Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДЮРКГЕЙМ (Durkheim) Еміль

ДЮРКГЕЙМ (Durkheim) Еміль (15.04.1858—15.11.1917) — франц. філософ, соціолог-позитивіст. Н. в м. Епіналь (Франція). Д. відстоював необхідність поширення принципів раціоналізму та детермінізму на пізнання соціальних та істор. явищ і слідом за О.Контом наголошував на застосуванні щодо цих явищ об’єктивних дослідницьких методів природничих наук. У своїх студіях поєднував елементи як еволюціонізму, так і структурно-функціонального аналізу. В поступі сусп-ва виокремлював як ключові процеси — поширення соціальної солідарності та формування розподілу праці. Соціальну солідарність поділяв на «механічну» (архаїчні сусп-ва) та «органічну» (розвинуті сусп-ва). Вивчаючи елементарні форми реліг. життя, намагався виявити соціальні витоки та визначити осн. функції релігії. Доклав чимало зусиль, аби довести, що гол. соціальні функції релігії — це відтворення єдності сусп-ва та висунення спільних ідеалів, які стимулюють сусп. розвиток. Д. розумів релігію надзвичайно широко, ототожнював її з ідеологією. Серед чинників соціального розвитку надавав перевагу еколого-демографічним аспектам і піддавав критиці марксизм за перебільшення ролі екон. факторів (див. Марксизм в історичній науці). Заснована Д. наук. соціологічна шк. була однією з провідних наук. шк. у Франції в 1900—30-х рр. і значною мірою вплинула на формування початкової методології Анналів школи в історіографії. П. у м. Париж.

Твори

ред.

Социология и теория познания. В кн.: Новые идеи в социологии. СПб., 1915; О разделении общественного труда. Метод социологии. М., 1991.

Література

ред.
  • Кон И. Позитивизм в социологии. Л., 1964;
  • Николаев Ю. Эмиль Дюркгейм как социальный философ. «Социологические исследования», 1978, № 2;
  • Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993; Социология XIX века. М., 1998;
  • Осипова Е.В. Социология Эмиля Дюркгейма. СПб., 2001.

Джерела

ред.

Автор: К.Ю. Галушко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dyurkgeym_E; том: 2