Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАЙМАКАМ, як термін
КАЙМАКАМ, як термін. У турец. мові слово «каймакам» (від араб. «каім макан» — місцеблюститель), у кримськотатар. — «каймакан» у заг. сенсі вживалося для означення заст. того чи ін. посадовця, у т. ч. й спадкоємця престолу від часу фактичного вступу його у владу до офіційного його визнання. В Османській імперії його використовували в назвах кількох урядових посад. Найважливішою з них була посада К.-паші — урядовця, який, перебуваючи у столиці в період від’їзду великого візира (див. Візир) на воєн. кампанію, тимчасово виконував його функції: мав майже усі повноваження верховного візира, включно з правом видавати фірмани і робити призначення, за винятком, однак, тих, що стосувалися зони воєнних дій, а в разі звільнення верховного візира повністю виконував його обов’язки до призначення на цю посаду нової особи. У Кримському ханаті термін К. у 18 ст. вживався як синонім терміна візир і означав посаду міністра з цивільних справ в уряді хана. У провінційних урядах карачі-беїв (див. Бей), а також сераскерів ногайських орд (див. Ногайська орда), підпорядкованих крим. ханові, також служили К. Унаслідок адм. реформи, проведеної ханом Шагін-Ґіреєм після унезалежнення Кримського ханату (див. Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774), К. за традицією називали губернаторів шести намісництв (каймакамликів).
Література
ред.Іsmail Hakі Uzunçarşіli. Osmanli devletinin merkez ve bahriye teşkilati. Ankara, 1948;
- Тунманн И. Крымское ханство. Симферополь, 1991; Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ. 1713–1776. К., 1994.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Автор: О.І. Галенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Kaymakam; том: 4