються на кілька основних груп: білизняні, платтяні, одягові, підкладкові, мебльово-декоративні. Частина платтяних Б. т., яка становить у загальному виробництві велику питому вагу, виділена в самостійні групи — ситці, бязі, сатини. Основна маса Б. т. виготовляється головними переплетеннями.

БАГАЛІЙ Дмитро Іванович (1857—1932) — український історик. Н. в Києві в дрібноміщанській сім'ї. Освіту здобув у Київському університеті. З 1883 — доцент, з 1887 — професор, в 1906— 10 — ректор Харк. ун-ту. В 1906 і 1910— 14 — член Державної Ради, 1914—17 — голова Харк. міської думи. За своїми суспільно - політичними поглядами Б. належав до поміркованих бурж. лібералів. Після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції Б. став на шлях сумлінного співробітництва з Рад. владою. В 1919 обраний академіком, згодом — віце-президентом АН УРСР. Б. викладав історію України в Харк. і Полт. ін-тах народної освіти, очолював у Харкові науково-дослідну кафедру історії України, Інститут історії укр. культури, Інститут шевченкознавства, був головою Центрального архівного управління УРСР, двічі обирався головою Бюро секцій наукових працівників України.

Протягом 50-річної наук. діяльності Б. видав понад 200 праць, присвячених в основному історії Слобідської, Лівобережної і Південної України 15—18 ст. У працях Б. позначився вплив буржуазно-націоналістичних концепцій В. Б. Антоновича про «безкласовість» і «безбуржуазність» укр. народу. Проте Б. не протиставляв український народ російському. В своїх дослідженнях він розкривав спільність історичного життя обох братніх народів. В післяжовтневий період Б. намагався стати на позиції марксизму і надрукував ряд праць з історії класової боротьби на Україні, про рух декабристів, про Кирило-Мефодіївське товариство, про творчість Т. Г. Шевченка, Г. С. Сковороди та ін. Але Б. не засвоїв матеріалістичного світогляду, не зрозумів марксистського вчення про суспільно-економічні формації. Його «Нарис історії України на соціально-економічному грунті» (X., 1928), що його написано на основі механістичного матеріалізму, позначений впливами буржуазно-націоналістичних концепцій М. С. Грушевського. Незважаючи на методологічні помилки у висвітленні історії України, Б. вніс певний вклад в історичну науку, ввів у науковий обіг велику кількість фактичних матеріалів, взятих ним безпосередньо з архівних джерел і археологічних розкопок.

Тв.: Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства. М., 1887; Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам), т. 1—2. X., 1893—1904; Історія Слобідської України. X., 1918; Нарис української історіографії, т. і, в. 1—2. К., 1923—25; Т. Г. Шевченко — поет пригноблених мас. X., 1931.

БАГАМСЬКІ ОСТРОВИ — архіпелаг коралових островів у Вест-Індії, колонія Великобританії. Пл. 11 406 км², нас. 123 тис. чол. (1957), переважно негри. Адм. центр і головний порт Нассау (29 тис. ж., 1953). Клімат тропічний, пасатний з літнім дощовим періодом. Пересічні т-ри січня від + 20 до + 22°, липня бл. + 28°, опадів 1100— 1600 мм, часті ураганні вітри. Грунти родючі. Основа економіки — землеробство. Вирощують овочі, цитрусові, сизаль. На о-вах Андрос та Великий Абако ліси з цінних порід дерева (червоне, залізне). Рибальство, вилов морських губок.

БАГАНДА — народність, що живе в британському протектораті Уганда (Сх. Африка). Чисельність 1,6 млн. чол. Мова Б. — луганда належить до пн. групи мовної сім'ї банту. Писемність: в 19 ст. мали арабський, а з 20 ст. — латинський алфавіт. Існує художня література. Б. мають свою інтелігенцію. Релігія — суміш родових культів і християнства (католицтва і протестантства). Б. — негроїди. Займаються землеробством, скотарством, ремеслами, працюють у промисловості. У 18—19 ст. Б. мали наймогутнішу в Сх. Африці державу Буганда і за своїм розвитком економіки і культури стояли вище від сусідніх народів. їм здавна відоме мотичне землеробство, плавка міді, добування золота. Вже в 2-й пол. 19 ст. феодальні відносини стали в країні основними. По всій країні ще на початку 19 ст. встановилась єдина одиниця обміну — раковина молюска — каурі. В 1875, за царя (місцева назва «кабака») Мтеза, чисельність війська досягала 150 тис. чол., був флот з 300 кораблів.

Б. знали вогнепальну зброю. Історія колонізації Буганди починається з 2-ї пол. 19 ст. Скориставшись внутрішньою боротьбою з арабами наступника Мтеза — кабаки Мван-га, англійці, підтримавши його, уклали «договір» про встановлення британського протекторату. Це призвело до дальшого зубожіння населення, — в нього відібрано кращі землі для колонізаторів, запроваджено вищі податки, примусову працю на фермах і підприємствах колонізаторів тощо. Боротьбу трудящих проти колоніалізму, за здобуття незалежності очолює Національний конгрес Уганди.

БАГАТОБОРСТВО — вид спортивних змагань. Б. складається з комплексу вправ, що належать до одного (Б. важкоатлетичне, лижне, гімнастичне) або кількох видів спорту (Б. ГПО, сучасне п'ятиборство). Найбільш поширене в легкій атлетиці. Відповідно до числа вправ називається двоборством, триборством, десятиборством. Змагання з Б. провадяться за певною програмою в короткі строки (1—2 дні). Переможець визначається за кількістю очок, набраних по всіх вправах.

БАГАТОВЕРСТАТНИКИ — передові робітники соціалістичних підприємств, які, оволодівши технікою, обслуговують більшу кількість верстатів чи агрегатів, ніж визначено нормою, не знижуючи при цьому рівня використання виробничої потужності машин. Б. з'явились на початку стахановського руху (1935). На Україні масовий рух Б. розгорнувся 1939 за ініціативою харківських машинобудівників і значно поширився у післявоєнні роки. Багатоверстатне обслуговування сприяє підвищенню продуктивності праці робітників, їх кваліфікації і заробітної плати. Методи радянських Б. успішно застосовуються передовими робітниками в країнах народної демократії.

БАГАТОВИМІРНИЙ ПРОСТІР — простір, число вимірів (розмірність) якого більше трьох. Прикладом Б. п. є п-вимірний евклідів простір (при п > 3). Назвімо точкою M (x₁, x₂, ... , x_n) сукупність n дійсних чисел x₁, x₂, ... , x_n (координат точки), взятих у певному порядку, і віддаллю між точками M (x₁, x₂, ... , x_n) і M' (x'₁, x'₂, ... , x'_n) величину

<img src="part9-30.jpg" alt="part9-30.jpg" width="293" height="29"> (1)

Множина точок, що утвориться, коли числам x₁, x₂, ... , x_n надавати всіх можливих дійсних значень, називається n-вимірним евклідовим простором (багатовимірним, якщо n > 3 ), а число n — його розмірністю. Розглядаючи M(x₁), M(x₁, x₂), M(x₁, x₂, x₃) відповідно як точку прямої, площини, простору (в звичайному розумінні нього слова), визначену її декартовими координатами, помічаємо, що при n = 1, 2, 3 n-вимірний евклідів простір є відповідно евклідовою прямою, площиною, простором. На підставі формули (1) запроваджуємо поняття прямолінійного відрізка MM' як такої множини точок P, що MP + PM' — = MM'. Система n — k взаємно незалежних лінійних рівнянь із змінними x₁, x₂, ... , x_n

визначає k-вимірну «площину» n-вимірного евклідового простору; (п — 1)-вимірні площини наз. гіперплошинами. Якщо M — зафіксована точка, то множина точок P, для яких MP < r, наз. кулею (відкритою) радіуса r з центром M. Виходячи з цих понять, дамо загальне означення n-вимірного простору. Так називається топологічний простір, який у кожній своїй точці має розмірність n (див. Топологія). У важливіших випадках це означає, що кожна його точка має окіл, який можна взаємно однозначно і взаємно неперервно відобразити на відкриту кулю n-вимірного евклідового простору.

Запровадження поняття Б. п. не означає, що математики заперечують тривимірність реального фізичного простору; цим поняттям користуються при вивченні форм і співвідношень (не обов'язково геометричних), схожих за своїми властивостями на просторові форми і співвідношення. Зокрема, це стосується вивчення функцій від багатьох змінних.

Літ.: Рашевский П. К. Риманова геометрия и тензорний анализ. М., 1953.

БАГАТОГОЛОССЯ — гармонічний склад музики, оснований на поєднанні кількох самостійних голосів (див. Поліфонія) або на поєднанні мелодії з акомпанементом чи акордовим супроводом (див. Гомофонія).

БАГАТОГОРБКОЗУБІ, багатогорбкуваті (Multituberculata) — вимерлий ряд невеликих (найбільші досягали розмірів бобра) однопрохідних рослиноїдних ссавців. Б. мали два-три передньозадні ряди горбків на жуйній поверхні кутніх зубів, різці, схожі на різці гризунів, воронячі кістки в плечовому поясі. Б. відомі з верх, тріасу Пд. Африки, юри Європи і Пн. Америки, крейди і палеоцену Пн. Америки, Європи і Азії — всього близько 30 родів. Б. були яйцеродящими, як і їх сучасний нащадок качконіс, який у молодому віці має 10 багатогорбкових кутніх зубів. Пов'язана з рослиноїдністю багатогорбковість зубів відома також у деяких плацентних ссавців, що вказує на явище паралельної екологічної спеціалізації в групах тварин різних часів.

БАГАТОДІТНІ МАТЕРІ — за радянським законодавством матері, що народили і виховали 3 і більше дітей. Матері, які народили і виховали 10 та більше дітей, удостоюються почесного звання «Мати-героїня» і нагороджуються орденом «Мати-героїня»; які народили 9, 8 або 7 дітей — нагороджуються орденом «Материнська слава»; 6 або 5 дітей — «Медаллю материнства». Б. м. в УРСР вручено бл. 801 тисячі орденів та медалей, понад 8 тис. жінок в республіці носять почесне звання «Мати-героїня». Після народження 3-ї дитини мати одержує одноразову допомогу в розмірі 200 крб. Ця допомога зростає на кожну наступну дитину до 2500 крб. З народженням 4-ї і кожної наступної дитини мати одержує також і щоміс. допомогу від 40 до 150 крб. (залежно від кількості дітей), що виплачується з 2-го року від народження дитини до 5-річного віку. Б. м. в УРСР лише в 1958 одержали бл. 330 млн. крб. держ. допомоги. Для Б. м., що народили 5 і більше дітей, знижується встановлений для одержання пенсії по старості вік і трудовий стаж. Б. м. також користуються правом на зменшену плату за квартиру, за перебування дітей у дитсадках і яслах та податковими пільгами.

БАГАТОДУГОВЕ ЗВАРЮВАННЯ - спосіб електричного дугового зварювання, при якому метал нагрівається одночасно кількома зварювальними дугами. При Б. з. краще використовується трифазний змінний струм сітки (зварювання трифазною дугою), поліпшуються обриси перерізу шва, термічно обробляється наплавлений метал, що приводить до поліпшення його структури, підвищується продуктивність праці тощо. Б. з. провадять за допомогою спеціальних багатодугових зварювальних автоматів. Див. Автоматичне зварювання металів.

БАГАТОЗНАЧНІСТЬ СЛОВА - наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись. Б. с. виникає у процесі розвитку мови. Напр., в укр. мові «вік» залежно від контексту може означати: 1) століття [«Ім'я Леніна, його діла і вчення переживуть віки й тисячоліття» (Біографія Леніна)]; 2) життя кого-небудь [«Батько кінчає свій вік, а син починає» (Коцюбинський)];

3) період часу, епоху [«У дитячі любі роки Я любила вік лицарства» (Леся Українка)];

4) довгий час [«Тому сидіти доведеться, гляди — і цілий може вік» (Котляревський)];

5) ступінь у розвитку людини [«З того віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу» (Марко Вовчок)]; 6) у сполученні з часткою «не» — в значенні «ніколи» [«Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне» (Шевченко)]; 7) ствердження «завжди» [«Потім хвилі морські голоситимуть вік надо мною» (Леся Українка)]. Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв'язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного, напр.: аспід (змія і мінерал), банка (посуд, обмілина і лава для гребців), коса (знаряддя і волосся), місяць (планета і час) тощо.

БАГАТОКЛІТИННІ ОРГАНІЗМИ — всі рослинні і тваринні організми, що складаються з кількох чи багатьох клітин, пов'язаних між собою в єдине ціле. Б. о. виникли з одноклітинних і в порівнянні з ними є вищим етапом розвитку органічного світу. Найдавніші викопні Б. о. відомі з протерозою. Сучасні Б. о. в своєму індивідуальному розвитку проходять одноклітинну стадію (статеві клітини). Предки Б. о. являли собою колонії — скупчення одноклітинних організмів, які не відокремилися один від одного. Всі члени такої колонії були спочатку рівнозначними; пізніше між ними відбувся розподіл функцій і виникла взаємна залежність, яка все більше поглиблювалася і кінець кінцем привела до виникнення багатоклітинних організмів.

БАГАТОКОМПЛЕКТНА ШКОЛА — початкова школа, в якій є паралельні класи. Початкові школи бувають одно-, дво-, три-, чотири- і багатокомплектні. Комплектом класу в Українській РСР прийнято вважати 35— 40 учнів. В однокомплектній школі 1 учитель веде всі класи, у двокомплектній — 2 учителі ведуть по 2 класи і т. д. Термін «Б. ш.» застосовується і до неповних середніх та середніх шкіл, які мають паралельні класи.

БАГАТОНІЖКИ (Myriopoda) — клас наземних членистоногих тварин, що поділяється на 4 підкласи: сколопендри (Symphyla), пауроподи (Pauropoda), двопарноногі, або ківсяки (Diplopoda), губоногі (Chilopoda). Тіло червоподібне, сегментоване, довж. від 0,38 мм (Pauropus pygmaeus) до 27 см (Scolopendra gigantea). Вусиків одна пара. Кожний сегмент тіла має пару ніг (у Diplopoda передні сегменти несуть по дві пари ніг). Роздільностатеві, статевий диморфізм виявлений слабо. Розмножуються, відкладаючи яйця. Активні вночі, вдень ховаються під корою, камінням тощо. Ківсяки рослиноїдні, деякі з них — шкідники їстівних грибів та городніх і оранжерейних рослин. Губоногі — хижаки. Відомо до 9000 видів Б., з них в СРСР бл. 1500. Численні вони і в фауні УРСР.

БАГАТОПЕР (Polypterus) — рід риб ряду багатоперих. Об'єднує 10 видів, поширених

Багатопер сенегальський.

в прісноводних водоймах Африки. Тіло довж. до 120 см, вкрите ромбовидною ганоїдною лускою. Плавальний міхур відіграє роль додаткового органу дихання. Розвиток з перетворенням; личинки мають зовнішні зябра. Живляться Б. дрібною рибою, жабами, безхребетними. Луска Б. відома з верхньоео-ценових відкладів Єгипту.

БАГАТОПІЛЛЯ — застаріла назва сівозмін, в яких полів було більше, ніж у відсталій паровій трипільній сівозміні (пар, озиме жито, ярі), характерній для індивідуального селянського г-ва дореволюційної Росії. З ліквідацією трипілля — першого ступеня сівозміни термін «Б.» втратив своє значення.

БАГАТОРІЗЦЕВИЙ ВЕРСТАТ - металорізний токарний верстат, на якому виріб

Напівавтоматичний багаторізцевий верстат, модель 1730.

обробляється одночасно кількома різцями. Для встановлення інструмента на Б. в. є два і більше супортів; на кожному супорті встановлюють по кілька різців. Б в. застосовують в серійному і масовому виробництві для чорнової і чистової обробки різних виробів: колінчастих і розподільних валів двигунів внутрішнього згоряння, колісних пар вагонів і тепловозів, ступінчастих валів та ін. деталей складної конфігурації. За ступенем автоматизації Б. в. поділяються на автоматичні, напівавтоматичні і звичайні з ручним керуванням. Найширше застосовують автоматичні і напівавтоматичні Б. в. Головні вузли Б. в. такі: 1) станина, 2) передня бабка з приводом, 3) супорти, 4) задня бабка. За характером компоновки вузлів Б. в. поділяються на горизонтальні, вертикальні і портальні. Найчастіше застосовують горизонтальні Б. в. У великих Б. в. відстань між центрами досягає 12 000 мм, потужність привода — 100 кет. Найдосконалішими є Б. в. вітчизняних моделей 1720, 1721, 1730, 1731

БАГАТОРІЗЦЕВІ СУМЧАСТІ (Polyprotodontia) — ряд ссавців. Представлений в сучасній фауні американськими опосумовими (Didelphyidae) та австралійськими шерстохвостовими (Dasyuridae) і бандикутовими (Peramelidae). Викопні Б. с. відомі починаючи з пізньої крейди. Б. с. мають до 5 різців в одній щелепі, що є ознакою примітивності (у порівнянні з плацентними). Б. с. Австралії, Нової Гвінеї і Тасманії, розвиваючись протягом тривалого часу в умовах географічної ізоляції, утворили сучасні форми, які способом життя нагадують наших куниць, вовків, кротів, тушканчиків та ін. Б. с. — переважно м'ясоїдні й хижі тварини. Більшість Б. с. не мають сумки і дуже плодючі (до 22 малят в одному виплоді); ті, що мають сумку, менш плодючі. Опосуми і шерстохвости є об'єктами хутрового промислу. Бандикути пошкоджують с.-г. культури.

БАГАТОРІЧНА МЕРЗЛОТА (вічна мерзлота) — наявність в поверхневому шарі земної кори протягом від кількох років до тисячоліть т-ри, нижчої від 0°, що призводить до замерзання води в грунті і нижчих верствах на глибини до 400 м. Б. м. охоплює бл. 25 % площі суші -— всю Антарктиду і заполярну область Пн. півкулі та райони на Пд. від Полярного кола — на Сході Азіатської частини СРСР до 50° пи. ш., в Канаді — до 48° пн. ш. Поверхневий шар Б. м. на значній площі влітку відтаює, що зумовлює існування рослинності, зокрема лісів і культурних рослин, в певних частинах області Б. м., напр. в Якутії. Цей шар зветься діяльним шаром Б. м. Мерзлота, яка є поза межами області Б. м. і щоліта зникає, називається сезонною мерзлотою. В шарі Б. м. добре зберігаються рештки рослин і тварин. В мерзлих грунтах Сибіру неодноразово знаходили цілі трупи мамонтів, носорогів,

зубрів, північних оленів, коней, ховрахів, і це довгий час викликало думку про те, ніби Б. м. є наслідком якоїсь особливої холодної епохи минулого. Археологічними розкопками на Алтаї встановлено, що бл. 2400 років тому Б. м. утворилась в скіфських курганах після похованпя в них людей і коней, що добре збереглися у вигляді замерзлих трупів. Явище недавнього утворення, так само як і зникнення (напр., в р-ні Мезені) Б. м., багато разів констатовано за останнє століття. Це привело до висновку, що збереження давньої і утворення недавньої Б. м. залежать від особливостей сучасного клімату. Там, де протягом літа утворений взимку лід в грунті і в водних басейнах не встигає розтанути, утворювалася і утворюється Б. м. Термічний режим грунту в області Б. м. залежить не тільки від промерзання. Різні джерела тепла, що є в земній корі, зумовлюють в окремих місцях області Б. м. наявність плинної води в грунті, теплих джерел і явищ т. з. термокарсту. На режим грунтів, охоплених Б. м., великий вплив має діяльність людини. Там, де зникає ліс внаслідок вирубування або випалів, посилюються явища соліфлюкції, а місцями Б. м. зовсім зникає. Забудування площ Б. м., зміна режиму снігового вкриття та ін. фактори дуже впливають на стан Б. м. Це ускладнює будівництво жилих будинків, пром. споруд, залізнич. шляхів і т. ін. в області Б. м. Радянські вчені та інженери розробили ряд заходів, спрямованих на збереження або усунення Б. м. в грунті, для захисту від руйнування і деформації житлових і пром. споруд тощо. Вивченням Б. м. займається спеціальна галузь геології — мерзлотознавство .

Літ.: Сумгин М. И. Вечная мерзлота почвы в пределах СССР. М.—Л., 1937; Попов А. И. Происхождение и развитие мощного ископаемого льда. В кн.: Материалы к основам учення о мерзлих зонах земной коры, в. 2. М., 1955.

БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ - група бобових і злакових трав'янистих рослин, тривалість життя яких перевищує 2 роки. У Б. т. перезимовують коренева система, вузол кущення і частина пагонів. В 1-й рік життя повного укосу Б. т. не дають. На лучних і степових кормових угіддях Б. т. створюють основу травостою. Мають велике кормове і агротехнічне значення. Див. Кормові культури.

БАГАТОСТУПЕНЕВА ТУРБІНА - парова або газова турбіна, яка складається з кількох ступенів тиску. Може бути активною і реактивною. В активних турбін розширення пари або газу відбувається лише в соплах, у реактивних — у соплах і каналах між робочими лопатями. Кількість ступенів тиску Б. т. досягає ЗО, потужність — сотень тисяч кіловат, коефіцієнт корисної дії — 85—90%. Б. т. бувають дво-, три- і чотирикорпусні. Вали окремих корпусів з'єднуються муфтами.

БАГАТОФАЗНИЙ СТРУМ (багатофазна система) — сукупність зв'язаних між собою електричних кіл змінного струму однакової частоти. Найбільш поширений трифазний змінний струм.

БАГАТОЧАРУНКОВИЙ ЕКРАН - проєкційний растровий екран, що забезпечує високу яскравість спроєктованих на нього зображень Найкращі світлові характеристики мають Б. е., що складаються з дуже дрібних оптичних елементів — випуклих чи угнутих дзеркалець або лінзочок. Завдяки такій структурі досягають дуже раціонального перерозподілу світлового потоку, що падає на екран. Тепер застосовуються, особливо для широкоекранного кіно, алюміновані Б. е., поверхню яких вкрито алюмінійовою фарбою. Виготовляти такі екрани значно легше, але своїми світловими характеристиками вони поступаються перед екранами з дзеркальними чарунками.

БАГАТОЧОВНИКОВИЙ ВЕРСТАТ — ткацький верстат, обладнаний багаточовниковим механізмом. Застосовується для виготовлення клітчастих, крепових, складноузорчатих та ін. тканин, в яких у певному порядку чергується кілька видів утоку, що відрізняються між собою кольором, номером, величиною-скручення, видом волокна тощо. Для кожного виду утоку потрібний окремий човник, а для кожного човника — окрема човникова коробка. Багаточовниковий механізм складається з таких основних частин: 1) човникової полички з секціями човникових коробок, розташованих на кінцях бруса; 2) пристрою для переміщення човникових коробок при заміні човників; 3) пристрою, що забезпечує певний порядок зміни човників з різним утоком.

БАГАТОШПИНДЕЛЬНИЙ ВЕРСТАТ — металорізний верстат з кількома або багатьма шпинделями для кріплення заготовки або інструментів, що обробляють заготовку одночасно або послідовно. Б. в. називаються токарні автомати і напівавтомати (до 8 шпинделів), поздовжньофрезерні (до 4 шпинделів), зубофрезерні (2—3 шпинделі), плоскошліфувальні (2—3 шпинделі) і здебільшого — свердлильні верстати (з рядовим або ковпа-ковим розміщенням шпинделів). В сучас. агрегатних верстатах свердлильно-розточувальної групи нерідко буває більше 100 шпинделів. Б. в. широко застосовуються в серійному і масовому виробництві.

«БАГАТТЯ» — український літературно-художній альманах, вийшов 1905 в Одесі. У «Б.» вміщено твори понад 30 авторів, зокрема І. Франка, Панаса Мирного, О. Кобилянської, О. Маковея, Б. Грінченка та інших.

БАГДАД — столиця і найбільшо місто Іракської Республіки. Основний політ., економіч. і культ. центр країни. 656,4 тис. ж.

Один з нових районів Багдада.

(1957). Б. розташований на обох берегах р. Тігру. Річковий порт, вузол залізнич. і шосейних шляхів, які зв'язують Б. з Басрою, Кіркуком, Дамаском, Бейрутом та іншими містами. Поблизу міста (в Хаббанії) — аеропорт міжн. значення.

Б. засновано 762 халіфом Аль-Мансуром. До кін. 10 ст. — важливий торг. і культ. центр Багдадського халіфату. З поч. 11 ст. переживає занепад. Наприкінці 14 — поч. 15 ст. двічі пограбований Тімуром. У 16— 17 ст. Б. кілька разів переходив під владу то Ірану, то Туреччини. З 1638 ввійшов до складу Османської імперії. Після першої світової війни Б. — столиця Іраку. Наростання національно-визвольної боротьби в Іраку привело до революційного виступу в Б. в липні 1958, внаслідок якого була проголошена Іракська Республіка.

В сучасному Б. працюють невеликі підприємства легкої і харчової пром-сті, залізничні майстерні, недалеко від міста нафто-перероб. з-д з річною потужністю 1 млн. т. В Б. широко розвинуте кустарне виготовлення килимів, вовняних, шкіряних, ювелірних виробів. Б. має велике значення для зовнішньої торгівлі Іраку (зерно, фініки, вовна, шкіри тощо). Функціонують вищий учительський, юридич., техніч., торг., мед. та інші коледжі, музеї.

На лівому березі р. Тігру лежить старе місто з вузькими плутаними вуличками, на правому зросло нове місто, розплановане за прямокутною схемою і забудоване будинками конструктивістської архітектури.

БАГДАДСЬКИЙ ПАКТ (з 1959 «Організація центрального договор у») — агресивний воєнно-політичний блок, створений в 1955 за ініціативою США і Англії в складі Іраку, Ірану, Туреччини, Пакистану та Англії. Оформлений в Багдаді (Ірак). Організовуючи Б. п., імперіалісти мали на меті завершити створення суцільного «стратегічного пояса» (НАТО — Б. п.— СЕАТО) біля кордонів соціалістич. країн. Після нац. революції в Іраку (липень 1958) Іракська республіка вийшла зі складу Б. п. (офіц. з 24 бер. 1959). В серпні 1959 Б. п. перейменовано в СЕНТО («Організація центрального договору»). Вищим органом пакту є рада міністрів країн його учасниць (з 1958 місце перебування — Анкара). В комісіях пакту — військовій, економічній та по боротьбі з «підривною діяльністю» (з нац.-визвольним рухом) — беруть участь США, використовуючи його в своїх агресивних інтересах. Народи Близького і Середнього Сходу розглядають цей пакт як нову форму колоніалізму і засуджують його діяльність як глибоко ворожу справі миру і безпеки.

БАГДАДСЬКИЙ ХАЛІФАТ - арабська феодальна держава 8—10 ст., очолювана Аббасідами. До Б. х. входили країни Пн. Африки, Близького і Серед. Сходу, частина Закавказзя і Середньої Азії. Розташований на важливих торговельних шляхах, Б. х. досяг розквіту в 8—9 ст. Різний рівень економіч. та соціального розвитку окремих частин Б. х., нещадна експлуатація населення, політичне гноблення, численні народні повстання — в Середній Азії (776—783), Азербайджані та Ірані (815—837), Іраку (869—883, 890) та іи. — зумовили розпад Б. х. наприкінці 10 ст.

БАГДАДІ Халед (н. 7. X 1912) — діяч робітничого руху країн Арабського Сходу. З 1930 — член Компартії Сірії та Лівану. 1930— 33 керував страйковою боротьбою в Сірії. З 1933 — ген. секретар ЦК Компартії Сірії і Лівану. В роки французького панування в Сірії зазнавав переслідувань. 1954—58 був депутатом сірійського парламенту. Б. переклав на араб, мову «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса. Б. — автор ряду досліджень з арабської л-ри і філософії та брошур на соціально-економічні теми. З 1958 Б. — ген. секретар ЦК Компартії Сірії.

БАГМУТ Іван Андріанович (н. 7. VI 1903) — український рад. письменник. Н. в с. Бабайківці на Дніпропетровщині. Вчився в Харківському с.-г. інституті. Багато подорожував по СРСР. В 30-х рр. виступив з книгами нарисів про життя й побут народів Середньої Азії, О хетського узбережжя, Карелії,. Польського п-ова, про зміни, що сталися там за роки Рад. влади. Автор популярних книг для дітей: «Щасливий день суво-ровця Криничного», «Гарячі джерела» та ін. Тв.: Повісті та оповідання. К., 1956.

БАГРАЄВ Созур Курманович (18. VI 1888— 17. VII 1928) — один з основоположників осетинської радянської поезії. В ранніх творах закликав народ до боротьби за визволення, викривав меншовиків, есерів, білогвардійців. Після перемоги Рад. влади писав про нове життя в Осетії. Збірка віршів «Двері серця» видана 1926

БАГРАМЯН Іван Христофорович (н. 2. XII 1897) — рад. військовий діяч. Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу, депутат Верх. Ради СРСР 2—5-го скликань, член КПРС з 1941, канд. в члени ЦК КПРСз1952. Учасник громад, війни. Закінчив Військ. академію ім. Фрунзе та Академію Генерального штабу. В період Великої Вітчизн. війни 1941—45 займав посади заст. нач. і нач. штабу фронту, командуючого армією, командуючого військами 1-го Прибалтійського фронту. Нагороджений багатьма орденами та медалями СРСР. Після війни — командуючий військами Прибалт. військ. округу, нач. Вищої військ. академії ім. Ворошилова, заст. міністра оборони СРСР.

БАГРАТІДИ вірменські (Баграт у її і) — царська династія Вірменії (9— 11 ст.). За Ашота І. Б. досягли царської влади (886) і зробили центральною областю Ширак зі столицею в м. Ані. Б. добилися незалежності Вірменії від Багдадського халіфату і розширили її володіння. За Б. посилюється закріпачення селян і загострюється класова боротьба. Найбільшої могутності Б. досягли в 10—11 ст. Після захоплення Вірменії Візантією (1045) Б. втратили царську владу.

БАГРАТІОН Петро Іванович (1765—12. ЇХ 1812) — видатний російський полководець, за національністю грузин; учасник ряду Суворовських походів і Вітчизняної війни 1812, генерал від інфантерії. Все своє життя Б. присвятив військ. службі. В усіх походах та війнах Б. виявив себе талановитим воєначальником, гідним послідовником О. Суворова. В Бородінській баталії 1812

Б. командував лівим флангом рос. армії на Семеновських флешах, куди Наполеон спрямував свій головний удар. Б. організував героїчну оборону, внаслідок якої наміри ворога були зірвані. В цьому бою Б. був тяжко поранений, але не залишив поля бою. Помер від ран.

БАГРАТІОНИ грузинські — царська династія в Грузії з 9 ст. до 1801. На початку 9 ст. картлійський князь Ашот Б. (п. 826) заснував на Пд. Грузії князівство Тао-Кларджеті, яке за Давида III [961—1001] і Баграта III [1001—1014] стало центром об'єднання груз. земель. Давид IV Будівник [1089—1125], Георгій III [1156—84] і цариця Тамара [1184—1213] завершили об'єднання Грузії і розширили її кордони від Чорного до Каспійського морів. Навала монголів спустошила країну і зруйнувала її держ. єдність. З 16 ст. Б. очолювали окремі Картлійське і Кахетинське царства. В 1762 Іраклій II об'єднав їх і визнав васальну залежність від Росії. В 1801 царську владу Б. скасовано і Грузію приєднано до Росії. Частину роду Б. було внесено в число рос. князівських родів.

БАГРИЦЬКИЙ Едуард Георгійович (літ. псевд. Дзюбіна; 16. XI 1895 — 16. II 1934) — російський рад. поет. Н. в Одесі. Перші вірші (1914— 17) написані під впливом декадентської поезії. Учасник громад, війни, створював агітплакати «ЮгРОСТА». Віршам нього періоду властива революційна романтика. Перша збірка віршів— «Південний Захід» (1928). У книгах «Переможці» та «Остання піч» (1932) таврував міщанство.

В творчості Б. значне місце посідають твори на українську тематику («Україна», «Одеса», 1924, «Тарас Шевченко», 1933). Серед них відзначається «Дума про Опанаса» (1926). На її формі відбився вплив Шевченка, української народної поезії. У поемі змальовано картини громадянської війни на Україні, оспівано вірність справі революції, показано моральний занепад зрадника народу. Однак українські робітники і селяни, які були основною рушійною силою революційної боротьби, не знайшли в поемі належного втілення.

Тв.: Избранное. Одесса, 1949; Стихотворения и поэмы. М., 1958; Укр. перекл. - Дума про Опанаса. Перекл. М. Бажана. В кн.: Бажан М. Твори, т. 2. К., 1947; Смерть піонерки. Перекл. А. Малишка. В кн.: Слава Жовтню. К., 1948.

Літ.: Крук И. «Дума про Опанаса» 3. Багрицкого. В нн.: Збірник наукових праць Управління підготовки вчителів міністерства освіти УРСР], т. 2. К., 1958; Любарева Е. П. Эдуард Багрицкий. В кн.: Русская советская литература. М., 1958.

БАГРІЙ Олександр Васильович (23. IV 1891— 22. VI 1949) — український рад. літературознавець і бібліограф. Н. в Летичеві на Поділлі. Закінчив історико-філологічний факультет Київського ун-ту. Викладав л-ру в багатьох вишах, зокрема в Азербайджанському ун-ті. Багато працював у галузі дослідження укр. л-ри та її зв'язків з л-рами братніх народів.

Тв.: Шевченко і Квітка-Основ'яненко. В кн.: Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. X., 1929; Т. Г. Шевченко, т. 1—2. X., 1930—31.

БАГРЯНА Єлисавета (н. 29. IV 1893) — болгарська поетеса. Н. в Софії. Друкуватись почала в 1915. 36. «Вічна і свята» (1927), «Зірка моряка» (1932), «Серце людське» (1936) пройняті невдоволенням навколишньою дійсністю, протестом проти приниження жіночої гідності в умовах бурж. суспільства. Після визволення Болгарії Б. бере активну участь у створенні нової л-ри й культури. Збірка «П'ять зірок» (1953) присвячена будівникам соціалізму, болгаро-радянській дружбі, братерству між народами. Б. відома як перекладачка російських та інших поетів, авторка дитячих творів. Лауреат Димитровської премії, 1950. Деякі поезії Б. перекладено укр. мовою (П. Тичина та інші).

БАГУЛЬНИК, багно (Ledum) — рід род. вересових (Ericaceae). Невеличкі вічнозелені кущі. Відомо 8 видів, пошир, в Європі, Пн. Азії і Пн. Америці; в СРСР — 3 види, з них в УРСР — один: Б. болотяний (L. palustre). Гілки і знизу листки вкриті рудуватою повстю; квітки білі, зібрані в зонтиковидні щитки. Росте по вогких лісах, на болотах; має різкий запах; отруйний. Використовується в народній медицині як протиревматичний засіб і в побуті як засіб проти шкідливих комах.

БАДАЄВ Олексій Єгорович (16. II 1883 — 3. XI 1951) — діяч Комуністичної партії і Радянської держави. Н. у с. Юр'єві Карачевського пов. Орловської губ. в бідняцькій селянській родині. З юних років працював слюсарем у вагонних майстернях Петербурга. До більшовицької паріії вступив 1904. У 1912— 14 співробітничав у газ. «Правда», входив до більшовицької фракції 4-ї Державної думи, був членом Петербурзького к-ту і Російського бюро ЦК РСДРП, виконував доручен ня В. І. Леніна. Учасник парт. парад у Кракові і Порошні. Зазнавши арешту (1914), Б. разом з ін. депутатами-більшовиками був висланий на довічне поселення в Туруханський край, де пробув до Лютн. революції 1917. Брав активну участь у боротьбі за владу Рад. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції Б. — на керівній парт, і рад. роботі. З 1938 по 1943 — Голова Президії Верховної Ради РРФСР, з 1939 по 1943 — заст. Голови Протидії Верховної Ради СРСР. На XI — XIII партз'їздах обирався кандидатом в члени ЦК РКП(б), а на XIV—XVIII -членом ЦК ВКП(б). Нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора. Б. належить книга спогадів «Як більшовицькі депутати боролися в Державній думі».

Літ.: Ленін В. І. Твори. Вид. 4: т. 18. Лист Й. В. Сталіну. Листопад 1912 р.; т. 19. Матеріали до питання про боротьбу всередині с.-д. думської фракції, т. 35. Лист до редакції газети «Правда» 26. XI 1912 р.; Лист Я. М. Свердлову 9. II 1913 р.; Лист до редакції газети «Правда» 19. II 1913 р.

БАДАН (Bergenia) — рід род. ломикаменевих (Saxifragaceae). Багаторічні трав'янисті рослини з товстим кореневищем, безлистим стеблом і великими шкірястими листками в прикореневій розетці. Квітки ліловочервоні, дзвониковидні, зібрані в щитковидні суцвіття на верхівці стебла. Відомо 9—10 видів, поширених в Центр. і Сх. Азії; в СРСР — З види, в УРСР — тільки в культурі, як декоративні рослини. Кореневища і листки Б. містять дубильні речовини. Використов. для дублення шкіри, одержання таніну, галової кислоти і арбутину.

БАДЕН-БАДЕН (Baden-Baden) — місто в ФРН у землі Баден-Вюртемберг, розташоване у відрогах Шварцвальду. 40,2 тис. ж. (1957). Найбільший курорт Зх. Європи (бальнеологіч. і кліматич.). Клімат м'який, помірно вологий. Гарячі (до 68°) хлоридно-натрійові джерела. їх вода використ. для пиття та різних водних процедур при лікуванні ревматизму, невралгій, ожиріння, подагри, захвор. травного апарата і периферичної нервової системи

БАДЕН-ВЮРТЕМБЕРГ — земля на Пд. ФРН. Пл. 35,8 тис. км². Нас. 7506 тис. чол. (1958)., Адм. центр м. Штутгарт. Б.-В. займає правобережну частину Верхньо-Рейнської низовини, гори Шварцвальд (до 1495 м), Швабську Юру (до 1014 м) і частково Баварське плоскогір'я. Клімат середньоєвропейський, з м'якою зимою (пересіч. т-ра січня бл. 0°) і теплим літом (липень + 19°). Опадів 700 мм. Найбільші ріки — Рейн з Неккаром, на Пд. верхів'я Дунаю. В горах — мішані і хвойні ліси. Б.-В. — розвинутий індустріально-аграрний район. В пром-сті зайнято 1,2 млн. чол. (1956). Гол. галузі пром-сті — електроенергетична, автомобільна, хім., приладобудування. Пром. центри — Штутгарт, Мангейм, Карлсруе, Гейдельберг, Ульм, Людвігсбург. Багатогалузеве с. г. Збір у 1957 (в тис. т): пшениці — 700, цукр. буряків — 737, картоплі — 2864. Розвинуті садівництво, виноградарство, тютюнництво. Поголів'я великої рогатої худоби — 1,7 млн., свиней — 1,5 млн. Розвинута сітка залізниць і автошляхів. Судноплавство по Рейну і Неккару.

БАДЕНІ Казімір (1846—1909) — австрійський реакційний державний діяч, польський поміщик, володів у Галичині 10 600 га землі. Свою кар'єру почав депутатом галицького сейму. У 1888—95 Б. — намісник Галичини. 1895—97 — міністр-президент Австро-Угорщини. Б. був лютим ворогом визвольного руху. В 1890 Б. уклав угоду з народовцями — партією галицьких буржуазних націоналістів, пообіцявши їм за підтримку урядової політики кілька депутатських місць у парламенті, дозвіл па викладання української мови в школах та ін. Маску «друга» українського народу Б. скинув у 1897, коли за його наказом військо і поліція силою зброї розганяли мітинги і демонстрації проти реакційного виборчого закону, який позбавляв більшість трудящих виборчих прав. В 1897 під час виборів у Галичині 10 чол. було вбито, 19 тяжко поранено, 769 арештовано. Ці криваві вибори увійшли в історію під назвою «баденівських».

БАДЕНСЬКА ШКОЛА (Фрейбурзька школа) — реакційний ідеалістичний напрям в німецькій буржуазній філософії кінця 19 і поч. 20 ст., одна з шкіл неокантіанства. Головні представники — Ріккерт і Віндельбанд. Розглядаючи суспільні явища з позицій суб'єктивного ідеалізму, представники Б. ш. «доводили» відсутність закономірностей у розвитку суспільства і неможливість передбачити хід історич. подій. При цьому вони виходили з протиставлення наук про природу, як узагальнюючих і законовстановлюючих, наукам про суспільство, які нібито вивчають тільки індивідуальні факти, не можуть мати загальних законів і лише описують ці факти. Ідеалістичні концепції Б. ш. використовуються ворогами марксизму для заперечення об'єктивної необхідності переходу від капіталізму до соціалізму.

БАДУЄВ Саїд Сулейманович (н. 14. IX 1905) — основоположник чечено-інгушської рад. літератури. Друкується з 1926. Відомий як талановитий драматург. П'єси «Червона фортеця», «Золоте озеро», «Одруження Цаеби» поставлені на сцені нац. театру. Основна тема творів — відродження рідного народу після Великої Жовтневої соціалістичної революції.

БАЄЧКА (рос. — побасенка) — коротке жартівливе народне оповідання казково-анекдотичного характеру.

Літ.: Максимович М. Три сказки и одна побасенка. К., 1845; Афанасьев А. Н. Народные русские сказки. В 3 т. М., 1958.

БАЖАН Микола Платонович (н. 9. X 1904)— український рад. поет. Деп. Верх. Ради СРСР 2—5-го скликань; академік АН УРСР (з 1951). Член КПРС з 1940. Н. у м. Кам'янці-Подільському в сім'ї військовослужбовця. Закінчив Уманський кооперативний технікум (1921). З 1921 Б. вчився у Києві. Почав друкуватися з 1923. Перша збірка поезій Б. — «17-й патруль» (1926). Образними узагальненнями, широтою світогляду позначені поеми й памфлети Б. «Розмова сердець» (1928), «Гофманова ніч» (1929), «Смерть Гамлета» (1932). Однак деяким творам Б. цього періоду ще властиві зайва ускладненість форми, абстрактність образів і картин. Помітним явищем літератури соціалістич. реалізму була поема-трилогія Б. «Безсмертя» (1935—37), присвячена С. М. Кірову. Темі ленінської дружби соціалістич. націй присвячені цикли віршів «Грузинські поезії», «Узбекистанські поезії», «Бориславські оповідання» та ін. (1939—40). В період Великої Вітчизн. війни, перебуваючи в діючій армії, Б. в 1941—43 редагував газету «За Радянську Україну!» для населення тимчасово окупованих областей України та партизанів. Популярності набув написаний у ці дні вірш «Клятва» (1941). В 1942—43 створив книгу «Сталінградський зошит» (1943; Сталінська премія, 1946). У післявоєнний період, після подорожі до Англії, Б. пише цикл громадянської лірики й сатири — «Англійські враження» (1948; Сталінська премія, 1949). В книзі «Біля Спаської вежі» (1952) Б. розробляє тему віковічної дружби рос. й укр. народів. Б. належить

переклад поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (1937) та Алішера Навої «Фархад і Ширін» (1947), книги Давида Гурамішвілі «Давитіані» (1949).

Те.: Твори. В 2 т. К., 1954; Роки. Вибрані поезії. К., 1857; Рос. перекл. — Стихи и поэмы. М., 1957.

Літ.: Крижанівський С. Микола Бажан. К., 1954; Нісонський П. Микола Бажан. К., 1959; Тарасенков А. Микола Бажан. М., 1950.

БАЖАНСЬКИЙ Іван Миколайович (26. II 1863—20. V 1933) — український письменник і педагог на Буковині. У кін. 19 — на поч. 20 ст. виступив з художніми творами (поезії, оповідання, нариси) на педагогічні та морально-етичні теми; друкувався в чернівецьких часописах і календарях — «Буковина», «Руська рада», в дитячому виданні «Ластівка» та ін. Автор поеми «Пропасть» (1903).

БАЖАНСЬКИЙ Порфирій Іванович (1836— 1920) — український композитор, музикознавець, фольклорист. Автор 4 коломийок для симф. оркестру, ряду муз.-драм, творів («Параня», 1870; «Олеся», 1878; «Марійка — татарська бранка», 1892, та ін.). Деякі з них увійшли до репертуару зх.-укр. народного театру 2-ї пол. 19 ст. У своїх істор.-теоретичних нарисах Б. виступав за використання українськими композиторами народної музики. Відомий його збірник «Русько-народні галицькі мелодії» (1905—12).

БАЖЕНОВ Василь Іванович (12. III 1737 або 1738—13. VIII 1799) — видатний російський архітектор і педагог. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв. 1760 як пенсіонер академії виїхав у Францію, а звідти в Італію, де був обраний академіком Болонської і Флорентійської академій. 1765 повернувся до Росії і дістав звання академіка, 1799 призначений віце-президентом Петербурзької академії мистецтв. Визначні архітектурні твори Б.: проєкти Кам'яноострівського палацу і Смольного інституту в Петербурзі,

Колишній будинок Пашкова, нині будинок бібліотеки ім. В. І. Леніна, в Москві. славнозвісні проєкт і макет Кремлівського палацу, а також кол. будинок Пашкова в Москві (1784—86), великий палацовий ансамбль в підмосковній садибі Царицино (1775—85), в якому були творчо використані елементи російської архітектури 16—17 ст. і готики. Головний корпус палацу в 1786 знесено за наказом Катерини II. Останній великий твір Б. — Михайлівський (інженерний) замок в Петербурзі (збуд. 1792—96 з деякими змінами арх. В. Ф. Бренна). Б. був також видатним художником, теоретиком архітектури та педагогом. Архітектурна творчість Б. і особливо теоретичні погляди, викладені в його «Короткому нарисі про кремлівську будівлю», записці про реорганізацію Академії мистецтв та ін. документах, відіграли значну роль у розвитку рос. класичної архітектури 2-ї пол. 18—1-ї пол. 19 ст.

Літ.: Михайлов А. Й. Баженов. М., 1951.

БАЖОВ Павло Петрович (27. І 1879— 3. XII 1950) — російський рад. письменник. Член ВКП(б) з 1918. Деп. Верх. Ради СРСР 2—3-го скликань. Н. поблизу Єкатеринбурга (тепер Свердловськ). Перша збірка — «Уральські бувальщини» (1924). Найвизначніший твір — книга оповідань «Малахітова шкатулка» (1936—50; Сталінська премія, 1943). Використовуючи і розвиваючи поетичну форму уральських народних оповідань, Б. оспівував творчу працю, красу й невичерпну силу народу. Твори Б. перекладені багатьма мовами світу. За мотивами його оповідей створено кінофільм «Кам'яна квітка» (1946).

Тв.: Сочинения. В 3 т. М., 1952; Укр. перекл.— Вибране. К., 1958.

Літ.: Скорино Л. Павел Петрович Бажов. М., 1947; Гельгардт Р. Р. Стиль сказов Бажова. Пермь, 1958.

БАЗА, базис (грец. βασις — підставка, основа) — 1) Основа або опора чого-небудь, опорний пункт. 2) В архітектурі — основа, фундамент споруди, який сприймає її навантаження. Нижня частина складного за профілем цоколю, постаменту. Профільоване підніжжя, нижня опорна частина колони, пілястри чи стовпа (див. Архітектурні ордери). 3) Місце зберігання, постачання або обслуговування чогось (Б. торговельна, туристська, авіаційна тощо).

База іонічної колони.

БАЗАВЛУК — річка в пд. частині Дніпроп. обл. УРСР, права притока Дніпра. Протікає з Пн. на Пд. і впадає в Дніпро (Каховське водосховище) за 199 км від гирла. Довж. 150 км, пл. бас. 4300 км². Похил 0,61 м/км. Скресає наприкінці лютого, замерзає в грудні. Має 6 приток, з них найбільші: Кам'янка (права, 88 км) і Солона (ліва, 56 км). У посушливі роки іноді пересихає і перемерзає. Вода частково використовується для зрошення. В гирлі річки на о. Базавлук в 17 ст. була Запорозька Січ.

БАЗАЛІЯ — селище міського типу Мануїльського р-ну Хмельн. обл. УРСР, на р. Случі (бас. Дніпра), за 30 км на Пн. Зх. від залізничної ст. Війтівці. 3,1 тис. ж. (1959). Маслозавод, харчокомбінат, птахо-інкубаторна станція, міжколг. електростанція, РТС. Середня школа, школа робітничої молоді, Будинок культури, 2 б-ки.

БАЗАЛЬНИЙ КОНГЛОМЕРАТ - цією назвою позначають конгломерати та галечно-валуяні відклади, що утворилися на площі, яку заливало трансгресуюче море або інший великий водний басейн. Матеріалом для Б. к. є грубоуламкові продукти руйнування гірських порід. Наявність Б. к. свідчить про перерву в нагромадженні відкладів.

БАЗАЛЬТ — виливна гірська порода основного складу. Утворюється з дрібних зерен основного плагіоклазу, піроксену, магнетиту та ін. Колір темносірий, майже чорний. Б. утворює покриви й потоки (у сотні й тисячі км²), а також різні пластові приповерхневі тіла Б. є продуктом кристалізації основної (базальтової) магми, яка піднімається на поверхню земної кори з підкорових глибин по глибоких розломах і жерлах вулканів центр, типу Як міцна гірська порода Б. використовується в будівництві і є сировиною для кам'яного литва, що застосовується як кислототривкий матеріал у хім. пром-сті. На Україні Б досить поширений в басейнах річок Мокрої Волновахи та Горині, в Закарпатті та в інших місцях.

БАЗАР — село Народицького р-ну Житом. обл. УРСР, за 35 км на Пн. від залізнич. ст Малин. 1,8 тис ж. (1958). В Б. є РТС, міжколгоспний цегельний з-д, пром. артіль, середня школа, Будинок культури, кінотеатр. Поблизу Б. між селами Малі Міньки і Звіздаль 17 лист. 1921 9-а кав. дивізія Червоної Армії на чолі з Г. І. Котовським розгромила петлюрівську банду Ю. Тютюнника, яка з Польщі вдерлася на територію Рад. України. В полон було захоплено 570 бандитів, серед них міністри фінансів і внутр. справ петлюрівського «уряду» Взято трофеї, в тому числі сейфи зі списками петлюрівської агентури, детально розробленими планами куркульсько-бандитських повстань та ін. таємними документами. Знищення банди Тютюнника було нищівним ударом по розрахунках міжнародної контрреволюції повалити силами укр. буржуазних націоналістів Рад. владу на Україні та реставрувати поміщицько-капіталістич. лад. В Б. поховані котовці, які героїчно загинули в бою з петлюрівцями.

БАЗЕДОВ Йоганн-Генріх-Бернгард (1724— 90) — німецький буржуазний педагог, засновник педагогічної течії філантропізму. На зібрані кошти 1774 в м. Дессау відкрив «школу людинолюбства та добрих нравів» — філантропія. Учні поділялись на 3 основні групи: академісти — діти заможних батьків, педагогісти (майбутні вчителі) — з сімей середнього достатку і фамулянти — діти бідноти, яких готували для посад служників. У цьому виявився експлуататорський характер педагогічної системи Б. З пед. творів Б. відомі «Звернення до друзів людства і заможних людей» (1768) та «Методичний посібник для батьків і матерів родин і народів» (1770).

БАЗЕДОВА ХВОРОБА — захворювання, що виникає в зв'язку з підвищенням функції щитовидної залози; до крові при цьому надходить надмірна кількість її гормону — тироксину. Б. х. докладно описана нім. лікарем Базедовим (1840). Б. х. — захворювання всього організму, насамперед нервової системи. Зустрічається вона переважно у жінок віком 20—40 років. Виникненню Б. х. сприяють психічні травми, перенесені інфекційні хвороби тощо. Початкову стадію Б. х. виявити важко, але на пізніших стадіях її ознаки стають досить чіткими. До цих ознак належать: серцебиття, прискорення пульсу, серцево-судинні розлади, збільшення щитовидної залози (на шиї утворюється т. з. зоб), підвищення обміну речовин, зокрема основного обміну (тобто посилене споживання кисню), нерідко — випинання та блиск очей, збудження, тремтіння рук, пітливість, схуднення, підвищений апетит Лікування Б. х.— це лікування всього організму, а не тільки щитовидної залози. Легкі та середні ступені Б. х. добре піддаються медикаментозному лікуванню (препарати йоду, 6-метилтіоурацил, мерказолін та ін.), яке застосовується поряд із загальним зміцненням організму В деяких випадках, переважно при тяжких формах, найкращий ефект дає хірургічний метод.

БАЗЕЛЬ — місто в Пн. Швейцарії, на верхньому Рейні, недалеко від кордону з Францією та ФРН. 200,5 тис. ж. (1957). Значний пром., фінансовий і торг. центр. Хім., шовкова, маш.-буд., деревообробна пром-сть. Виробництво годинників. Важливий річковий порт і залізнич. вузол. Стародавній ун-т (з 1460). Пам'ятники середньовічної архітектури (собор, засн. в 1019, та ін.).

БАЗИ ВІЙСЬКОВІ — спеціально обладнані території, важливі в стратегічному відношенні, з усіма воєнними спорудами і тиловими установами, призначені для забезпечення бойових дій війська. На території Б. в. зосереджуються контингенти збройних сил, матеріально-тех. засоби, боєприпаси, майстерні, госпіталі тощо. Б. в. забезпечуються також різними видами транспорту, засобами зв'язку, аеродромами. За своїм обладнанням та призначенням Б. в. поділяються на сухопутні, військ.-повітряні, військ.-морські та мішані (для всіх родів військ).

Імперіалістичні країни і особливо США після другої світової війни збудували велику кількість (бл. 400) Б. в. на чужих територіях, гол. чин. навколо кордонів СРСР та інших соціалістич. країн. Значна кількість цих Б. в. розташована на територіях країн, що зв'язані з США воєнними договорами і пактами (НАТО, СЕАТО та ін.). Оснащені ракетною і атомною зброєю, Б. в. США є однією з ланок підготовки агресивної війни проти країн соціалістич. табору. США, Англія та інші імперіалістич. д-ви використовують Б. в. на територіях колоній та залежних країн і для збереження свого панування та боротьби з нац.-визвольним рухом. Керуючись інтересами забезпечення тривалого миру і міжнародної безпеки, уряд СРСР не раз вносив пропозиції про ліквідацію Б. в. на чужих територіях. Миролюбні народи всього світу, підтримуючи пропозиції СРСР, наполегливо виступають проти розташування іноземних Б. в. на чужих територіях. Сучасні види озброєння (міжконтинентальні балістичні ракети) дають можливість знищити Б. в. в будь-якій точці земної кулі.

БАЗИДІАЛЬНІ ГРИБИ, базидіоміцети (Basidiomycetes)— клас вищих грибів, у яких основним органом спороношення є базидія, здебільшого з чотирма спорами (базидіоспорами). Останні прикріплюються до поверхні базидії за допомогою тоненьких відростків (стеригм). До Б. г. належать понад 20 тис. видів. Серед них є їстівні гриби

(білий, маслюк, рижик та ін.), отруйні (червоний мухомор, бліда поганка та ін.), руйнівники деревини (трутові і домові гриби), збудники хвороб с.-г. культур (сажкові та іржасті гриби). Багато Б. г. утворюють з коренями вищих рослин мікоризу.

БАЗИЛЕВИЧ Костянтин Васильович (1892 — 3. III 1950) — російський рад. історик. Н. в Києві. В 1922 закінчив Моск. ун-т. З 1935 — професор цього ун-ту і Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) (з 1939). З 1936 до 1950 — старший науковий співробітник Інституту історії АН СРСР. Досліджував в основному історію Російської централізованої держави. Б. також автор праць з історії російського воєнного мистецтва, історії пошти та проф. руху. Б. брав участь у створенні підручників з історії СРСР для середньої школи і вузів.

БАЗИЛЕВСЬКІ — українські поміщики на Полтавщині, вихідці з козацької старшини. З 2-ї пол. 17 ст. до середини 18 ст. були сотниками Білоцерківської сотні Миргородського полку. Закріпачуючи селян і козаків, захоплюючи і купуючи землі, Б. зосередили в своїх руках великі земельні володіння. В 80-х рр. 18 ст. Б. належало 12 сіл з 10 634 кріпаками в Київському, Харківському і Катеринославському намісництвах. У маєтку Б. в с. Турбаях вибухнуло Турбаївське повстання 1789, під час якого повсталі кріпаки вбили трьох поміщиків Базилевських.

БАЗИЛІАНИ — ченці римсько-католицької та уніатської церков. Див. Василіани.

БАЗИЛІКА (грец. βασιλικη — царський дім) — в Стародавній Греції будівля, де засідав архонт. Пізніше — громадський будинок, призначений для суду, біржі, укладання торговельних угод тощо. Б. — витягнута в плані прямокутна споруда, розділена по довжині колонами на 3—5 частин — нефів. Середній неф закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до Б. знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Християнство використовувало Б. для молитовних зборів і поступово перетворило їх у храми.

Тринефна базиліка.

БАЗИЛОВИЧ Іоанікій (1742—1821) — український церковний історик, ігумен монастиря. Б. автор «Коротких відомостей про монастир св. Миколая на Чернечій горі в Мукачеві, заснований кн. Федором Коріатовичем». Захищаючи інтереси монастиря від зазіхань католицького кліру, Б. доводив, що монастир володіє маєтностями на підставі давніх грамот і привілеїв, що православне духівництво прийняло церк. унію на умовах рівноправності православної і католицької церков, що українці є автохтонним населенням, яке з найдавніших часів живе на території сучасного Закарпаття. Для підтвердження своїх висновків він використав документальні матеріали з історії Закарпатської України 14—18 ст. БАЗИС (грец. βασις — основа) — сукупність умов, на основі яких що-небудь створюється або розвивається; відправний, опорний пункт (див. Базис ерозії, а також База). Б. в геодезії — пряма лінія, довжина якої (звичайно 8—15 км) вимірюється на місцевості з великою точністю. Використовується при тріангуляції для побудови і визначення точних розмірів т. з. базисної сітки, потрібної для складання топографічних і географічних карт.

БАЗИС ЕРОЗІЇ (геол.) — горизонтальна поверхня, на рівні якої водний потік (річка, ручай, струмок) втрачає живу силу і нижче якої він не може поглиблювати своє ложе. Розрізняють головний та місцевий Б. е. Головним Б. е. зветься рівень водного басейну (здебільшого рівень моря, озера), куди впадає потік. Місцевий Б. е. — рівень річки в місці впадіння в неї притоки. Від різниці висот положення верхів'я річки та її Б. е. залежить величина живої сили річки. Зі збільшенням цієї різниці річка поглиблює своє русло, зі зменшенням — відкладає в руслі наноси. Періодична зміна положення Б. е. чи верхів'я річки призводить до утворення терас.

БАЗИС І НАДБУДОВА — категорії історичного матеріалізму, які відображають найістотніші риси, зв'язки й упосереднення економічних та ідеологічних відносин людей, закономірності їх виникнення, розвитку і зміни з переходом однієї соціально-економічної формації в іншу. Маркс і Енгельс довели, що головною, вирішальною умовою життя людей є спосіб виробництва. В процесі виробництва матеріальних благ люди вступають між собою в певні відносини, які Маркс назвав виробничими, економічними відносинами і які є формою розвитку продуктивних сил. В антагоністичних формаціях, що основані на приватній власності на засоби виробництва і на експлуатації людини людиною, виробничі відносини є відносинами між непримиренно ворожими класами, а в комуністичному суспільстві, що грунтується на суспільній власності і відсутності експлуатації, виробничі відносини є відносинами товариського співробітництва і взаємодопомоги. Сукупність всіх економічних відносин в даному суспільстві і є його базисом.

Кожна суспільна формація має свою, лише їй властиву економічну структуру, базис. Виробничі відносини утворюють ніби економічний кістяк суспільства, базис, який є основою всієї будови цієї суспільної формації. Базис антагоністичних формацій включає в себе не тільки панівні виробничі відносини (яким належить визначальна роль), але й ті, що є залишком минулого суспільства або зародком нового. Виробничі відносини зумовлюють усі інші суспільні відносини людей. В. І. Ленін писав: «... суспільні відносини поділяються на матеріальні і ідеологічні. Останні являють собою лише надбудову над першими, що складаються поза волею і свідомістю людини, як (результат) форма діяльності людини, спрямованої на підтримання її існування» (Твори, т. 1, с. 128—129). Надбудова — це ідеї, теорії, погляди і відповідні їм установи та організації, що породжуються базисом даного суспільства. До надбудови відносяться: політичні й правові ідеї, філософія, мораль, мистецтво, релігія, держава, політичні партії, культосвітні та професійні установи й організації, церква тощо. Надбудова є ідейно-політичною і правовою формою виразу економічного змісту життя суспільства, його потреб. Всі складові частини надбудови мають свої специфічні закономірності розвитку, свою відносну самостійність і разом з тим перебувають у постійному взаємозв'язку, по-різному зв'язані з базисом. Політично-правова частина надбудови пов'язана з економічним ладом безпосередньо і прямо, а її інші частини більш віддалені від базису і пов'язані з ним гол. чин. посередньо. Кожна суспільно-економічна формація має свою, тільки їй властиву надбудову. В антагоністичних формаціях класовому характерові економічного базису відповідає і класова надбудова. Вона включає в себе ідеї, установи і організації всіх класів і соціальних груп, які є в даному суспільстві. Але панівне становище в надбудові цих суспільств посідають ідеї та установи пануючих класів, їхня держава, право та ідеологія. Держава і право завжди є знаряддями того класу, який командує в сфері матеріального виробництва. Держава, право, церква тощо історично минущі, вони з'являються з виникненням приватної власності, з розколом суспільства на класи. Історична місія диктатури пролетаріату, як особливого типу держави, полягає в створенні необхідних суспільно-економічних умов для відмирання всякої державності. У доповіді на XXI з'їзді КПРС М. С. Хрущов говорив: «Марксизм-ленінізм учить, що при комунізмі держава відімре, що функції суспільного управління втратять свій політичний характер і перетворяться в безпосереднє народне управління справами суспільства». Що ж стосується релігії та церкви, то суспільно-економічні корені їх існування ліквідуються вже в соціалістичному суспільстві. Надбудова не пасивна, вона робить активний зворотний вплив на базис. Характер впливу надбудови на життя суспільства цілком визначається його економіч. структурою. Закономірності діяння надбудов в комуністич. і класово-антагоністичних суспільствах докорінно відмінні. Так, надбудова капіталістичної формації складається з двох діаметрально протилежних частин— ідей та установ експлуататорських класів і ідей та організацій експлуатованих, зокрема робітн. класу. Ці різні частини надбудови однієї і тієї ж формації по-різному впливають на базис. Держава, право та ідеологія буржуазії в перший період існування капіта-лістич. суспільства, зміцнюючи базис, сприяли поступальному розвитку людства. В епоху ж імперіалізму, коли капіталістичні виробничі відносини перетворились в гальмо продуктивних сил, буржуазна частина надбудови, охороняючи віджилу економіч. структуру, придушуючії революційні виступи мас проти існуючих відносин, відіграє особливо реакційну роль. Друга, протилежна частина надбудови — марксистська партія, науковий комунізм, література соціалістичного реалізму і т. д. усю свою силу спрямовують на знищення існуючого базису і перехід суспільства до соціалістичного ладу. Роль цієї частини надбудови прогресивна, революційна. Надбудова соціалістичного суспільства, що відображає соціалістичні виробничі відносини, позбавлена соціальних антагонізмів, внутрішньо єдина, монолітна, а всі її частини — держава, громадські організації, соціалістична ідеологія, право, мистецтво і т. д. — під керівництвом Комуністичної партії діють в одному напрямі — зміцнення і розвитку соціалістичного базису, переходу його у вищу фазу — комунізм. Законом надбудови соціалістичного суспільства є прогресивно зростаючий її вплив на життя усього суспільства. XXI з'їзд КПРС особливо підкреслив дальше піднесення ролі соціалістичної надбудови в період розгорнутого комуністичного будівництва.

Процес переходу однієї суспільної формації в іншу є насамперед ліквідацією віджилих виробничих відносин і утвердженням нових, що дають простір розвиткові продуктивних сил. На основі зміни економічної структури, тобто базису, відбувається більш-менш швидкий переворот і у всій надбудові суспільства. Переворот в Б. і н. не виключає певної спадкоємності у розвитку матеріальних та ідеологічних відносин, перебудови і використання деяких складових частин Б. і н. минулого суспільства. Для кожної формації характерні свої специфічні закони виникнення і розвитку її Б. і н. В усіх класових формаціях переворот в економічному базисі передує ліквідації старої влади. Так, капіталістичні виробничі відносини складаються ще в надрах феодального суспільства, тому основне завдання бурж. революції полягає в тому, щоб привести надбудову у відповідність з новим економічним базисом. Будівництво Б. і н. соціалістичного суспільства починається з утвердження нової політ, влади — диктатури пролетаріату. Соціалістична держава, спираючись на ті матеріальні передумови, які були підготовлені капіталізмом, поступово здійснює переворот в економічній структурі суспільства і в усій його надбудові. Ліквідація багатоукладної економіки і побудова єдиної всеосяжної соціалістичної системи закріплюють перемогу соціалізму в галузі політичної, правової та ідеологічної надбудов. Поступовий перехід від соціалізму до комунізму є дальшим кроком у розвитку Б. і н. нової, комуністичної формації.

Літ.: Маркс К. Передмова до «До критики політичної економії». В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Вибрані твори, т. 1. К., 1955; Енгельс Ф. [Листи до К. Шмідта 5. VIII і 27. X 1890, до Й. Блоха 21—22. IX 1890, до Ф. Мерінга 14. VI 1893]. В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Вибрані листи. К., 1954; Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. [Розд. І]. М., 1956; Ленін В. І. Твори. Вид. 4: т. 1. Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?; т. 2. Карл Маркс; т. 25. Держава і революція; Сталін Й. В. Про проєкт Конституції Союзу РСР. В кн.: Сталін Й. В. Питання ленінізму. Вид. 11. К., 1953; Сталін Й. В. Марксизм і питання мовознавства. К., 1955; Хрущов М. С Сорок років Великої Жовтневої соціалістичної революції. К., 1957; Хрущов М. С. Про контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. К., 1959.

БАЗІЛІКАТА (Луканія) — історична область на Пд. Італії. Включає провінції Матера і Потенца. Пл. 10 тис. км², нас. 657,7 тис. чол. (1957). Більшу частину Б. займають гори (Луканські Апенніни), на узбережжі затоки Таранто — низовина. Клімат середземноморський. Невеликі гірські річки (головні — Агрі, Брадано і Сінні). Б.— аграрний р-н (в с. г. зайнято бл. ³/₄ самодіяльного населення) з дуже відсталим с. г., в якому ще й тепер є пережитки феодальних відносин. 80% дрібних власників володіють лише 12% землі, а невелика купка великих поміщиків — 25%. Головна зернова культура — пшениця. Значні площі під виноградниками і оливковими деревами. У гірських р-нах основна галузь — тваринництво, що має екстенсивний характер. Поголів'я в тис. голів (1955): овець і кіз 615; великої рог. худоби 72, в т. ч. корів 33; свиней 97. Пром-сть розвинута слабо: невеликі борошномельні, макаронні ф-ки, виробництво будівельних матеріалів. Пром. центри: Потенца, Матера.

БАЗОФІЛИ — клітини, в цитоплазмі яких містяться зерна, що фарбуються основними (лужними) барвниками. У вузькому розумінні — одна з форм лейкоцитів хребетних тварин.

БАЗОФІЛІЯ (в біології) — здатність структурних елементів клітин і тканин фарбуватися основними (лужними) барвниками при гістологічній обробці. Назва Б. виникла від грец. βασις — основа. Основними барвниками забарвлюються елементи, що мають кислі властивості, напр. ядра клітин. Явищем Б. користуються для розрізняння деяких структурних елементів ири мікроскоп, дослідженні. Пор. Ацидофілія.

«БАЗУКА» (англ. bazooka) — реактивна протитанкова рушниця в сухопутних військах США. «Б.» типу М-20, калібру 88,9 мм, складається з відкритої розбірної гладко-стінної труби, пристрою для пострілу, що міститься в рукоятці рушниці, відкидних сішок, плечового упора з стояком та оптичного прицілу. «Б.» М-20 стріляє комулятивними та осколковими снарядами (гранатами) на відстань до 450 м; вага «Б.» М-20 — 5,89 кг, гранати — 4,04 кг; скорострільність — 3—4 постріли на хвилину. «Б.» пробиває броню до 280 мм. Обслуговують «Б.» 2 чоловіка.

БАЇЯ-БЛАНКА — місто на Сх. Аргентіни, в пров. Буенос-Айрес. Порт на каналі, що сполучається із затокою Баїя-Бланка Атлантичного ок. 112,6 тис. ж. (1950). Залізнич. вузол і торг, центр р-ну Пампи. М'ясо-молочна, борошномельна, шкір., нафтоперегінна пром-сть. Вивіз зерна, шкір, вовни, м'яса.

БАЙБУЗА Тихон (жив у 2-й пол. 16 ст.) — гетьман реєстрових козаків, представник заможної верхівки козацтва. В 1658 вів боротьбу проти нереєстрових козаків, які повстали на Запорожжі під проводом Федора Полоуса.

БАЙГАНІН Нурпеїс (20. VII 1860 — 9. IV 1945)— казахський рад. народ, акин. Засл. діяч мист. (з 1939). Родом з Актюбінської обл. З 17 років складав пісні про тяжке життя свого народу, викривав багатіїв-визискувачів. Після Жовтня оспівував нове життя, славив його творців («Ленін», «Розквітаюче життя», «Комісар Пожарський», «Двадцять п'ять» та ін.). Вірші «Акин», «Не вмру я, діти мої» присвятив високому покликанню поета-громадянина. Найвідоміші епічні поеми — «Аккенже», «Наркиз».

Тв.: Рос. перекл. — Избранные произведения. Алма-Ата, 1946.

БАЙДА — головний герой однієї з найпоширеніших укр. народ. пісень «В Цареграді, на риночку» («Пісня про Байду»), узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецько-татарського гніту (16 ст.).

Відомі різні варіанти народ. пісні про Б. (записано понад 40). В укр. народних переказах образ Б. інколи пов'язується з історичною особою 16 ст. Дмитром Вишневецьким, прозваним теж Байдою.

Літ.: Українські народні думи та історичні пісні. К., 1955; Халанский М. Г. Малорусская дума про Байду. X., 1905.

БАЙДА Григорій Іванович (н. 3. XII 1902) — новатор сільськогосподарського виробництва, знатний комбайнер-винахідник. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1951 і 1958). Член КПРС з 1959. Н. в с. Леськах Черкаського р-ну Черк. обл. в сім'ї селянина-бідняка. З 1932 працював на різних роботах у Новомосковській МТС, а з 1958 — комбайнер колгоспу «Україна Новомосковського р-ну Дніпроп. обл. З 1950 займається раціоналізаторством і винахідництвом. В 1951 створив новий тип віндроуера для збирання зернових колосових культур, в 1956 сконструював трирядний кукурудзозбиральний комбайн ККСБ-3. Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

БАЙДАК — річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно довжиною 15—20 м, шириною 3—4 м, висотою бл. 5 м, осадкою 1—1,5 м, вантажопідйомністю до 200 т, зі звуженими кінцями і стерном. У 17—19 ст. Б. користувались для перевезення вантажів по Дніпру, Дону, Сіверському Дінцю. Б. ходили на веслах, кодолі або під вітрилом. В 16—18 ст. запорозькі козаки використовували Б. також як легкі військові судна для виходу в море.

БАЙДАКІВКА (тепер Байдакове Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл.)— село, в якому відбувся виступ селян проти поміщицького гніту (1905). Натхнені героїчною боротьбою пролетаріату проти царизму, селяни Б., об'єднавши навколо себе жителів сусідніх сіл — Попельнастого, Петрополя, Михайлівки, Копканівки та ін., 30 листопада 1905 спалили маєток місцевого поміщика, розібрали худобу і продукти харчування. Проти селян Б. був посланий каральний загін. В збройній сутичці було забито 10, поранено 9 селян. 103 учасники виступу були заарештовані та віддані до суду. Цими кривавими заходами селянський виступ було придушено.

БАЙДАРАЦЬКА ГУБА — затока в пд. частині Карського моря між пд.-зх. берегом півострова Ямал і материком. Довж. бл. 180 км, шир. до 78 км. В Б. г. впадають річки Кара, Байдарата, Юрібей та ін.

БАЙДАРКА — 1) Спортивний човен з закритим верхом, в якому є отвір для гребців. Гребці (1 або 2) сидять на дні лицем у бік руху і гребуть дволопатевими веслами. Остов Б. виготовляється з ясеня (обшивається фанерою чи тканиною) або з алюмінію.

2) Промисловий морський човен на 1—2 чол. з дерев'яним каркасом, обтягнутим шкірою тюленя.

БАЙДАРСЬКА ДОЛИНА — замкнута котловина в пд.-зх. частині Криму, за 40 км на Пд. Сх. від Севастополя. Довж. бл 17 км, шир. 8 км. Б. д. густо заселена. Зрошується р. Чорною. Схили навколишніх гір вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, в долині — сади, виноградники, посіви тютюну. По Б д. проходить автошлях Севастополь — Ялта.

БАЙДАРСЬКІ ВОРОТА — перевал через Головне пасмо Кримських гір. Знаходиться на висоті 527 м. Сполучає Байдарську долину з узбережжям Чорного моря. Через Б. в.

проходить автошлях Севастополь — Алупка — Ялта. Завдяки чудовим краєвидам Б. в. є одним з найулюбленіших місць масового туризму.

БАЙДЕБУРА Павло Андрійович (н. 16. II 1901) — український рад. письменник. Член КПРС з 1926. Н. в с. Нерубайці на Кіровоградщині. Працював шахтарем у Донбасі. 1930 закінчив факультет журналістики Комуністичного ун-ту ім. Артема. Автор оповідань про життя донецьких шахтарів та книг для дітей («Діти шахтарів», 1949; «Таємниця степового шурфу», 1956).

Ти.: Біля врубовки. X., 1931; Вугільні дні. X., 1933; Сюрприз. X. — Одеса, 1936; Гобелен. К., 1940; Земля Донецька. К.—X., 1944; Рідні горизонти. Сталіне, 1947,

БАЙДУКОВ Георгій Пилипович (н. 26. V 1907) — радянський льотчик, Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант авіації. 1936 разом з В. П. Чкаловим і О. В. Бєляковим здійснив переліт на о. Удд (Чкалов), в червні 1937 в складі того ж екіпажу зробив переліт з Москви до Портленда (СІЛА) через Пн. полюс. У Велику Вітчизн. війну командував ав. з'єднаннями. 1951 закінчив Вищу військ, академію ім. Ворошилова, після чого працює на відповідальних посадах в М-ві оборони СРСР. Нагороджений кількома орденами та медалями СРСР. Б. — автор книг «Наш політ до Америки» (1937), «Записки пілота» (1938), «Про Чкалова» (1939) та інших.

БАЙЗАКОВ Іса (1900—46)—казахський рад. акин-імпровізатор, талановитий поет, композитор і актор. Родом з Павлодарської обл. До революції був пастухом. Після 1917 вчився в Казахському ін-ті освіти. Друкуватися почав 1925. Поеми «Красуня Куралай» (1925), «Казка пастуха» (1926), «Акбопе» (1941) та ін. написані за мотивами народних легенд. У багатьох віршах оспівував соціалістичні перетворення в республіці.

Тв.: Казах. мовою— Шыгармалары. Алматы. 1956; Рос. перекл.—Избранные поэмы. Алма-Ата, 1957.

БАЙЇ (Bailly) Жан-Сільвен (1736—93) — діяч французької буржуазної революції 1789— 93, астроном. 1789 — голова перших Нац. зборів і мер Парижа. Прихильник компромісу з королем. Один з організаторів розстрілу демонстрації парижан на Марсовому полі 1791. Страчений за ухвалою революц. трибуналу.

БАЙКА — невеликий алегоричний епічний твір, що має повчальну спрямованість. Початок свій бере у фольклорі, в казках. Б, здебільшого віршована. За жанровими ознаками близька до притчі й аполога. До глибокої давнини належать Б. фрігійського раба Езопа (6—5 ст. до н. е.), збірник індійських байок «Панчатантра» (П'ятикнижжя, 3 ст.). Широко відомі Б. французького поета Ж. Лафонтена (17 ст.), славетного російського байкаря І. А. Крилова. Значний вклад у розвиток Б. внесли українські байкарі 19 ст. Л. Боровиковський, Є. Гребінка, Л. Глібов, О. Бодянський та ін. Успішно виступили з байками укр. рад. поети старшого покоління В. Блакитний (Еллан), С. Пилипенко, М. Годованець; у післявоєнний період багато творів цього жанру написали Г. Брежньов, В. Іванович, П. Сліпчук, А. Косматенко, П. Шадур та інші.

БАЙКАЛ — озеро в пд. частині Сх. Сибіру, найбільше з прісних озер Азії і найглибше на Землі. Пл. 31,5 тис. км², найбільша глибина

1741 м. Пересічна абсолютна позначка поверхні Б. дорівнює 454,4 м. Довж. 636 км, пересіч. ширина 48 км. Лежить у глибокій тектонічній западині, що утворилася не пізніше палеогену. Сучасні контури Б. визначились на початку антропогену. Вздовж берегів Б. розташовані гірські хребти: Байкальський, Приморський — з Зх., Баргузінський, Улан-Бургаси — зі Сх. і Хамар-Дабан — з Пд. В Б. впадає понад 300 річок, найбільші — Селенга, Баргузін, Верхня Ангара. Витікає лише Ангара, права притока Єнісею. На Б. багато островів, найбільші Ольхон та Ушканьї. Б. замерзає в кінці грудня — на початку січня, скресає в травні. Т-ра води на поверхні Б. в серпні біля берегів до +20°, на середині Б. від +9 до +12°, в глибоких шарах — протягом року від +3,2 до +3,6°. На Б. спостерігаються часті вітри: з Пн. — «ангар-ка», з Пд. Зх. — «култук», зі Сх. — «баргузін», з Пн. Зх.— ураганний вітер «сарма».

В Б. живе бл. 1050 видів тварин і 500 видів водоростей, ²/3 з них характерні тільки для Б. До ендеміків належать байкальський тюлень-нерпа, бички, живородяща риба голом'янка та ін. З риб Б. промислове значення мають омуль, харіус, окунь, минь та ін. Щорічний вилов риби в Б. становить бл. 100 тис. ц (переважно омуля). Озеро судноплавне. На берегах Б. кілька наукових закладів. В селищі Листв'янка — лімнологічна станція Академії наук СРСР.

БАЙКАЛЬСЬКИЙ ХРЕБЕТ — гірський хребет, що простягається на 275 км уздовж пн.-зх. узбережжя оз. Байкал. Бере початок на широті о. Ольхон, де має висоти 1200 — 1500 м, на Пн. вис. збільшується до 2574 м. Складений давніми кристаліч. породами. Круто обривається до Середньо-Сибірського плоскогір'я. На зх. схилах є сліди зледеніння. Схили вкриті тайгою (до 1300 м), вище — субальпійський пояс та гірська тундра.

БАЙКОВ Олександр Олександрович (6. VIII 1870 — 6. IV 1946) — російський рад. металург і хімік, академік АН СРСР (з 1932, чл.-кор. з 1927), Герой Соціалістичної Праці. Засл. діяч н. і т. РРФСР (з 1934). Деп. Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Н. в м. Фатежі Курської губ. 1893 закінчив фіз.-матем. факультет Петербурзького ун-ту. З 1903 — проф. Петербурзького політех. ін-ту. Б. продовжив і розвинув роботи Д. К. Чернова і М. С. Курнакова в галузі вчення про перетворення в металах і теорію металургійних процесів. 1909 довів існування аустеніту, застосувавши метод травлення заліза і сталі сухим хлористим воднем в атмосфері азоту при високій т-рі. Провів ряд важливих досліджень в галузі металургії кольорових металів, виробництва та застосування цементу і вогнетривких виробів. Сталінська премія, 1943. БАЙМЛЕР Ганс (1895—1936) — діяч Комуністичної партії Німеччини. Робітник-слюсар. 1919 брав участь в обороні Баварської радянської республіки. Б. обирався депутатом баварського ландтагу і німецького рейхстагу. 1933 ув'язнений в концтаборі Дахау, звідки втік. Брав участь в організації загонів німецьких антифашистів для допомоги республіканському урядові Іспанії; загинув у бою під Мадрідом.

БАЙОСЬКИЙ ВІК І ЯРУС — середній вік середньоюрської епохи юрського періоду. Раніше до Б. я. включали відклади ааленського ярусу. Провідними скам'янілостями Б. я. є амоніти: Parkinsonia parkinsoni, P. doneziana, Stephanoceras humphriesianum, Otoites sauzei, Garantiana garantiana, Witchellia rossica та ін. Відклади Б. я. поширені в СРСР — на Далекому Сході і Кавказі, в Закаспії, Поволжі та на Україні (Крим, Донбас, ДніпровськоДонецька западина); в Пн. Америці, на Пн. і Сх. Африки, в Пн.-Зх. Індії і Зх. Європі. Б. я. встановив А. д'Орбіньї 1847 в околицях м. Байє (Нормандія), звідки й назва.

БАЙРАК — яр, схили якого вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, переважно дубовими лісами («байрачна діброва»). Найбільш поширені Б. в лісостеповій смузі Європ. ч. СРСР (в Донбасі, на Подільській, Придніпровській, Середньо-Руській та Приволзькій височинах).

БАЙРАМ — релігійне свято в мусульманській релігії. Є Великий Б. і Малий Б. Великий Б. (свято жертв) мусульмани відзначають на 10-й день останнього місяця року. Головним обрядом цього свята є ходіння на прощу віруючих (ходж) до «священного» міста Мекки (Аравія) і криваві жертвоприношення. Після місячного посту відзначається свято Малого Б., яке називають ще святом фітр (розговіння).

БАЙРАМ-АЛІ — місто, центр Байрам-Алійського р-ну Марийської обл. Туркм. РСР. Залізнична станція. 20,3 тис. ж. (1956). Бавовноочисний, буд. матеріалів з-ди, масло-жиркомбінат. Виробництво килимів. Рівнинний кліматичний курорт для осіб з захворюванням нирок (хронічні нефрози нетуберкульозного походження та нефрити). Клімат жаркий, дуже сухий. Середньорічна т-ра + 15,3°, влітку бл. +30°; опадів бл. 100 мм на рік.

БАЙРАМОВ Нурберди (п. 15. VII 1912) — держ. діяч Радянського Туркмені стану, Голова Президії Верховної Ради Туркменської РСР, заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР. Член КПРС з 1939. Н. в бідній селянській родині в с. Баба-Дайхан Кіровського району Марийської області. В 1931 закінчив педагогічний технікум, працював учителем. 1936—41 — на радянській роботі. 1941 —48 — голова виконкомів Ташаузької та Чарджоуської обласних Рад депутатів трудящих, потім секретар Ашхабадського та Чарджоуського обкомів партії. Працював в ЦК КП Туркменістану. Закінчив ВПШ при ЦК КПРС. 1953—58 — голова виконкому Ашхабадської обласної Ради депутатів трудящих. З березня 1958 — голова республіканської Ради профспілок. З березня 1959 — Голова Президії Верховної Ради Туркменської РСР. Член бюро ЦК КП Туркменії, депутат Верховної Ради Туркменської РСР 2—5-го скликань, депутат Верховної Ради СРСР. Нагороджений орденом Леніна.

БАЙРЕЙТ — місто на Пд. ФРН, в Баварії, на річці Роттер-Майні (басейн Майну). 59,8 тис. ж. (1957). Текст., фарфорова і харч, пром-сть. Залізничний вузол. Б. — відомий ц. музичної культури. Старод. оперний театр (з 1748). В Б. жив і працював Р. Вагнер. Для постановки його музичних драм в 1876-було споруджено спеціальний театр. В Б. похований Ф. Ліст.

БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордов (22. І 1788 — 19. IV 1824) — великий англійський поет, представник революційного романтизму. Н. в Лондоні в старовинній, але збіднілій дворянській сім'ї. Десяти років успадкував від одного з родичів титул лорда та старовинний маєток у графстві Нот-тінгем — великому пром. центрі Англії. Саме тут Б. став свідком жахливого визиску пролетаріату й виступів луддитів. «Години дозвілля» (1807) — перша, ще не цілком самостійна збірка віршів. Сатирична поема «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809) поклала початок теоретичній полеміці Б. з реакційним романтизмом, якої він не припиняв протягом всього життя. Б. суворо осуджував поетів т. з. «озерної школи» за зраду прогресивних ідей, нещадно висміював потяг до середньовіччя, містики.

Літературну славу й світове визнання принесли Б. перші дві иіспі «Паломництва Чайльда Гарольда» (1812), написані під враженням подорожі до Португалії, Іспанії, Албанії, Греції, Туреччини. Публікація цього поетичного щоденника знаменувала собою народження революц. течії в англійському романтизмі. Саме тут Б. уперше заявив про свої симпатії до нац.-визвольної боротьби поневолених народів і про свою ненависть до загарбницьких воєн. Для цього Б. використав традиційну на той час форму мандрувань романтичного героя.

Повернувшись до Англії, Б. бере активну участь у політ. житті країни, виступає в палаті лордів проти закону про смертну кару для луддитів та ін. Своє обурення реакційною політикою уряду, ідею неминучості народ. помсти Б. втілив у сатиричній «Оді авторам білля проти руйнівників верстатів» (1812), а також у віршах та епіграмах 1812— 16. У ці ж роки Б. створює ліричні вірші, в яких тема кохання поєднується з волелюбними ідеями, а також цикл т. з. східних поем («Гяур», «Абідоська наречена», 1813, «Корсар», «Лара» 1814, дещо пізніше — «Мазепа», 1818, та ін.), об'єднаних спільними настроями. В цих поемах особливо помітні суперечності світогляду Б. — могутній протест поета-романтика проти ненависної йому дійсності і анархо-індивідуалістичні мотиви та песимізм. Настрої трагічної самотності, відчаю, нігілістичне заперечення можливостей суспільного прогресу особливо виявились у вірші «Пітьма» (1816), у філософській драмі «Манфред» (1817) та в деяких ін. творах, написаних після другого вимушеного від'їзду Б. з батьківщини внаслідок жорстоких переслідувань його панівними класами Англії. Так звана світова скорбота Б. виникла насамперед під впливом духовної кризи, пережитої поетом у зв'язку з крахом ідеалів Французької революції та реставрацією «старого режиму» в Європі після падіння Наполеона. Та сила Б. в тому, що він зумів перебороти свої вузько індивідуалістичні й песимістичні настрої і в громадсько-політичній діяльності та у кращих творах залишився активним борцем проти реакції за краще майбутнє народу. Цю силу він черпав у живому зв'язку з визвольними рухами сучасності. Навіть у найтяжчі для нього часи внутрішньої розгубленості Б. вірний своїм демократичним принципам. У поемі «Шільйонський в'язень» (1816) він оспівав мужність швейцарського республіканця 16 ст. Боннівара, створив бойовий гімн англ. луддитів — «Пісня для луддитів» (1816).

У 3-й і 4-й піснях «Чайльда Гарольда» (1817—18) поет заявляє про свою відданість поглядам франц. просвітителів, висловлює віру в справу революції. З 1817 по 1823 Б. жив в Італії, брав активну участь у боротьбі карбонаріїв. Серед численних творів цього періоду, позначеного найвищим розквітом поетичного генія Б., особливе місце належить містерії «Каїн» (1821). Біблійна легенда про перших людей на землі під пером Б. набирає могутнього атеїстичного й революційного звучання. Мотиви «світової скорботи» поєднуються з ідеями прометеївського богоборства й гуманізму.

Б. був не тільки романтиком. Він також написав злободенно-сатиричні твори, позначені виразним реалізмом («Видіння суду», 1821; «Бронзовий вік», 1823, та ін.). Незакінчений роман у віршах «Дон Жуан» (1819— 23; 16 пісень) завершує творчий шлях поета. Це грандіозний критичний огляд суспільного життя тогочасної Європи. Протест Б. проти соціального й національного рабства, мілітаризму, церкви, порочної дворянсько-буржуазної моралі й тема революційного народу звучать тут з особливою силою, бо розкриваються вони переважно реалістич. художніми засобами. Останні місяці свого життя Б. перебував у Греції, де в рядах грецької армії боровся за визволення Греції з-під турецького ярма. Там же (в грецькому місті Міссолунгі) він захворів на пропасницю, від якої помер.

Могутня творча індивідуальність і блискучий волелюбний талант поета здобули всесвітнє визнання. Б. мав надзвичайно великий вплив на передову л-ру свого часу. Він завоював любов і пошану О. Пушкіна, В. Гюго, Г. Гейне, ПІ. Петефі, А. Міцкєвича, Л. Українки, П. Грабовського, І. Франка. За свідченням Енгельса, Б. був улюбленим поетом англійських робітників епохи чартизму. Своїм однодумцем його вважали декабристи. Бєлінський назвав його неосяжноколосальним поетом, Прометеєм нового часу. Твори Б. перекладалися багатьма мовами; укр. мовою їх перекладали І. Франко, Л. Українка, П. Грабовський, П. Куліш, М. Костомаров та ін.

Тв.: Works, v. 1—7. L.—N.-Y., 1903—04; Укр. перекл. — Чайльд-Гарольдова мандрівна. Львів, 1905; Каїн. К., 1925; Мазепа. X.—К., 1929; Манфред. X.—К., 1931; Трагедії. К., 1939; Рос. перекл.— Сочинения. В 3 т. Под. ред. С. А. Венгерова. СПБ, 1904—05; Избранные пронзведения. М., 1953.

Літ.: Елистратова А. А. Байрон. М., 1956;, Кургинян М. Джордж Байрон. М., 1958.

БАЙРОН — мис, крайня сх. точка Австралії (153° 39' сх. д. і 28° 38' пд. ш.).

БАЙСЕЇТОВА Куляш (2. V 1912 — 6. VI 1957) — казахська рад. співачка (ліричне сопрано), нар. арт. СРСР (1936). Член КПРС з 1943. Артистичну діяльність почала в худож. самодіяльності. З 1933 — солістка Державного казахського театру ім. Абая. Гол. партії: Киз-Жибек («Киз-Жибек» Брусиловського), Сара («Биржан і Сара» Тулубаєва), Татьяна («Євгеній Онєгін» Чайковського), Баттерфляй («Чіо-Чіо-Сан» Пуччіні) та ін. Сталінська премія, 1948, 1949.

БАК (Buck) Перл (літ. псевд. Уелсі Перл; н. 26. VI 1892) — американська письменниця. Н. в сім'ї місіонера. З дитинства до 1933 шила в Китаї; працювала педагогом. В л-ру ввійшла в кінці 20-х рр. як новелістка. Перша збірка оповідань «Східний вітер. Західний вітер» (1930) — на теми з китайського життя. Популярність здобула як автор трилогії: «Земля» (1931), «Сини» (1932), «Поділ дому» (1935). В цих творах Б. змалювала яскраві картини нужденного життя китайських селян. Але сама авторка через обмеженість світогляду не зрозуміла змісту соціальних процесів та історичних подій, що відбувалися в тодішньому Китаї. Написала також кілька романів з життя різних верств амер. суспільства («Патріот», 1939; «Сучасне й майбутнє», 1941; «Жіночий павільйон», 1946, та ін.).

Тв.: Укр. перекл. — Земля. X., 1935.

БАК Тім (н. 6. І 1891) — діяч робітничого руху Канади. Один із засновників Комуністичної партії Канади, організованої 1922. 1921 — 29 — секретар Ліги профспілкової єдності. Уряд Канади не раз заарештовував і ув'язнював Б. (1931 — 34, 1942). Б. був делегатом VII Конгресу Комінтерну. З організацією 1943 Робітничої прогресивної партії Канади (створеної замість забороненої 1940 Комуністичної партії) Б. — ген. секретар Нац. комітету партії (в 1959 перейменована в Комуністичну) і головний редактор її теоретичного журналу. Б. — автор ряду праць про робітничий рух у Канаді. Тв.: Рос. перекл.— Правда о Канаде. М., 1950; Тридцать лет коммунистического движения в Канаде (1922—1952). М., 1954; Октябрьская революция и канадское рабочее движение. М., 1957.

БАКАЛ — місто в Челябінській обл. РРФСР, підпорядковане Саткінській міськраді. Залізнич. станція. 29,5 тис. ж. (1959). Б. — гірничозаводський центр важливого залізорудного р-ну Пд. Уралу. Видобування заліз, руди розпочато з 18 ст. За роки Рад. влади пром-сть Б. зазнала корінної тех. реконструкції. Збудовано великий агломераційний комбінат. ІЗ околицях Б. — найкращі в світі залізні руди (містять мало сірки і фосфору, легкоплавкі), які використовуються для виробництва високоякісного металу.

БАКАЛАВР (лат. baccalarius) — нижчий вчений ступінь в старих ун-тах деяких іноземних держав. Відомий з 13 ст. Тепер звання Б. в такому значенні збереглося лише в Англії. У Франції Б.— особа, яка одержала диплом про закінчення середньої школи і може вступити до вищої. В Росії Б. існували в духовних академіях, пізніше це звання було замінено званням ад'юнкт-професора.

БАКАЛОВ Георгі (7. XI 1873 — 14. VII 1939) — визначний болгарський критик, публіцист, пропагандист марксистських ідей. Навчаючись у Женеві, зблизився з групою «Визволення праці». Був редактором багатьох

прогресивних періодичних видань, перекладав твори К. Маркса, Ф. Енгельса, М. Горького, І. Франка. Автор досліджень з л-ри та історії («X. Смирненський», 1925; «Христо Ботев», 1934; «Болгарський національно-революційний рух», 1936; «Сучасна болгарська література», 1938), збірок поезій «Пісні революціонера», 1895; «До свободи», 1902. 1925—32 жив у Радянському Союзі, був обраний чл.-кор. АН СРСР.

Літ.: Павлов Т. Георгії Бакалов, литературен критик. София, 1940.

БАКАНОВ Іван Михайлович (22. І 1870— 21. VIII 1936) — російський рад. художник, видатний майстер палехської мініатюри. З 1914 викладав у палехській живописній школі. Одним з перших художників Палеха звернувся до радянської тематики. Кращі роботи Б.: «Хата-читальня», «Залізний потік», ілюстрації до казок Пушкіна.

БАКБО (Тонкій) — адміністративно-територіальна область (бо) В'єтнаму, розташована на Пн. Демократичної Республіки В'єтнам, в басейні ріки Сонгкою (Червоної). Пл. — 115,7 тис. км², нас. — 9 млн. чол. (1951). Адм. центр Б. і столиця ДРВ — Ханой. Див. В'єтнам.

БАКЕВИЧ Марія Петрівна (1863—1957) — український рад. педагог, заслужена вчителька школи УРСР. За період багаторічної педагогічної діяльності виховала понад 6000 учнів. Серед тих, хто вчився у Б., — легендарний герой громадянської війни М. О. Щорс та багато інших активних борців за Рад. владу. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1939), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.», значком «Відмінник народної освіти».

БАКЕН (бакан, буй) — плавучий навігаційний знак конічної або кулястої форми для позначення фарватеру і небезпечних місць на річках, каналах і морських шляхах. Б. забезпечуються світловими (постійними або блимаючими) і звуковими сигналами. Бувають Б. з автоматичним вмиканням і вимиканням ліхтаря. Б. установлюється на якорі.

БАКЕУ — область на Сх. Румунії. Пл. 13,4 тис. км². Нас. 962,9 тис. чол. (1956). Адм. центр м. Бакеу — 54,0 тис. ж. В зх. частині області передгір'я Сх. Карпат, у сх. частині — плато Бирлад. Клімат помірно континентальний. Головні ріки — Серет, Бистриця (бас. Дунаю). На гірських схилах широколисті та хвойні ліси. За роки народної влади в Б. створено новий р-н нафтової пром-сті. На річці Бистриці найбільша в Румунії ГЕС ім. Леніна (210 тис. квт). Розвивається лісова, целюлозно-паперова, металообробна та інші галузі пром-сті. Промислові центри — Бакеу, Роман, П'ятра-Нямц, Дерменешті. В землеробстві провідне місце займають кукурудза та пшениця. В гірських р-нах розвинуте вівчарство. Б. — один з важливих р-нів садівництва та виноградарства.

БАКИНСЬКИЙ НАФТОНОСНИЙ РАЙОН — один з найбільших щодо запасів і видобутку нафти районів СРСР. З експлуатації перших нафтових фонтанів Б. н. р. в 1869 почався розвиток вітчизняної нафтової промисловості. Видобування нафти Б. н. р. в дореволюц. час було зосереджене на, Апшеронському п-ові (Балахани, Бібі-Ейбат та ін.) і на о. Святий (о. Артема). В 1901 Б. н. р. дав 11,4 млн. т нафти (50% світового видобутку). Проте в наступні роки видобуток падав (1913 — 7,6 млн. т) у зв'язку з хижацькою експлуатацією родовищ і використанням примітивної техніки. За роки Рад. влади нафтопромисли Б. н. р. відбудовано, реконструйовано, значно розширено. Введено в дію 20 нових родовищ, в т. ч. — бухта Ілліча, Кара-Чухур, Лок-Батан та інші. 80% загального нафтовидобутку Б. н. р. (1957— 16 млн. т) дають нові родовища та нові свердловини на старих родовищах. В Б. н. р. вперше застосовано буріння свердловин у морі. Нафти Б. н. р. (переважно нафтенові, малосірчасті, малопарафінисті) переробляються на з-дах: крекінгу, вироблення мастил, газоліну, сажі, етилового спирту, синтетичного каучуку. Б. н. р. дає 25 марок високоякісних мастил, в т. ч. авіац., турбінні, трансформаторні, виробництво яких освоєно за радянських часів.

БАКИНСЬКІ КОМІСАРИ — 26 керівних революційних діячів м. Баку й Азербайджану: С. Шаумян, І. Фіолетов, П. Джапарідзе, М. Азізбеков, Я. Зевін, І. Малигін, А. Амірян, Мір-Гасан Везіров, Г. Корганов, Г. Петров, С. Осепян, М. Басін, Ф. Солнцев, А. Констандян, А. Борян, І. Метакса, І. Ніколайшвілі, Б. Авакян, А. Богданов, С. Богданов, В. Полухін, Е. Берг, М. Коганов, І. Габишев, І. Мішне, Т. Аміров.

Діяльність Б. к. нерозривно зв'язана з боротьбою трудящих Азербайджану за Рад. владу. Коли 25 квіт. 1918 був створений перший держ. орган Рад. влади Азербайджану — Бакинський Раднарком, головою його став видатний діяч більшовицької партії С. Г. Шаумян, комісаром внутр. справ — II. А. Джапарідзе, головою Ради народ, г-ва — І. Т. Фіолетов, губернським комісаром — М. А. Азізбеков, комісаром праці — Я. Д. Зевін. Б. к. відіграли визначну роль у боротьбі більшовиків Азербайджану за здійснення націоналізації нафтової пром-сті, конфіскації бекських і ханських земель, за створення частин Червоної Армії і т. д. Б. к. були видатними керівниками боротьби трудящих мас Азербайджану проти буржуазно-націоналістичної контрреволюції — дашнаків і мусаватистів. Після тимчасового захоплення влади в Баку есерами та меншовиками (31 лип. 1918) Б. к. були ув'язнені, проте у вересні 1918 їм вдалося звільнитися. На пароплаві «Туркмен» Б. к. хотіли виїхати до Астрахані, але контрреволюційно настроєне командування судна доставило їх у Красноводський порт, окупований англ. інтервентами. Англ. військове командування кинуло Б. к. до тюрми і разом з есерівським урядом Закаспію підготувало над ними криваву розправу. Вночі 20 вер. 1918 Б. к. були вивезені з Красноводська і в глухих пісках між станціями Ахча-Куйма і Перевал по-звірячому вбиті. Загинули Б. к. смертю героїв.

БАКИНСЬКІ СТРАЙКИ 1903 І 1904 — масові політ. страйки бакинського пролетаріату, якими керував Бакинський комітет РСДРП. З 1 по 22 лип. 1903 в Баку відбувався загальний страйк з участю бл. 50 тис. робітників, які вимагали запровадження 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, надання житла, місячної відпустки тощо. Листівки, політичні промови на робітничих зборах і мітингах із закликами до боротьби проти самодержавства і капіталістів надавали страйку яскраво вираженого політичного характеру. Очолювали страйкарів І. Фіолетов, П. Монтін, І. Вацек, М. Касумов та ін. Б. с. став початком заг. страйку 1903 на Пд. Росії. Вимоги робітників не були задоволені, і страйк придушено військ. силою.

Б. с. 1904 тривав з 13 до 30 грудня. Виступом робітників керував страйковий к-т. Робітники висунули 34 вимоги, в основному економіч. характеру. Керували страйком О. Стопані, П. Джапарідзе, І. Фіолетов та ін. Боротьба закінчилась підписанням першої в Росії колективної угоди між робітниками і нафтопромисловцями: встановлювався 9-годинний робочий день, щорічна місячна відпустка, підвищувалась заробітна плата, поліпшувались умови праці й побуту тощо. Перемога бакинського пролетаріату запалювала робітників інших міст на боротьбу, сприяла зростанню їхньої політичної свідомості й організованості.

БАКІХАНОВ Аббаскулі Ага Кудсі (1794— 31. V 1847) — азербайджанський просвітитель, поет і вчений. Н. в с. Аміраджа-ні поблизу Баку в знатній родині. З 1819 Б. був перекладачем у штабі генерала Єрмо-лова в Тифлісі, брав участь в рос.-перській і рос.-турецькій війнах 1826—29, служив разом з О. С. Грибоєдовим і О. О. Бестужевим-Марлінським. Б. добре знав рос. мову, володів кількома східними, прагнув поширити культуру рос. народу серед азербайджанців. Б. писав ліричні поезії, реалістичні твори, спрямовані проти феодального гніту та сваволі («Книга про Аскера», «Звернення до населення Тавріза»), переклав на азерб. мову байки Крилова. За своїми філософськими поглядами Б. — ідеаліст. Причини відсталості народу Б. вбачав у відсутності освіти. Твори Б. охоплюють питання історії, філософії, літератури, педагогіки. Найвизначніші з них: «Райський квітник» — історія Азербайджану з давніх часів до 19 ст., «Поліпшення нравів»— етичний трактат, «Книга настанов» — педагогічний трактат, «Таємниці неба», «Промені світла» та ін.

Літ.: Касим-заде Ф. Аббаскули Ага Бакиханов. Баку, 1958.

БАКК (Bacq) Зенон-Марсель (н. 31. XII 1903) — бельгійський патофізіолог, біохімік та радіобіолог. Н. в м. Ла-Лув'єр (Бельгія). Закінчив мед. фак-т Брюссельського ун-ту. З 1939 професор Льєжського ун-ту. 1958 обраний іноземним членом АН СРСР. Наукові праці Б. присвячені токсикології та біохімії нервових процесів, вивченню впливу бойових отруйних речовин на організм, проблемам фармакології тощо. Тепер вивчає засоби захисту організмів від шкідливої дії іонізуючих випромінювань.

БАККАРА — місто на Пн. Сх. Франції, в департаменті Мерт і Мозель, на р. Мерті. Залізнич. вузол. Бл. 6 тис. ж. (1954). Гол. центр виготовлення високоякісних кришталевих виробів. Цінні художні вироби йдуть на експорт.

БАКЛАЖАН (Solanum melongena) — однорічна трав'яниста овочева рослина род.

Баклажан: / — загальний вигляд рослини; 2 — квітка; 3—8 — плоди різної форми.

пасльонових. Походить із Сх. Індії. Культивується в субтропічних і тропічних країнах; в СРСР — головним чином у середній смузі, на Кавказі, в республіках Середньої Азії; на Україні — в усіх областях. Б. вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Б. вирощують з розсади. Урожайність— 14—35 т/га. Споживають плоди, які не досяг-ли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, основне забарвлення шкірки від світло- до чорнофіолетового, м'якуш білий. Форма і розмір плодів залежать від сорту. Б. — цінна сировина для консервної промисловості (баклажанна ікра). В УРСР поширені сорти: Делікатес, Напівдовгий, Донський 14, Сімферопольський 105, Довгий фіолетовий 239, Кримський ⁷/14

Літ.: Сорти овочевих і баштанних культур України. К., 1958; Филов А. И. Перцы и баклажаны. М., 1956.

БАКЛАНОВІ (Phalacrocoracidae) — родина водоплавних птахів ряду пеліканоподібних. Дзьоб міцний, на кінці загнутий донизу гачком, всі 4 пальці з'єднані перетинкою. Забарвлення чорне або темних тонів. Довж. тіла 55—91 см, вага 0,8— З кг. Відомо 30 видів, поширених по берегах морів, озер, в пониззях великих річок всіх материків та на багатьох океанічних о-вах. В СРСР зустрічається кілька видів Б., з них в УРСР — З види: великий баклан (Phalacrocorax carbo) — у плавнях Дніпра, Дністра й Дунаю, малий баклан (Ph. pygmaeus) — у гирлах Дунаю і чубатий баклан (Pb. aristotelis) — на скелястих берегах Криму. Гніздяться Б. колоніями на деревах або на карнизах берегових скель. В кладці 3—6 яєць. Пташенята вилуплюються голими й сліпими і вигодовуються батьками, поки почнуть літати. Б. добре пірнають і плавають під водою. Живляться переважно рибою. У викопному стані Б. відомі з плейстоцену.

БАКОТА — староруське місто на лівому березі середньої течії р. Дністра (нині село Бакота Староушицького р-ну Хмельницької обл.). Відоме з 1-ї пол. 13 ст. як центр Бакотської волості, що охоплювала частину території Поділля. Б. входила до складу Галицько-Волинського князівства. В 1260 Б. заволоділи татари. В 1362 Б. була захоплена литов. князями Коріатовичами і ввійшла до складу Подільського князівства. Після загарбання Поділля шляхетською Польщею 1434 Б., як

Баклан великий.

місто, втратила своє значення. На місці Б. виявлена палеолітична стоянка.

Літ.: Вагюшков П. Н. Подолия. Историческое описание. СПБ, 1891; Сецинский Е. Бакота, древняя столица Понизья. Каменец-Подольск 1889.

БАКОТСЬКЕ ПОВСТАННЯ - антифеодальне повстання селян Бакотської волості на Поділлі 1431—34 під час війни шляхетської Польщі з феодальною Литвою. Повстанці вигнали з Бакотської волості литовських, польських і укр. феодалів, відмовилися виконувати феодальні повинності і оголосили себе вільними людьми. Але в 1434 Польща захопила більшу частину Поділля з Бакотою і придушила Бакотське повстання

Літ.: Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. К., 1885.

БАКТЕРИЦИДНІСТЬ (грец. βακτηρια -паличка, бактерії та лат. caedo — вбиваю) — здатність кров'яної сиворотки, деяких тканинних рідин організму та окремих хімічних речовин (антисептичних засобів) вбивати мікроби.

БАКТЕРІАЛЬНІ ДОБРИВА — препарати, що містять у собі корисні для с.-г. рослин культури ґрунтових мікроорганізмів. З Б. д. широко використовують нітрагін, азотобактерин, фосфоробактерин та АМБ.

Нітрагін являє собою культуру бульбочкових бактерій. Оскільки в природі є багато рас бульбочкових бактерій і кожна раса спричинює утворення бульбочок на коренях лише якогось одного виду бобових, то для певної бобової культури Н. виготовляють окремо. Використовують його у вигляді бовтанки у воді, обробляючи нею посівний матеріал. Ефективність препарату підвищується при внесенні фосфорно-калійних мінеральних добрив.

Азотобактерин містить культуру азотобактера, який вільно живе у грунті і засвоює азот повітря, переводячи його у доступні для рослини сполуки, а також синтезує ростові речовини і вітаміни. Випускають А. у вигляді агарового і рідкого препаратів. Вносять його під зернові, картоплю, буряки, капусту та ін. культури, обробляючи ним насіння, бульби і корені розсади. Розроблено способи виготовлення А. безпосередньо в господарствах.

Фосфоробактерин містить в собі бактерії, здатні перетворювати нерозчинні у воді органічні сполуки фосфору в засвоювані рослинами мінеральні фосфати. Виготовляють Ф. сухий і рідкий. Осн. спосіб внесення — передпосівна обробка насіння розчином препарату. Ф. ефективний на чорноземах і торфових грунтах.

АМБ(аутохтонна мікрофлора групи Б.) — торф'яно-вапнисте добриво з комплексом мікроорганізмів, що переводять елементи поживи грунту в засвоювану рослинами форму АМБ виготовляють безпосередньо в господарствах. Вносять його під овочеві, картоплю тощо.

При сприятливих умовах Б. д. підвищують урожай с.-г. культур на 10—20% і більше. На Україні їх виготовляє Київський з-д бактеріальних препаратів, використовуючи для цього найбільш активні місцеві раси мікроорганізмів.

Літ.: Рубенчик Л. Й. Використання мікробів для підвищення врожайності сільськогосподарських рослин. К., 1945.

БАКТЕРІЇ (грец. βακτηρια — паличка) — мікроскопічні одноклітинні рослинні організми, позбавлені хлорофілу, розміром не більше кількох мікронів. Мають форму кулі або прямої чи звивистої палички. Кулясті форми (коки) залежно від характеру розташування клітин (купками, ланцюжками, двійками або пакетами) поділяють на стафілококи (мал. 1), стрептококи (мал. 2), диплококи і сардини (мал. 3). Паличковидні Б. досить різноманітні розміром і формою (мал. 4, 5, 8, 9, 10). Вони об'єднують Б., що не утворюють спор (власне бактерії), і спороутворюючі Б. (бацили) (мал. 7). До звивистих Б. належать зігнуті, як кома, вібріони (мал. 11), злегка скручені спіраллю спірили і дуже закручені спірохети (мал. 12). Залежно від типу дихання Б. поділяються на аеробів і анаеробів. Тіло Б. складається з оболонки і протоплазми, в якій міститься в дифузному стані ядерна речовина. Справжнє ядро мають тільки міксобактерії. У деяких Б. є один або кілька джгутиків, за допомогою яких вони рухаються. Окремі види утворюють слизову капсулу. Б. розмножуються простим поділом, який при сприятливих умовах відбувається кожні 20—30 хв. За добу одна бактерія може дати тисячне і навіть мільйонне потомство. Спори у Б. не служать для розмноження, а сприяють збереженню виду при несприятливих умовах життя. Б. живляться речовинами з навколишнього середовища, які за допомогою ферментів перетворюють у придатні для засвоєння і вбирають через оболонку в своє тіло. Б. пошир. скрізь: в грунті, у воді, в рослинних і тваринних організмах. Вони відіграють велику роль в природі, беручи участь у круговороті речовин (водню, кисню, сірки, фосфору, азоту та ін.) і в господарській діяльності людини. Ряд Б. підвищує родючість грунту (азотобактер, азотфіксуючі бактерії). Деякі Б. використовують для виготовлення бактер. добрив (нітрагіну, азотобактерину, фосфоробактерину). Певні види Б. викликають процеси бродіння. їх використов. в промисловості для одержання молочної к-ти, ацетону, бутанолу, кефіру, оцту, силосу тощо. Деякі види Б. утворюють антибіотики. Серед Б. багато хвороботворних, що викликають у людини, тварин і рослин різні захворювання. Але за допомогою ряду патогенних Б. і їх токсинів одержують вакцини й лікувальні сиворотки, що сприяють запобіганню цим захворюванням та боротьбі з ними.

Б. можна штучно культивувати на живильних середовищах, рідких (в сольових, м'ясних та рослинних відварах) і твердих, які готують, додаючи до рідкого середовища желатину або агар. Колонії Б., які виростають на них, мають характерну для кожного виду форму. Іл. див. на окремому аркуші с. 416—417.

БАКТЕРІОЗИ РОСЛИН — хвороби рослин, спричинювані бактеріями, що розвиваються в їх тканинах. Збудники Б. р. проникають у рослини через різні пошкодження, продихи, нектарники. Потрапивши в організм рослини, одні бактерії руйнують міжклітинну речовину, що зв'язує клітини, викликаючи відмирання частини або всієї рослини; інші бактерії, розмножуючись в судинних пучках, закупорюють їх, порушують обмін речовин, рослина в'яне, а далі й зовсім усихає; є бактерії, які стимулюють ріст окремих клітин, внаслідок чого утворюються різні нарости. Б. р. проявляються також у вигляді різних плямистостей і гнилей (мокра гниль картоплі та овочів); стебла і гілки можуть розтріскуватись. Серед збудників Б. р. є бактерії вузькоспеціалізовані (уражають рослини тільки одного виду або роду), менш спеціалізовані (уражають багато видів, але однієї родини) і такі, що уражають рослини різних родин. Збудники Б. р. передаються з насінням, рештками хворих рослин, а іноді й через грунт, розносяться бризками дощу, з поливною водою, комахами, різними дрібними тваринами. Бактеріози можуть передаватись також при пасинкуванні рослин і щепленні плодових дерев окулірувальним ножем тощо. Б. р. завдають с. г. великої шкоди. Особливо небезпечні гомоз бавовнику, бактеріальний рак помідорів, бактеріальний вілт багаторічних бобових трав, бактеріози огірків, квасолі, кісточкових плодових дерев та ін. бактеріози. Заходи боротьби: добір стійких сортів; знезараження насінного і садивного матеріалу; знезараження грунту в парниках і теплицях; знищення решток хворих рослин; обробка посівів хім. речовинами; обрізування на деревах хворих пагонів і де-зинфекція уражених місць; правильне чергування культур у сівозміні; правильний режим живлення тощо.

Літ.: Шкідники і хвороби сільськогосподарських рослин. К., 1956; Бактериальные болезни растений. Под ред. В. П. Израильского. М., 1952.

БАКТЕРІОЛІЗ — розчинення оболонки мікробної клітини і вихід вмісту цієї клітини в навколишнє середовище. Б. може бути спонтанним або зумовленим неспецифічною дією ферментів, фіз. і хім. факторів. Специфічний Б. викликається бактеріофагом або бактеріолізинами (специфічні антитіла, що утворюються в організмі людини і тварин при виробленні імунітету).

БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ — хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і вироблені ними токсини, призначені для масового уражання людей, тварин, рослин і зараження продовольчих запасів та води. Поняття Б. з. входить як складова частина в поняття «біологічна зброя», до якої, крім мікробів і токсинів, відносять заражених паразитів, кліщів, гризунів та ін. живі організми. Б. з. застосовувалась уже в 14 ст. татарами, які кидали трупи померлих від чуми в обложене м. Кафу. 1763 англійці поширювали віспу серед індіанських племен Пн. Америки. У першу світову війну німці засилали в ін. країни диверсантів, які мали завдання заражати водойми збудниками чуми, сибірки, сапу, холери тощо з метою викликати захворювання людей і тварин. 1940—41 японці застосували Б. з. проти населення Китаю. Нім. фашисти випробовували ефективність Б. з. в таборах військовополонених.

Б. з. заборонена міжн. правом. Женевський протокол від 17 черв. 1925, ратифікований більш як 40 д-вами, в т. ч. СРСР (1928), забороняє «бактеріологічні засоби ведення війни». З великих д-в лише СІЛА хоча і підписали, але й досі не ратифікували цей протокол. Незважаючи на заборону Б. з. міжн. правом, після другої світової війни ряд капіталістич. країн (США, Англія, Канада та ін.) провадять дослідження в цій галузі. Безпека населення досягається негайною і правильною орг-цією колективного та індивідуального захисту від Б. з. запобіжними щепленнями; вживанням лікувальних препаратів — бактеріофагів, сивороток, антибіотиків; суворим дотримуванням правил санітарії та гігієни.

БАКТЕРІОЛОГІЯ (грец. βακτηρια — паличка, бактерія і λογος — вчення) — дослівно наука про бактерії, в наш час — розділ мікробіології. Як окрема наука виникла в середині 19 ст., коли Л. Пастер довів, що і бродіння, і інфекційні хвороби викликаються бактеріями. Пізніше, коли Б. стала вивчати також інші мікроорганізми (дріжджі, мікроскопічні гриби й водорості та ін.), почали вживати відповіднішу до її змісту назву— мікробіологія.

БАКТЕРІОФАГ (грец. βακτηρια — паличка, бактерія і φαγος — пожирач)— вірус бактерій, що може викликати розчинення (бактеріоліз) деяких мікроорганізмів. Вперше явище бактеріофагії спостерігав М. Ф. Гамалія (1898). Тепер знайдено Б. для переважної більшості бактерій і актиноміцетів. Кожний Б. строго специфічний, тобто діє лише на певний вид мікроорганізмів. Б. поширений скрізь, де є мікроорганізми, — у грунті, воді, травному тракті людини й тварин. Виявлено його і в живих тканинах рослин. Більшість дослідників вважає Б. паразитом мікробних клітин. Б. дуже стійкий до несприятливих впливів — витримує нагрівання, зберігається протягом років у висушеному стані. За допомогою електронного мікроскопа встановлено, що Б. має головку розміром 40—140 мμ і хвостовий придаток довжиною 100—600 мμ. До складу Б. входять в основному білок та дезоксирибонуклеїнова кислота. Б. використовують для лікування ран і деяких інфекційних захворювань (дизентерія, черевний тиф та ін.), а також для їх діагностики й профілактики. Разом з тим Б. завдають шкоди, якщо потрапляють до культур корисних мікроорганізмів, які застосовуються для одержання вакцин, антибіотиків, у бродильному виробництві, при виготовленні сиру.

БАКТРІЯ (Бактріана) — стародавня область Середньої Азії у верхів'ї і середній течії Аму-Дар'ї; до її складу ввіходило кілька р-нів сучасних Таджицької, Узбецької і Туркменської РСР. В Б. ще в 1-й пол. 1-го тис. до н. е. існувала рабовласницька держава, головним містом якої була Бактра (поблизу Балха, сучас. Афганістан). Населення займалось землеробством при штучному зрошенні і скотарством. З 6 ст. до н. е. Б. входила до держави Ахеменідів, з 4 ст. до н. е. — в імперію Александра Македонського, після розпаду якої — в державу Селевкідів, і з 3 ст. до н. е. — до складу Греко-Бактрійського царства.

БАКУ — місто, столиця Азербайджанської РСР. Одне з найбільших пром. і культурних міст СРСР. Розташоване в пд. частині Ап-шеронського півострова, на пд. схилах Бакинського плато, яке спускається амфітеатром до Бакинської бухти Каспійського моря. Великий морський порт і залізнич. вузол. 968 тис. ж. (1959).

Територія міста і його околиць є складовою частиною південнокаспійського нафтоносного р-ну.

Баку. Вид на місто і бухту. На передньому плані пам'ятник С. М. Кірову.

Всі нафтопромисли зв'язані з Б. електрифікованою залізницею. Клімат Б. сухий, субтропіч. Пересічна т-ра липня +26°, січня + 3°. Характерними є сильні сухі пн. вітри —«хазрі». Звідси назва міста (Бад-кубе — «місто вітрів»). Навколо міста створюється потужне вітрозахисне кільце з насаджень лісу, гаїв оливкових дерев та інжиру.

Час заснування міста невідомий. Перші відомості про населений пункт Б. відносяться до 8—9 ст. У середні віки Б. — великий торг.-ремісничий центр Азербайджану. 1806 Б. приєднано до Росії. З 2-ї пол. 19 ст. в Б. значно зросло видобування нафти, і наприкінці 19 ст. Б. стало великим пром. і робітн. центром Закавказзя; чисельність бакинського пролетаріату на поч. 20 ст. досягла 60—65 тис. чол. В 1901 було створено Бакинський к-т РСДРП ленінсько-іскрівського напряму, який керував масовими політ. страйками 1903 і 1904 багатонаціонального бакинського пролетаріату. Трудящі Б. під керівництвом більшовиків брали активну участь у революції 1905—07; в Б. відбувалися великі загальні страйки в 1907, 1913—14 і у вересні 1917. Радянська влада в Б. була проголошена 13 лист. 1917. 25 квітня 1918 створено Бакинську Раду Народних Комісарів (на чолі з С. Г. Шаумяном, М. А. Азізбековим, П. А. Джапарідзе,

І. Т. Фіолетовим та ін. більшовиками), але 31 липня 1918 за допомогою військ іноземних імперіалістів владу в Б. захопив контрре-волюц. уряд — «диктатура Центрокаспію», а 15 вересня 1918 — мусаватисти. 20 вересня 1918 англ. інтервенти та їх есеро-меншовиць-кі найманці по-звірячому вбили 26 бакинських комісарів. В результаті збройного повстання трудящих Азербайджану при підтримці Червоної Армії 28 квітня 1920 в Б. була відновлена Рад. влада. Азербайджан проголошено радянською республікою, і Б. стало її столицею.

Б. — один з найбільших і найстаріших центрів нафтодобувної та нафтопереробної пром-сті СРСР. З нафтовою пром-стю тісно

Бакинський нафтоперегінний завод ім. Вано Стуруа.

пов'язані інші галузі, а саме: металообробка і машинобудування, яке дає устаткування для нафтових промислів і нафтоперегінних з-дів, випускає пересувні електростанції, електромотори, трансформатори, підшипники тощо; є також суднобудівні, судно-, вагоно- і авторемонтні з-ди; газова і хім. пром-сть (виробляє сірчану кислоту, каустичну соду, кисень, ацетилен та ін.). Пром-сть будматеріалів випускає цемент, азбошифер, залізобетонні вироби, скло та ін. Розвинута легка (текст., тонкосуконний, трикотаж, комбінати, швейні, взуттєві ф-ки, шкіряний завод) і харчова {м'ясокомбінат, холодильники, хлібозаводи, макаронна, карамельна, бісквітна ф-ки, млини та ін. підприємства) пром-сть. В Б. зосереджено кілька потужних теплових електростанцій, які об'єднані в єдину енергосистему республіки. Бакинський порт за обсягом вантажообороту займає одне з перших місць серед портів СРСР. Тут провадиться перевалювання вантажів (гол. чин. нафти і нафтопродуктів, нафтового устаткування, зерна, лісу, фруктів, риби, мінеральних добрив, машин і пром. устаткування) на залізницю і з залізниці на морські судна. Від Б. відходять залізниці: на Грозний, Ростов на Дону, Астрахань; на Тбілісі, Єреван, до Іран, кордону (ст. Астара). Нафтопровід Б. — Батумі. Місто, в основному забудоване в 60-х рр. 19 ст., мало густу, хаотичну сітку вузьких вулиць. Збереглися пам'ятники архітектури: мечеть Синик-Кала (1078), палацовий ансамбль Ширваншахів (15 ст.), мавзолей Дервіша та

багато ін. За роки Рад. влади Б. докорінно реконструйовано за новим генпланом; в ньому виросли нові парки, площі і квартали, забудовані багатоповерховими жилими і громад. будинками своєрідної нац. архітектури. Визначні сучасні споруди: Будинок уряду, музей Нізамі, кінотеатр ім. Нізамі, респ. стадіон; пам'ятники В. І. Леніну, С. М. Кірову, Нізамі, 26 бакинським комісарам та ін. В Б. 9 вузів (серед них ун-т, консерваторія) та 31 серед. спец. учбовий заклад, Академія наук Аз. РСР, театри: опери та балету, 2 драматичні, муз. комедії, юного глядача, філармонія, кілька музеїв, телецентр.

БАКУЛЄВ Олександр Миколайович (н. 7. XII 1890) —російський рад. хірург, академік АН СРСР (з 1958), дійсний чл. (з 1948) і президент (з 1953) АМН СРСР. Н. в с. Не-вєніковська тепер Слободського р-ну Кіров-ської обл. в селянській родині. Закінчив мед. фак-т Саратовського ун-ту (1915). З 1926 працює в 2-му Моск. мед. ін-ті. Праці Б. стосуються багатьох проблем: хірургії нирок, кісткових захворювань, виразкової хвороби шлунка, вогнепальних ран, нейрохірургії. Найбільше науково-практичне значення мають праці Б., присвячені хірург, лікуванню серця та легень. Ці праці відіграють провідну роль у розвитку рад. грудної хірургії. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора та ін. Сталінська премія, 1949. Ленінська премія, 1957.

Тв.: Хирургическое лечение болезней сердца и магистральных сосудов. М., 1952; Врожденные пороки сердца, патология, клиника, хирургическое лечение. М , 1955 [в співавт. з Е. Н. Мєшалкіним].

БАКУНШ Михайло Олександрович (1814— 19. VI 1876) — російський революціонер, один з ідеологів анархізму. Н. в родині поміщика Тверської губ. Закінчив артилерійську школу і, прослуживши два роки в армії, вийшов у відставку і зайнявся політичною діяльністю. Тривалий час жив за кордоном, брав участь у народному повстанні в Празі (червень 1848) та в Дрезденському повстанні (травень 1849). У 1851 австрійський уряд видав Б. царському урядові. Відбував покарання у Петропавловській та Шліссельбурзькій фортецях, а 1857, після написання «Сповіді» і покаянного листа цареві, був засланий на довічне поселення до Сибіру, звідки 1861 втік у Лондон. В період другої еміграції остаточно складаються анархістські погляди Б.

Метою людського розвитку Б. вважав абсолютну свободу індивідуума, яка нібито досягається шляхом негайного знищення всякої державності і створення анархічного устрою «вільних асоціацій». Дрібнобуржуазний індивідуалізм поєднувався у Б. з реакційними виступами проти політичної боротьби. Революцію Б. розумів як стихійний бунт і негайне повалення держави з заміною її вільною федерацією громад,

що не визнає писаних законів Головною силою революції Б. вважав люмпен-пролетаріат та селянство. Не розуміючи ролі пролетаріату, Б. заперечував необхідність створення партії робітничого класу, вів запеклу боротьбу проти марксистської теорії класової боротьби і диктатури пролетаріату. Прийнятий 1864 до 1-го Інтернаціоналу, Б. боровся проти марксизму, проповідував анархістські погляди, проводив дезорганізаторську роботу. Маркс і Енгельс піддали нищівній критиці анархістські погляди Б., викрили їх шкідливість для революційного руху. Виключений 1872 за анархістську діяльність з Інтернаціоналу, Б. до кінця шиття залишався ворогом марксизму. Ідеї Б. мали вплив на народництво 70-х рр. у Росії та дрібнобуржуазні верстви на Заході.

Літ.: Маркс К. Мнимые расколы в Интерна-ционале. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 13, ч. 2. М., 1940; Маркс К. Конспект книги Бакунина «Государственность и анархия». Сочинения, т. 15. М., 1933; Маркс К. и Энгельс Ф. Альянс социалистической демократии и Международное товарищество рабочих. Сочинения, т. 13, ч. 2. М., 1940; Ленін В. І. Держава і революція. Твори. Вид. 4, т. 25.

БАКУНЦ Аксел (25. VI 1899—1937) — вірменський рад. письменник. Член ВКП(б) з 1925. Н. у м. Горісі (Вірмен. РСР) в сел. сім'ї. Закінчив Харк. с.-г. ін-т (1923). Почав друкуватися з 1924. Перша книга — «Темне міжгір'я» (1927). Автор історико-рев. творів: «Сіячі чорних нив», «Ліщина братерства», незавершеного романа про Абовяна — «Кармракар». Повісті «Овнатан Марч», «Кіорес» — кращі зразки вірм. сатиричної літератури. Тв.: Рос. перекл.- Рассказы. Ереван, 1956.

Літ.: Зелинский К. Литературы народов СССР. М., 1,957.

БАКУРІАНІ — селище міського типу в Боржомському р-ні Груз. РСР.Розташоване на висоті 1654 м над р. м. 3,2 тис. ж. (1956). Високогірний кліматичний курорт переважно для дітей із захворюваннями органів дихання, недокрів'ям та ін. Сезон — цілий рік. В Б. щороку влаштовують всесоюзні змагання з гірськолижного спорту.

БАКШЕЄВ Василь Миколайович (24. XII 1862—28. IX 1958) — російський рад. живописець. Нар. художник СРСР (з 1956), дійсний чл. Академії мистецтв СРСР (з 1947). Закінчив Моск. училище живопису. З 1893 — передвижник, з 1922 —член АХРР. Спочатку виступив з побутовими картинами («Дівчина годує голубів», 1887; «Життєва проза», 1892— 93, та ін.), потім працював гол. чин. як пейзажист («Рання зелень», 1900; «Останній сніг», 1900, та ін.). В рад. час Б. написав картини «Напередодні 9 січня» та «В. І. Ленін в Разліві» (1926) і створив багато поетичних пейзажів («Блакитна весна», 1930; серію «На батьківщині Калініна», 1947; «Вечірні вогні», 1957, та ін.). Сталінська премія, 1943.

БАЛ (франц. balle — куля) — умовна одиниця (цифрова відмітка) для кількісної і якісної оцінки: 1) явищ (в метеорології, сейсмології),

2) досягнутих успіхів (в деяких видах спорту), 3) при оцінці с.-г. тварин на виставках та ін. 4) Б. (в педагогіці) — умовна цифрова одиниця оцінки знань, умінь і поведінки учнів. У школах і технікумах СРСР (в т. ч. на Україні) прийнята п'ятибальна система оцінок (5, 4, 3, 2, 1), у вузах країни — чотирибальна система (5, 4, 3, 2). Найвищою оцінкою є 5. В деяких країнах вищою оцінкою є 1 (Чехословаччина, НДР, Угорщина). В Болгарії система оцінок — шестибальна, в Китаї — п'ятибальна і сто-бальна (стара). Бальні системи в школах різних капіталістичних країн характеризуються розбіжністю, відсутністю певної системи і стабільності. В США існують алфавітна, стобальна і процентна системи; в Австралії— стобально-процентна, у Франції — двадцяти-бальна.

БАЛАБАН Борис Олександрович (21. XII 1905 — 8. III 1959) — український рад. режисер, драматург, засл. арт. УРСР (1942). Н. в м. Харкові в сім'ї лікаря. У 1922—34 — актор та режисер театру «Березіль». У різний час працював у театрах Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Львова. Написав ряд п'єс та музичних комедій («Сто мільйонів», «Зелений луг», «Габі», «Сонячним шляхом»). З 1948 — режисер Київського театру їм. І. Франка. Режисерські роботи Б. різноманітні за жанровими ознаками: драматичні вистави — «Плацдарм» Ірчана, «В степах України» Корнійчука, «Слава» Гусєва; музичні комедії — «Орфей у пеклі» Оффенбаха, «Бокаччо» Зуппе; опера «Алеко» Рахманінова та інші.

БАЛАБАН Гедеон (1530—1607) — львівський епіскоп (1565—1607). Походив з українського дрібношляхетського роду. Б. вів боротьбу проти спроб папства, підтримуваного польським урядом, підкорити православну церкву. В 1582 виступив проти запровадження на Україні григоріанського календаря, в 1596 — проти Брестської церковної унії. Б., щоб зберегти вплив православного духівництва, сприяв організації духовних шкіл, налагодженню книгодрукування. В 1585 допоміг Львівському Успенському братству відновити друкарню І. Федорова. 1596 Б. відкрив у своєму маєтку в Стрятині греко-сло-в'янську школу з друкарнею. Але, захищаючи православну церкву від католиків і єзуїтів, він одночасно вів боротьбу проти братств, намагаючись повністю підкорити їх єпіскоп-ській владі, що відповідало інтересам українських феодалів.

БАЛАБАН (Falco cherrug) — птах род. соколових ряду соколоподібних. Довж. тіла до 59 см, розмах крил до 130 см; самки більші за самців. Забарвлення оперення верхньої частини тіла коричнюватобуре з рудуватими краями пер або поперечними смугами, нижньої — вохристобіле з бурими або чорними поздовжніми пістрявинами. Б. поширений в степовій і лісостеповій зонах та (менше) в горах Європи й Азії. В УРСР гніздиться підвид Б. європейський (F. c. danubialis). Зимує на Балканах, Кавказі і в Пн. Африці. Кримська популяція осіла. Живиться ховрахами та мишовидними гризунами, в меншій мірі птахами. В умовах УРСР — корисний. В Серед. Азії і Африці Б. дресирують для полювання на птахів, зайців та ін. тварин.

БАЛАБИНЕ — селище міського типу Комишеваського р-ну Запорізької області УРСР, на узбережжі Каховського водосховища, за 2 км на Пд. Зх. від автостради Москва—Сімферополь. Залізнична станція. 4,8 тис. ж. (1959). Середня школа, б-ка, клуб. Розвинуте рибальство. Під час тимчасової окупації в роки Великої Вітчизняної війни в Б. діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група «За Радянську Україну».

БАЛАВЕНСЬКИЙ Федір Петрович (31. XII 1864—8. XI 1943) — український рад. скульптор. Н. в м. Люботині під Харковом. Закінчив Академію мистецтв у Петербурзі (1903). Оселившись у Києві, В. створив бюсти письменників, композиторів та вчених, алегоричні декоративні статуї «Медицина», «Життя», «Милосердя» та ін. (1908—14). Одним з кращих творів Б. є бронзове погруддя Кропивниць-кого на його могилі (Харків). Багато працював над портретами Т. Г. Шевченка. В рад. часи брав участь у монументальній пропаганді (бюсти В. І. Леніна і Т. Г. Шевченка, 1918), створив серію статуеток письменників і діячів революції. Викладав у Київ, худож. училищі та Миргородській керамічній школі.

БАЛАГАН (перс, балахане — верхня кімната, балкон) — 1) Тимчасова легка будівля для торгівлі, звичайно на ярмарку. 2) Тимчасове дерев'яне приміщення для театральних та циркових вистав на ярмарку або народному гулянні. У 18 ст. в Росії і на Україні в програму балаган, вистав входили народні драми і сатиричні сцени. В 19 ст. балаганні видовища втрачають соціальну загостреність, залишаючись місцем розваг переважно міщанства. 3) (Переносно, іронічно) грубуваті дії, явища, подібні до балаганної вистави.

БАЛАДА (франц. ballade, від лат. ballo — танцюю) — 1) В літературі — віршований ліро-епічний твір легендарного або історичного змісту. Бере початок у фольклорі. Великого поширення Б. набула з розвитком романтизму (Берне, Скотт, Бюргер, Гете, Шіллер, Гюго, Жуковський та ін.). Багато баладних пісень є в укр. фольклорі (пісні про Бондарівну, про тройзілля та ін.). На основі народних джерел Б. писали Л. Боровиковський, Шевченко, Пушкін, Лєрмонтов, Міцкєвич. В рад. л-рі розвивається як твір героїчного характеру («Балада про синій пакет» М. Тихонова, балади В. Сосюри, Л. Первомайського, А. Малишка).

2) В музиці — інструментальний або вокальний твір розповідного характеру. Спочатку в Зх. Європі — пісня, що супроводила танець. В епоху романтизму — сольний вокальний твір епічного або драматичного характеру, який супроводився музикою. Найвидатнішим творцем вокальної Б. поч. 19 ст. був Шуберт. Чудові Б. написали рос. композитори Глінка, Даргомижський. В рад. музиці Б. — твір розповідно-драматичного, героїчного жанру («Балада про капітана Гастелло» В. Бєлого, «Пам'яті борців Паризької комуни» В. Косенка та ін.).

БАЛАЖ (Balazs) Бела (літ. псевд. Бауера Герберта; 4. VIII 1884—17. V 1948) — угорський письменник-комуніст. Н. в Сегеді. В л-рі виступив уперше в 1907 як поет символістичного напряму. Брав участь у революції 1919, після поразки якої емігрував до Німеччини. У 1931—45 жив в СРСР. Автор відомої книги з естетики кіно «Видима людина або культура кіно» (1924), драм «Моцарт» (1938), «Повернення на батьківщину» (1941), романів «Карл Бруннер» (1936), «Генріх починає боротьбу» (1941), сценаріїв та віршів. В Угорській Народній Республіці встановлено державну премію ім. Балажа в галузі кінематографії.

БАЛАКІРЄВ Мілій Олексійович (2. І 1837— 29. V 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могучу кучку»). Н. у Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Вчився у Казан, ун-ті (матем. фак-т). Широкі знання з музики здобув гол. чин. шляхом самоосвіти. З 1855 Б. жив у Петербурзі. М. І. Глінка високо оцінив його талант. Ідейне виховання Б. та формування його естетичних поглядів проходили під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком В. В. Стасовим. Великий муз. талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Б. сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і В. В. Стасова. Б. і «балакірєвський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. Творчість Б. відзначається високою професіональною майстерністю, про-грамністю, виразністю та барвистістю муз. мови. 1862 Б. організував безплатну музичну школу, якою керував до поч. 70-х рр. і з 1881 по 1908. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три рос. теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений С. М. Ляпуновим) та ін. Б. використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симф. поема «Тамара» за Лєрмонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Б. 2 збірки рос. народ, пісень (1866, 1900).

Літ.: Федорова Г. М. О. Балакірев. К., 1953.

БАЛАКЛАВА — один з міських р-нів Севастополя. До 1957 — центр кол. Балаклавського р-ну Кримської обл. Б. — стародавнє місто. За свідченням Страбона, Плінія Старшого та ін. античних авторів, на місці Б.

в 1-й пол. 1-го тис. до н. е. було поселення племені таврів — Палакіон. Бл. 4 ст. до н. е. ним заволоділи античні греки, в 5 ст. н. е. — візантійці. В 1357 місто завоювали генуезці і збудували в ньому торгову колонію і фортецю Чембало; в 1475 його захопили турки і перейменували в Балаклаву (місто риб). Під владою Туреччини Б. була до приєднання Криму до Росії (1783). Під час рос.-турецької війни біля Б. в 1773 рос. кораблі розгромили тур. ескадру. У 1854 під час Кримської війни 1853—56 російське військо під Б. здобуло тактичну перемогу, але через бездарність головнокомандуючого О. Меншикова не використало можливості розгрому союзників.

БАЛАКЛІЯ — місто, центр Балаклійського р-ну Харк. обл. УРСР, на р. Сіверському Дінці. Залізнична станція. 21,2 тис. ж. (1959). Заснована рос. поселенцями — козаками в 2-й пол. 16 ст. під назвою слобода Ново-Серпухів. 1663 за розпорядженням рос. уряду рос. козаками і запорожцями в Ново-Серпухо-ві була збудована фортеця для оборони півдня Росії від нападів ногайських і кримських татар. 1891 слободу Ново-Серпухів перейменовано на Балаклію. З серпня 1938 Б. перетворено на місто. Зараз у Б. є промкомбінат, харчокомбінат, відділення Шебелинської РТС. З середні, восьмирічна, 2 поч. школи, школа робітничої молоді, Будинок культури, 4 клуби, 5 б-к. Основна с.-г. спеціалізація р-ну — зернове господарство і м'ясо-молочне тваринництво.

БАЛАЛАЙКА - росій ський народний щипковий музичний інструмент. Б. відома з початку 18 ст., має три струни, походить від старовинної домри. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 ст. В. В. Андрєєв удосконалив Б., створив її різновидності. Застосовуються: 1) Б.-прима, 2) Б.-секунда, 3) Б.-альт, 4) Б.-бас, 5) Б.-контрабас. Б. використовується як оркестровий, ансамбльовий і солі-руючий інструмент.

Літ.: Юцевич Є., Безп'ятов Є. Оркестр народних інструментів. К., 1948; Новосельский А. А. Очерки по истории русских народних музыкальных инструментов. М., 1931.

БАЛАНОГЛОСУС (Balanoglossus) — рід морських тварин типу кишечнодихаючих (Enteropneusta). Тіло (довж. від кількох см до 2,5 м) червоподібне, розділене на хобот, комірець і тулуб. Глотка пронизана U-подіб-ними зябровими щілинами і утворює в порожнину комірця виступ, який вважають зачатковою хордою. Спинний нервовий стовбур утворює в глотці наскрізний канал. Все це дає деяким зоологам підставу зараховувати кишечнодихаючих до хордових. Вільноплаваюча личинка (торнарія) більшості кишечнодихаючих нагадує личинок голкошкірих, що зближує ці обидва типи. В СРСР відомо З види Б., пошир. в морях, що омивають Пн. Європейської частини і Далекий Схід.

БАЛАНС БУХГАЛТЕРСЬКИЙ — система облікових показників, згрупованих у таблицю, яка відображає в грошовому виразі на певну дату стан засобів господарства за їх складом та використанням (актив), джерелами надходження та призначення (пасив).

В СРСР для всіх підприємств і установ кожної галузі М-вом фінансів і ЦСУ СРСР встановлено єдину систему показників Б. б. Для промислових підприємств він передбачає таке групування його статей: в розділі «А» активу показуються основні засоби підприємства (будівлі, споруди, машини, апарати тощо), а також позаобігові кошти, зокрема вилучені з обігу внески від прибутків до бюджету, відрахування на преміювання по Всесоюзному соціалістич. змаганню та ін. В пасиві цього розділу зазначаються джерела утворення цих засобів: статутний фонд підприємства, бюджетне фінансування, прибутки поточного року, постійноперехідна заборгованість по зарплаті робітникам та службовцям та ін. Актив розділу «Б» відображає фактичний стан нормованих оборотних засобів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, витрати наступних періодів та ін.),а також суму планового нормативу в усіх його елементах. В пасиві цього розділу показуються одержані підприємством короткострокові кредити банку під нормовані това-ро-матеріальні цінності, які облічуються в розділі «Б» активу. В активі розділу «В» показуються всі інші оборотні засоби підприємства, з яких не установлюється нормативного (планового) запас}', тобто: кошти, товари відвантажені і товари, не оплачені покупцями, дебіторська заборгованість тощо; у пасиві — джерела створення цих засобів. У розділі «Г» (заповнюється, якщо підприємство не має самостійного балансу капіталовкладень) показуються кошти і затрати на капітальне будівництво і джерела їх фінансування. Б. б. складається на певний період — місяць, квартал, рік. Найповніше і найточніше відображення фін.-госп. стану підприємства дається в річному (заключному) балансі, бо його складанню, згідно з законом, передує інвентаризація всіх товаро-матеріальних цінностей і розрахункових взаємовідносин підприємства. На Україні, як і в інших республіках СРСР, основні засоби показуються в активі за їх початковою вартістю, а зношуваність основних засобів — в пасиві окремою статтею. Оборотні засоби оцінюються за фактичною собівартістю. Завдяки плановості, єдиній системі оцінок товаро-матеріальних цінностей і соціалістичного обліку Б. б. дає можливість аналізувати роботу підприємства і здійснювати правильне керівництво ним. На основі Б. б. складаються зведені баланси по окремих галузях народ, г-ва, необхідні для керування його розвитком.

В Б. б. капіталістичних підприємств знаходить відображення приватна власність на знаряддя та засоби виробництва, рух індивідуального капіталу. При капіталізмі виключається можливість єдиної системи обліку і єдиних оцінок товаро-матеріальних цінностей, що дає змогу підприємцеві фальсифікувати дані про фінансовий стан підприємства. * Літ.: Митюшкін Т. С. Теорія бухгалтерського обліку. К., 1958; Афанасьев А. А. Основа построения бухгалтерского баланса. Изд. 3. М., 1952; Вейцман Н. Р. Баланси капиталистических предприятий и их анализ. Изд. 2. М., 1956.

БАЛАНС ГРОШОВИХ ДОХОДІВ І ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ СРСР — співвідношення розмірів грошових доходів населення і його витрат; показує розміри, структуру і джерела

доходів населення в цілому та окремих його груп і грошові витрати населення в такому ж розрізі; є складовою частиною балансу народного господарства СРСР і відображає рух тієї частини нац. доходу, яка розподіляється між окремими членами суспільства. В Українській РСР Б. г. д. і в. н. складається по республіці і областях. Він має дві частини: А — доходи і Б — витрати. Доходи включають заробітну плату, грошові доходи колгоспників, пенсії, стипендії, надходження з фінансової системи (позички Держбанку на житлове будівництво, виграші по лотереях, проценти по вкладах тощо) та інші доходи. Витрати населення, які відображаються в іншому розділі, в основному зв'язані з купівлею товарів у системі держ. і кооп. торгівлі, з оплатою послуг, обов'язковими (податки, повернення позичок та ін.) та добровільними внесками і заощадженнями. Різниця між сумою доходів і витрат балансу показує зміну готівки, яка залишилась на руках усього населення і окремих його соціальних груп. Характеристика розподілу грошових доходів і витрат окремих груп має важливе значення для планування грош. обігу і планування розвитку народного г-ва. За допомогою Б. г. д. і в. н. виявляється співвідношення платоспроможного попиту населення і джерел його задоволення, встановлюються правильні пропорції між грошовими доходами населення і виробництвом товарів для продажу населенню, вартістю послуг, за які платить населення, тощо. Б. г. д. і в. н. використовується при плануванні заробіт. плати, пенсій, роздрібних цін, тарифів на різні послуги, обсягу товарообороту, заощаджень та ін., а також при складанні держ. бюджету і плануванні грош. обігу.

Літ.: Денежное обращение и кредит СССР. М., 1957; Финансы и кредит СССР. Изд. 2. М., 1958.

БАЛАНС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ПІДПРИЄМСТВА — важлива складова частина техпромфінплану, форма фінансового плану державних підприємств СРСР. Б. д. і в. п. відображає рух коштів, співвідношення доходів та видатків підприємств і його взаємовідношення з держбюджетом. У першому розділі балансу в частині «Доходи» зазначають доходи від реалізації продукції (з виділенням доходу від основної діяльності підприємства, реалізації продукції широкого вжитку, виготовленої з відходів основного виробництва, і податку з обороту), від послуг, зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом, доходи від житлово-комунального господарства, а також надходження коштів від різних установ і організацій на проведення науково-дослідних робіт та ін. В цьому ж розділі в частині «Видатки» зазначають витрати на продукцію, яка повинна бути реалізована, на капіталовкладення і капітальний ремонт, утримання житлово-комунального г-ва, приріст оборотних засобів у капітальному будівництві, приріст нормативів власних оборотних засобів, відрахування до фонду підприємства, витрати на науково-дослідну роботу, амортизаційні відрахування, підготовку кадрів, утримання дитячих садків тощо. В другому розділі — «Взаємовідношення з бюджетом» — зазначають ліворуч платежі до держбюджету (податок з обороту, відрахування від доходів, вилучення лишку власних оборотних засобів),

а праворуч — асигнування з держбюджету та інших вищих організацій на капіталовкладення, приріст власних оборотних засобів тощо. При складанні Б. д. і в. п. виявляють внутрішні резерви підприємства і визначають найбільш ефективне використання всіх ресурсів. Розрахунок доходів і видатків по випуску і реалізації продукції базується на кошторисі затрат на виробництво, по капітальному будівництву — на плані фінансування капітальних робіт, по невиробничій діяльності— на окремих спеціальних кошторисах, а зв'язані із змінами власних оборотних засобів — на обгрунтованих даних про їх потребу на плановий період. Б. д. і в. п. затверджує для кожного підприємства вища орг-ція. Наслідки виконання Б. д. і в. п. виявляють порівнянням з даними звітного бухгалтерського балансу. Див. Баланс бухгалтерський.

БАЛАНС НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА СРСР — система економічних показників, яка характеризує основні співвідношення і пропорції соціалістичного відтворення та його головні результати за певний час. Складається за звітний період і на період, що планується. Б. н. г. СРСР відображає економічну структуру господарства: співвідношення форм власності, співвідношення виробництва засобів виробництва і виробництва предметів споживання, питому вагу галузей народ. г-ва в загальному підсумку, частки споживання і нагромадження в нац. доході та ін. Таблиці і показники Б. н. г. СРСР характеризують: а) темпи економіч. розвитку СРСР, зростання соціалістичного виробництва, збільшення соціалістичного багатства і підвищення на цій основі життєвого рівня трудящих; б) взаємозв'язки і пропорції відтворення; в) джерела і резерви розширеного відтворення; г) відтворення соціалістичних виробничих відносин (див. Відтворення). Звітний Б. н. г. СРСР включає: 1) зведений баланс народ, г-ва; 2) матеріальний баланс відтворення; 3) фінансовий баланс відтворення; 4) баланс праці.

Зведений баланс народного господарства характеризує основні пропорції і зв'язки процесу соціалістичного відтворення в цілому, по підрозділах суспільного виробництва і соціальних формах г-ва. Матеріальний баланс відтворення показує кругооборот матеріальних благ у народ, г-ві, їх виробництво, споживання і нагромадження. Він включає: баланс основних фондів; баланс виробництва, споживання і нагромадження річного суспільного продукту; матеріальні (натуральні) баланси найважливіших видів продукції (засобів виробництва, предметів споживання). У балансі виробництва, споживання і нагромадження річного суспільного продукту відображається та сума матеріальних благ, яка спрямовується на розширення відтворення і на збільшення фонду особистого споживання. Цей баланс дає можливість визначити розмір нац. доходу і виявити, яку частину в ньому становлять споживання та нагромадження, а також вивчити виробничі зв'язки між галузями народного г-ва і формами власності. Фінансовий баланс відтворення показує утворення доходів підприємств і населення на підставі реалізації продукції, а також перерозподіл доходів, який здійснює соціалістична держава, і використання доходів на споживання та нагромадження. Він включає зведений фін. баланс (виробництво і розподіл нац. доходу), баланс розрахункових взаємовідношень галузей народного г-ва, форм г-ва і баланс грошових доходів і витрат населення СРСР. Баланс праці відображає наявність, розподіл і відтворення робочої сили в народному г-ві.

В Б. н. г. СРСР поряд з грошовою оцінкою в поточних фактичних цінах застосовуються і натуральні показники. Для характеристики динаміки тих або інших процесів використовуються незмінні ціни.

Звітний Б. н. г. СРСР складається Центр. статистичним управлінням СРСР; плановий розробляється Держпланом СРСР і становить зведений розділ перспективних та річних народногосподарських планів. У зв'язку з реорганізацією управління пром-стю і будівництвом, посиленням ролі союзних республік і економіч.-адм. районів в організації г-ва в республіках здійснюються планування і статистичний облік багатьох показників Б. н. г., гол. чин. таких, як основні фонди, нац. доход, трудові ресурси та ін.

В Укр. РСР обчислення суспільного продукту і нац. доходу провадиться з 1955 в цілому по республіці в цінах звітного року і в єдиних порівнянних цінах по галузях матеріального виробництва і групах підприємств за формою власності. Виділяються такі галузі виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт і зв'язок, торгівля, заготівлі, матеріально-технічне постачання, лісове г-во, ін. галузі (видавнича справа, випуск кінофільмів, підсобні кустарно-ремісничі заняття населення тощо). Обчислення здійснюється по 6 групах господарств: державні, кооперативні (без колгоспів), колгоспні, підсобні г-ва колгоспників, підсобні г-ва робітників і службовців, г-ва одноосібників і некооперованих кустарів. Дані про нац. доход республіки використовуються для вивчення міжреспубліканських економічних зв'язків, для планування підвищення життєвого рівня населення та інших потреб.

БАЛАНС ПІДЗЕМНИХ ВОД — кількісний вираз кругообігу води у водоносних шарах будь-якої місцевості. Вивчення Б. п. в. передбачає розгляд усіх процесів, які впливають на збільшення чи зменшення кількості води окремого водоносного горизонту або водоносного комплексу земної кори. Б. п. в. складається з прибуткової та витратної частин. Прибуткову частину балансу утворюють атмосферні опади, що інфільтруються до водоносного горизонту, і конденсація водяної пари. Витратна частина балансу складається з підземного стоку. Горизонти глибоких підземних вод характеризуються більш-менш стійким балансом, безнапірні горизонти ґрунтових вод відрізняються непостійними в часі величинами і співвідношенням прибуткових та витратних частин балансу. Прибуткова частина балансу збільшується і різко переважає над витратною в період весняного танення снігу та інтенсивних дощів. У посушливі місяці літа і протягом холодної зими можливість інфільтрації зменшується або процес живлення зовсім припиняється, тоді як витратна частина Б. п. в. може залишатися досить високою. Перевага витратної частини балансу над прибутковою приводить до часткової втрати запасів підземних вод. Співвідношення прибуткової і витратної частин Б. п. в. може бути виражене рівнянням: ΔHμ = w — g, де ΔH — зміна рівня ґрунтових вод за час спостережень; μ — водовіддача, або дефіцит насичення грунту, тобто кількість води, яку віддає одиниця обсягу грунту при зниженні рівня чи вбирає в себе при підвищенні рівня за той же час; w — інфільтрація атмосферних вод, що просочуються до водоносного горизонту зверху; g — підземний стік.

Зв'язок інфільтрації з заг. водним балансом досліджуваної ділянки виражається рівнянням w = N — V — А ± D, де N — атмосферні опади; V — випаровування; А — поверхневий стік; D — зміна ресурсів води на поверхні та в товщі грунту до дзеркала ґрунтових вод. Вивчення В. п. в. має велике практичне значення при використанні підземних вод для водопостачання, розрахунках різних дренажних споруд, прогнозах режиму рівнів та хімічного складу ґрунтових вод у зоні підпору поблизу водоймищ, на площах зрошення та осушення тощо. Загальна оцінка ресурсів підземних вод може бути зроблена в результаті визначення кількості води в л/сек, що стікає підземним шляхом з і км²площі живлення. Точнішим є метод регіональної оцінки природних ресурсів підземних вод. Суть цього методу зводиться до вивчення багаторічного балансу областей живлення артезіанських ґрунтових вод, яке проводиться на окремих річкових басейнах (т. з. «балансових ділянках»). При цьому витрата джерел вимірюється безпосередньо, а вихід підземних вод у річковий алювій враховується воднобалансовими розрахунками.

БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ — співвідношення між сумою грошових платежів, зроблених на даний момент або за певний період часу даною країною іншим країнам, і сумою грошових надходжень, одержаних нею від інших країн. Б. п. включає платежі і надходження від зовнішньої торгівлі, витрати на обслуговування транспортом іноземної клієнтури та прибутки від цього, платежі, зв'язані з туризмом і з грошовими переказами іммігрантів та емігрантів, воєнними витратами, платежі і проценти по іноземних капіталовкладеннях тощо. Перевищення надходжень з інших країн над платежами даної країни свідчить про активний Б. п., а протилежне співвідношення — про пасивний Б. п. Дефіцит Б. п. покривається вивозом золота або за рахунок зовнішніх позик, що в умовах імперіалізму веде до економічного поневолення розвинутими капіта-лістич. державами країни, яка потрапила в скрутне становище. В соціалістичних країнах Б. п. відбиває економічні зв'язки з іноземними державами, які планомірно регулюються і спрямовуються на розвиток соціалістичної економіки і піднесення добробуту трудящих.

БАЛАНС ПРАЦІ — система показників, яка характеризує фактичну або передбачувану наявність трудових ресурсів, їх розподіл і використання. Б. п. в СРСР є складовою частиною балансу народного господарства СРСР і показує: А — трудові ресурси (кількість за віковими групами), В — використання їх (у виробничій сфері, в т. ч. по суспільних групах, невиробничій сфері, тих, що вчаться, зайнятих у домашньому г-ві, резерв). Б. п. характеризує також рух труд, ресурсів (звичайно за рік), переміщення їх з однієї галузі в іншу, показує джерела поповнення кількості працюючих. Важливим доповненням зведеного Б. п. є територіальні баланси, баланс трудових ресурсів колгоспів, кваліфікованої робочої сили. Б. п. показує, в якій мірі наявність і розподіл трудових ресурсів, що склалися або плануються, забезпечують потреби соціалістичного виробництва; він є також основою для перспективного планування і культурного будівництва. В УРСР балансові розрахунки по праці складаються по республіці, окремих галузях, раднаргоспах, областях, адм. р-нах, а також по окремих держ. підприємствах і колгоспах.

БАЛАНС РОЗРАХУНКОВИЙ — співвідношення всіх грошових вимог, зобов'язань і матеріальних активів даної країни за кордоном з грошовими вимогами, зобов'язаннями і матеріальними активами інших країн в даній країні на певну дату. Актив Б. р. складається з іноземних акцій, облігацій, векселів, поточних рахунків у банках ін. країн, підприємств, нерухомого майна та інших цінностей даної країни за кордоном. Капіталовкладення, грошові суми, вимоги і майно іноземних д-в та громадян у даній країні становлять пасив Б. р. Зростання іноземних капіталістичних інвестицій (довгострокових вкладів капіталу в промисловість і с. г.) у слаборозвинутих країнах веде до посилення експлуатації населення цих країн і пасивності їхнього розрахункового балансу.

БАЛАНС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОДУКТІВ — зіставлення показників надходження окремих с.-г. продуктів з показниками їх використання за звітний або плановий період. Б. с. п. складається з двох частин: прибуткової і видаткової. У першій ч. відображається наявність продукту на початок планового або звітного періоду, виробництво його за звітний період, ввезення продукту з інших країн; у другій ч. — видатки с.-г. продукції як засоби виробництва в с. г. (корми, насіння) і в пром-сті (сировина), предмети споживання, експорт і запаси на кінець періоду. Зведені баланси складаються з Б. с. п. в с. г. і з балансів товарної частини продуктів. Б. с. п. в колгоспах, радгоспах, допоміжних господарствах тощо відображають ту частину продукції, яка продається державним і кооперативним підприємствам та орг-ціям і несільськогосиодарському населенню, а також продукцію, яка використовується в с. г. як засоби виробництва і для особистого споживання населення, зайнятого в с. г. Баланси товарної частини с.-г. продукції в статтях надходжень показують всю товарну частину с.-г. продукції, а у видатковій частині — використання с.-г. продукції в пром-сті як сировини і особисте споживання населенням.

В УРСР складають баланси зерна та продуктів його переробки, картоплі, овочів, м'яса, молока і яєць. В цих балансах відображається також надходження продукції з інших союзних республік і вивезення її за межі України. На основі балансів усіх с.-г. продуктів обчислюються суспільний продукт і та частина нац. доходу, яка створюється в с. г., визначаються розміри споживання продукту в середньому на душу населення тощо.

БАЛАНС ТОРГОВЕЛЬНИЙ - співвідношення сум експорту та імпорту країни за певний час (рік, півріччя, квартал і т. д.). Див. також Торговельний баланс.

БАЛАНСУВАЛЬНА МАШИНА (балансувальний верстат) — машина для визначення величини і положення противаг в різних незрівноважених обертових деталях з метою їх балансування. За основними конструктивними ознаками розрізняють Б. м. з підресореною рамою із пружними опорами.

Мал. 1. Мал. 2.

У Б. м. 1-го типу (мал. 1) деталь установлюють на раму і починають обертати. При незрівноваженості деталі рама робить коливання, за розмахом яких обчислюють величину незрівноважених сил.

У Б. м. 2-го типу (мал. 2) деталь установлюють на опори. При незрівноваженості деталі опори коливаються. За амплітудою і фазовим кутом коливань визначають величину і положення додаткових мас, необхідних для зрівноважування. Б. м. 2-го типу можна об'єднати з свердлильним верстатом для вилучення необхідної маси деталі, що дозволяє автоматизувати процес балансування.

БАЛАНСУВАННЯ — зрівноважування обертових машинних частин (шківів, колінчастих валів, роторів електромашин і турбін, барабанів тощо). Застосовується здебільшого для усунення шкідливих вібрацій швидкообертових деталей і всієї машини в цілому. Незрівноваженість деталей є наслідком погрішностей їх виготовлення. Під час обертання таких деталей виникають незрівноважені відцентрові сили, які створюють додаткове навантаження самої деталі та її опор. Результатом цього є прискорення зносу або передчасна поломка машинних частин. Незрівноваженість усувається шляхом установлення на деталі противаг, які створюють під час обертання відцентрові сили, рівні і протилежно спрямовані незрівноваженим відцентровим силам. Замість установлення противаг можна зняти в діаметрально протилежному місці деталі відповідну кількість матеріалу.

БАЛАНТИДІАЗ — хвороба людини і деяких ссавців, зумовлювана паразитичною інфузорією з ряду спіральновійчастих — балантидієм (ВаІапЬісііиш). При Б. уражаються стінки товстого, а іноді й тонкого кишечника з утворенням у них виразок. При тяжкому перебігу Б. нагадує дизентерію, при легкому— порушення діяльності кишечника може бути незначним. Без лікування Б. іноді закінчується смертю. Лікування: клізми з граміцидину, приймання амінарсону, ятрену, впорскування еметину.

БАЛАСТ — 1) Пустовантаж: чавунні зливки, каміння, пісок і т. п., що навантажуються в трюм судна для збільшення осадки і поліпшення остійності; на сучасних великих суднах роль Б. виконує вода, що заливається в баластні цистерни. 2) Щебеневий або піщаний шар, який укладається на земляне залізничне полотно; Б. створює пружну основу для шпал, забезпечує плавний рух поїздів, сприяє швидкому відводу води від шпал і т. п. 3) Вантаж (звичайно пісок у мішках), що накладається в гондолу аеростата і поступово скидається, якщо необхідно збільшити висоту польоту.