Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Наїзд

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

НАЇЗД — організований представниками панівного стану збройний напад на шляхетське, князівське або монастирське поселення чи володіння з метою пограбування, помсти, а також заволодіння землею, підданими, силового розв’язання майнових суперечок (нерідко між родичами), підриву екон. позицій конкурентів. Н. — соціальне явище загальноєвроп. характеру періоду середньовіччя — раннього Нового часу. На укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Н. як позаправовий засіб розв’язання екон. суперечок шляхти виник через неефективність правової й суд. системи та слабкість центр. влади й набув масового характеру. У правових нормах Статутів Великого князівства Литовського «наїзд» класифікується як напад кінного загону, а «наход» — пішого загону.

Для розгляду кримінальних справ, у т. ч. наїздів, було створено замковий суд (1566 — гродський суд). Відповідно до характеру заподіяної шкоди під час Н. в  законодавстві були передбачені різні види покарання: страта, композиція (виплата потерпілому грошової компенсації), штраф. Н. відрізнявся від розбою, за який покаранням була лише страта. Однак на практиці суд. рішення виконувалися дуже рідко. У джерелах не зафіксовано  жодного випадку покарання знатного чи впливового в певному регіоні шляхтича. Нападаючі й потерпілі часто розв’язували конфлікт позасуд. шляхом укладання полюбовної згоди.

Нерідко Н. мав характер символічної демонстрації конфлікту, спрямованого на розрядку соціальної напруги всередині шляхетської корпорації. Водночас Н. суперечив таким категоріям шляхетської системи цінностей, як братерство, любов до Вітчизни, легалізм поведінки в політ. житті, ідеал згоди та вшанування традиції.

Література

ред.

Loziсski W. Prawem i lewem: Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej polowie XVII wieku. Lwуw, 1931;

  • Gąsiorowski A. Dobrzy i podlejsi: Pryczynek do dziejуw kary pуznosredniowiecznej w Polsce. «Czasopismo prawnohistoryczne», 1985, t. 37, zesz. 2;
  • Мальченко О. Шляхетські наїзди у світлі маєткових актів кінця XVI — першої половини XVII ст. (військовий аспект). «Київська старовина», 1997, № 3—4.;
  • Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998.;
  • Старченко Н. Публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI століття). В кн.: Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей, т. 5. К., 1998;
  • Бутейко В. Відображення форм іллегітимного та легітимного насильства у правових поняттях Великого князівства Литовського (на матеріалі Литовських Статутів 1529, 1566, 1588 років). В кн.: Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів, т. 3. К., 1999;
  • Блануца А. Шляхетські наїзди на Волині у другій половині XVI ст.: щоденна практика чи соціальна девіація? В кн.: Література та культура Полісся, вип. 20. Ніжин, 2002;
  • Його ж. Соціально-станова зумовленість шляхетських наїздів на Волині у другій половині XVI ст. «УІЖ», 2003, № 4;
  • Гулевич В. «Наїзди» у русько-литовському праві XV — кінця XVI ст. (Розвиток та еволюція права на прикладі наїздів). В кн.: Просемінарій: Медієвістика: Історія Церкви, науки і культури, вип. 5. К., 2003.

Джерела

ред.

Автор: А.В. Блануца.; url: http://history.org.ua/?termin=Naizd; том: 7

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/Наїзд&oldid=36326521