Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ

ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ. Вперше з’явились 1817—19 у вигляді окремих пропозицій М.Новікова, С.Муравйова-Апостола, М.Муравйова та ін. щодо ліквідації кріпацтва та самодержавства, впровадження громадян. свобод, представницького правління тощо. За своєю спрямованістю були своєрідною модифікацією зарубіжних революц. та реформаторських актів, а також, певним чином, — перетворювальних планів імп. Олександра I та його оточення. Зокрема М.Новіков виступав із респ. позицій, наслідуючи, вочевидь, амер. конституцію. Оскільки первинні начерки, ймовірно, були знищені, то про їхній зміст можна лише якоюсь мірою судити на підставі окремих збережених раритетів. Наприклад, «Політика» («Политика») М.Тургенєва (див. Тургенєви) надавала значної ваги правам особи та власності, а політ. свободу пов’язувала із соціальним визволенням.

Відомо, що П.Пестель до 1820 підготував трактат «Записка про Державне правління» («Записка о Государственном правлении») й на засіданні Корінної управи «Союзу благоденства» проголосив доповідь про переваги респ. устрою над монархічним, яку присутні підтримали спец. рішенням. Надалі автор продовжив працю з порушеного питання. 1822 і 1823 у своїх промовах на з’їздах Пд. т-ва (див. Декабристів рух) доводив необхідність упровадження ідеї демократії революц. шляхом. «Руську правду» він виклав 1824 у формі настанови прийдешньому найвищому урядові щодо облаштування унітарної Рос. д-ви. На конкретизацію своїх поглядів він продиктував М.Бестужеву-Рюміну стислий варіант пропозицій — «Конституція Державна заповідь» («Конституция Государственный завет»), закцентувавши на тому, щоб усі місц. люди визнавалися росіянами з рівними правами, земля поділялася на громад. й приватну, влада — на законодавчу (Нар. віче), виконавчу (Дума) та контрольну (Верховний собор).

Протягом 1821—25 проєкт конституційного статуту складав М.Муравйов (автентичний текст було спалено, проте сам декабрист добре пам’ятав раніше викладене і деякою мірою відновив його суть, перебуваючи 1826 в ув’язненні під слідством). За документами, в т. ч. за копією, вірогідно, відтвореною з оригіналу К.Рилєєвим, народ охарактеризовано як джерело найвищої влади й наголошено на громад. рівноправності, причому росіянами визнавалися всі корінні мешканці та народжені в країні діти іноземців (по досягненні повноліття і за їхнім власним бажанням). Передбачалося викорінити кріпацтво і будь-яке рабство, скасувати цивільні чини (див. Табель про ранги 1722) та стани, утвердити свободу совісті, слова, зібрань, вибору занять, унормувати майнові права. Поміщицькі землі мали залишитись у господарів (за винятком обійсть з городами, худобою та знаряддям, які дісталися б звільненим кріпакам), державні землі й удільні землі належало передати громадам селян, котрі їх обробляли, і потім, за новими правилами, приватизувати. Росія, ставши конституційною монархією (з потрактуванням імператора «верховним чиновником російського уряду»), повинна була трансформуватись у федерацію, серед складових якої планувалися Бузька, Чорномор. та Укр. д-ви відповідно з Києвом, Одесою й Харковом як столицями, а потім у відредагованому варіанті — укрупнені Чорномор. і Укр. д-ви — зі столицями в містах Київ та Харків. Передбачався розподіл врядування на законодавчу, виконавчу й судову гілки.

Напередодні грудневого повстання 1825 у Пн. т-ві кн. С.Трубецьким був написаний конспект маніфесту, покликаного декларувати повалення самодержавства, утвердження безцензурного друку, вільне богослужіння для всіх вірувань, ліквідацію кріпацтва та подушного, рівність співвітчизників перед законом, можливість вибору роду діяльності й набуття власності, зменшення строків військ. служби, обрання волосних, повітових, губернських і обласних управлінь, гласність судів і включення до них присяжних. Разом із цим Тимчасовому урядові (з двох або трьох осіб) доручалося б забезпечити реорганізацію армії, створення внутр. нар. варти, проведення виборів до палати нар. представників, аби вона набула повноважень затвердити майбутню конституцію.

Література

Семевский В. Вопрос о преобразовании государственного строя России в XVIII и первой четверти XIX века (Очерк из истории политических и общественных идей). «Былое», 1906, № 1–3; Восстание декабристов: Материалы и документы, т. 1. М.–Л., 1925; Восстание декабристов: Документы, т. 7. М., 1958;
Ланда C.C. Неизвестный политический трактат декабриста Н.И.Тургенева. В кн.: Проблемы истории общественного движения и историографии. М., 1971;
Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975; Дьяков В.А. Освободительное движение в России 1825–1861 гг. М., 1979;
Семенова А.В. Временное революционное правительство в планах декабристов. М., 1982;
Дружинин Н.М. Избранные труды: Революционное движение в России в XIX в. М., 1985.

Джерела

Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dekabrystiv_proekty; том: 2