Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДРЕВИНСЬКИЙ Лаврентій
ДРЕВИНСЬКИЙ Лаврентій (2-га пол. 16 ст. — після 1633) — громад., політ. та культ. діяч. Волин. шляхтич, чашник коронний. Брав участь у Берестейському правосл. соборі 1596. Був посланником від православних (разом із Матвієм Малинським; див. Православ’я) до короля Сигізмунда III Ваза з проханням не визнавати Берестейську церковну унію 1596. Волин. шляхта не раз обирала Д. на сейми й сеймики, де він послідовно відстоював права правосл. нас. Речі Посполитої. Відома його публіцистична промова на сеймі 1620, де він з глибоким громадян. пафосом говорив про переслідування в Речі Посполитій «віри старожитнього народу, який завжди стояв в обороні інтересів польської корони», відзначав здобутки укр. к-ри, імпульсом для розвитку якої став спротив проголошеній унії. Д. підтримував братства в Україні й Білорусі: чл. Львівського братства (з 1603), один із засн. Луцького братства (1617) та Кременецького братства (1633), староста Віленського братства, з членами якого 1630 подав до магістрату протестацію, в якій говорилося про викрадення унійцями документів і привілеїв братських. На його прохання К.Сакович покинув Київ. братську шк. й переїхав до м. Люблін (Польща), де був проповідником при братській церкві. Д. заповів ч. свого майна на Луцьке й Кременецьке братства. Підтримував ідею примирення православних з унійцями — «Русі із Руссю». Про це писав М.Смотрицький у листі до Д., де пояснював причину свого переходу в унію після Київського православного церковного собору 1628. Д. брав участь у підготовці Київського православного церковного собору 1629, де був обраний світським маршалком. Його було послано представником від правосл. шляхти на Львівський православно-унійний церковний собор 1629, що мав відбутися 28 жовт. Окремі дослідники вважають його автором польськомовного полемічного твору «Синопсис» (Вільно, нині Вільнюс, 1632), в якому обґрунтовано право православних на віровизнання з посиланням на польс. істориків Я.Длугоша, М.Кромера, М.Стрийковського, великокняжі та королів. привілеї, патріарші грамоти, спростовано тезу про давність унії на укр. та білорус. землях, показано боротьбу православних проти унії на сеймах Речі Посполитої. Твір видано напередодні конвокаційного сейму (див. Вальний сейм), де польс. королем було обрано Владислава IV Ваза, політика якого була спрямована на пошуки компромісу між православними та унійцями.
Твори
ред.[Виступ Древинського на сеймі]. В кн.: Бантыш-Каменский Н. Историческое известие о возникшей в Польше унии. М., 1805; «Synopsis». «Архив Юго-Западной России», ч. 1, т. 7. К., 1887.
Література
ред.- Голубев С.Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Опыт церковно-исторического исследования, т. 1. К., 1883;
- Жукович П.Н. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией (с 1609 г.), вып. 3 (1620–1621). СПб., 1906.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Drevynsky_L; том: 2