Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939—1945

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939—1945. Її причинами були суперечності світ. політ. процесу, породжені Версальською системою міжнародних відносин, реваншистськими настроями в Німеччині та прагненням правлячих кіл країн Антикомінтернівського пакту (1936) — Німеччини, Італії, Японії — переподілити світ на свою користь. До розв’язування Д.с.в. призвело потурання діям Німеччини, де до влади прийшла Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини на чолі з А.Гітлером. Уряди Великої Британії, Франції, США не використали наявних можливостей для створення системи колективної безпеки (див. Мюнхенська угода 1938), а партійно-державне кер-во СРСР, очолюване Й.Сталіним, уклало із Німеччиною договори про ненапад, підкріплені таємними домовленостями щодо перегляду кордонів та розподілу сфер впливу в Європі (див. Радянсько-німецькі договори 1939).

Д.с.в. почалася нападом Німеччини на Польщу 1 верес. 1939 (див. Німецько-польська війна 1939). 3 верес. 1939 Велика Британія та Франція, а також Канада, Австралія та багато ін. країн оголосили війну Німеччині. 17 верес. 1939, згідно з попередніми зобов’язаннями, СРСР вступив на боці Німеччини в нім.-польс. війну (див. Радянсько-польська війна 1939). Польща зазнала поразки. Країни Зх. Європи не були готовими до ведення активних бойових дій. Цим скористалася Німеччина, і в квіт. 1940 вермахт окупував Данію, Норвегію, в трав. — Бельгію, Нідерланди, Люксембург і завдав удару по Франції, яка також капітулювала. Нім. армія почала масовано бомбардувати з повітря Брит. о-ви. В черв. 1940 до Німеччини приєдналася Італія, і бойові дії поширилися на Пн. Африку і Балканський п-ів. Японія окупувала ч. тер. Китаю та Індокитаю. Тим часом А.Гітлер вирішив спочатку розгромити СРСР, а вже потім примусити уряди ще не окупованих вермахтом країн, зокрема Великої Британії, до поступок.

22 черв. 1941 Німеччина, порушивши рад.-нім. договір 1939, напала на СРСР. До неї приєдналися Італія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Фінляндія. Рад.-нім. фронт став гол. і визначальним у Д.с.в. (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941—1945). Війська Червоної армії (див. Радянська армія) не були готові до належної відсічі агресору, тому вермахт досить швидко окупував великі тер. СРСР. Але гітлерівський план «блискавичного» розгрому СРСР (план «Барбаросса») не був виконаний у повному обсязі, а в битві під Москвою 1941—1942 вермахт зазнав значної поразки.

Щоб протистояти смертельній загрозі, зусиллями урядів і громадськості СРСР, США, Великої Британії було створено антигітлерівську коаліцію з 26 країн. Воєн. дії охопили Атлантичний і Тихий океани, Крайню Північ. В окупованих країнах розгорнувся рух Опору. Влітку 1942 Німеччина почала новий стратегічний наступ на пд. відтинку сх. фронту, примусивши війська Червоної армії відступати. Але в ході Сталінградської битви 1942—1943 й оборони Кавказу нім. армії та союзним їй італ. і румун. військам було завдано тяжких поразок. Стратегічна ініціатива перейшла до Червоної армії, що розгорнула контрнаступ, визволивши пд.-сх. ч. України, а також прорвавши блокаду Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург). Армії країн антигітлерівської коаліції активізували бойові дії в Пн. Африці, на Середземномор’ї, Тихому океані. У лип. 1943 амер. війська висадилися на о-в Сицилія (Італія). Важливим етапом Д.с.в. був розгром гітлерівців у Курській битві 1943. У ході широкого наступу Червоної армії влітку і восени 1943 визволено значну ч. окупованої тер. СРСР. На противагу розпаду гітлерівського блоку набув нової сили процес зміцнення антигітлерівської коаліції, чому сприяли домовленості на Каїрській конф. 1943 й, особливо, — на Тегеранській конференції 1943.

1944, як і раніше, воєн.-політ. ситуація на театрі воєн. дій Д.с.в. визначалася протистоянням вермахту та Червоної армії на «східному фронті». Провівши серію великих наступальних операцій, рад. війська очистили тер. СРСР від загарбників і перенесли бойові дії на тер. країн Центр. та Пд.-Сх. Європи (див. Визвольний похід Червоної армії на території зарубіжних країн 1944—1945). 6 черв. 1944 англо-амер. війська висадилися на узбережжі Франції, в Нормандії, відкривши Другий фронт у Європі. Але взимку 1944—45 війська вермахту в ході Арденнської операції в Бельгії прорвали фронт союзників і завдали їм серйозної поразки. Становище було виправлено завдяки тому, що Червона армія на прохання союзного кер-ва почала зимовий наступ раніше наміченого терміну, відтягнувши на себе нім. д-зії з Арденн, чим допомогла стабілізувати зх. фронт. В обстановці згоди між учасниками антигітлерівської коаліції було проведено Кримську (Ялтинську) конференцію 1945 глав урядів СРСР, США та Великої Британії з метою вирішення проблем повоєн. світ. устрою.

Тим часом радянські війська, здійснюючи бойові операції в Словаччині, Угорщині, Польщі, увійшли на тер. Німеччини. А союзники форсували р. Рейн, оточили й примусили капітулювати там велике угруповання нім. військ. В Італії за участі місц. партизанів англо-амер. сили очистили від фашистів та гітлерівських військ усю тер. країни. У квіт.—трав. 1945 військ. частини Червоної армії розгромили в Берлінській наступальній операції 1945 і Празькій наступальній операції 1945 останні угруповання нім. військ і на р. Ельба зустрілися з військами союзників. Опівночі 8 трав. 1945 Німеччина капітулювала.

На конф. глав урядів країн антигітлерівської коаліції в липні—серпні 1945 у м. Потсдам (див. Берлінська (Потсдамська) конференція 1945) серед ін. проблем розглядалася обстановка на тихоокеанському театрі воєн. дій. СРСР, згідно із взятим на Кримській конф. зобов’язанням, вступив у війну проти Японії (див. Радянсько-японська війна 1945). У ході наступу в Маньчжурії (істор. обл. на пн. сх. Китаю) Червона армія розгромила япон. Квантунську армію (серп. 1945). Після того як США скинули атомні бомби на японські міста Хіросіма (6 серп. 1945) та Нагасакі (9 серп.), Японія 2 верес. 1945 капітулювала.

У Д.с.в., що тривала шість років, брала участь 61 країна з нас. 1,7 млрд осіб. Воєнні дії велися на тер. 40 д-в. Війна завдала людству величезних страждань. Особливо масштабними були втрати на тер. СРСР, де відбувалися найзапекліші бойові дії. Із 60 млн загиблих у війні майже половина були громадянами СРСР. Червона армія розгромила 607 д-зій країн гітлерівського блоку (у 4 рази більше, ніж союзники), знищила 75 % їхньої бойової техніки. Від черв. 1941 по жовт. 1944 центр. ділянкою всього європ. театру воєн. дій Д.с.в. була тер. України, яка зазнала у зв’язку з цим величезних матеріальних і людських втрат (див. Втрати людські України в Другій світовій війні).

Література

• Проэктор Д.М. Фашизм: Путь агрессии и гибели. М., 1989;
• Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Львів, 1993; Другая война. 1939–1945. М., 1996; Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів, т. 1–4. Львів, 1997–2000;
• оваль М.В. Україна у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). В кн.: Україна крізь віки, т. 12. К., 1999;
• Його ж. Друга світова війна і Україна (1939–1945 рр.): Історіософські нотатки. К., 1999.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: М.В. Коваль.; url: http://history.org.ua/?termin=Druga_svitova_viyna_1939_1945; том: 2