Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бібліотеки

БІБЛІОТЕКИ

– заклади к-ри, що збирають, опрацьовують за спец. методиками, зберігають і вивчають різні види друкованої, а нині також – аудіовізуальної продукції, обслуговують відвідувачів і надають їм бібліографічну інформацію.

Початок історії книгозбирання пов’язується з Б. ассірійського царя Ашшурбаніпала у м. Ніневія. 540 р. до н.е. афінський тиран Пісістрат заснував Б. в Афінах. Особисті книжні колекції з’являються в антич. часи (див. Античність) у давньогрец. письменників та вчених – Евріпіда, Евкліда, Арістотеля. Б. Арістотеля стала зразком для єгипетського царя Птолемея II при створенні славетної Александрійської Б. В серед. 1 ст. до н.е. вона налічувала бл. 700 тис. рукописів із різних галузей наук. знань, загинула під час пожежі 47 р. до н.е. Перші громад. Б. з’явилися у Римі Стародавньому.

На тер. України найдавнішою була б-ка Ярослава Мудрого – перша Б. Київської Русі, заснована 1037 при Софійському соборі в Києві. В 11 ст. була створена також Б. Києво-Печерської лаври, більшість скарбів якої знищила пожежа 1718. Великий вплив на розвиток укр. к-ри мали Б. Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, Почаївського та Черніг. монастирів. У 16–17 ст. Б. створювалися при церк. братствах: найцінніші зібр. рукописів і друкованих видань мали Львівське братство, Луцьке братство, Черніг. братство, Київ. братство. Багатими були Б. укр. гетьманів, зокрема І.Мазепи, П.Орлика, К.Розумовського, визначних духовних осіб – Інокентія Ґізеля, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського та ін. Величезні культ. скарби зосереджували у своїх фондах Б. Києво-Могилянської академії та Острозької академії. Із відкриттям ун-тів у Львові (1784), Харкові (1805), Києві (1834), Одесі (1865), Чернівцях (1875) ці міста стали великими бібліотечними центрами.

У 19 ст. з ініціативи місц. інтелігенції громад. (публічні) Б. в Україні були засновані в Одесі (1829), Києві (1866), Харкові (1886). В 60–70-ті рр. 19 ст. виникли перші нар. Б. на Херсонщині та Харківщині. Свої Б. мали наук. т-ва, архів. комісії, Київська духовна академія та духовні семінарії, музеї. 1913 в Україні налічувалося 3153 Б. із фондом бл. 2 млн примірників. Б. перебували під жорстким контролем цензури; укр. книга, яка зазнавала постійних переслідувань, була в них представлена в мінімальній кількості. Укр. відділи почали створюватися у великих Б. лише після революції 1905–1907. Серед них найповнішим був від. Харків. громад. б-ки, що мав окремий друкований каталог.

У Зх. Україні Б. при вищих навч. закладах, як правило, були доступні і для масового читача. З часом деякі з них, як, приміром, Б-ка закладу ім. Оссолінських (Оссолінеум), б-ка-архів Дідушицьких у Львові набули характеру публічних. Цінну збірку інкунабул (понад 200) мала Університетська (польс.) Б-ка у Львові. Львів. міська б-ка, заснована 1917, ретельно збирала матеріали, що стосувалися історії міста. Проте і тут укр. книга становила зовсім невелику частину фондів. Першими б-ками на Зх. Україні, які задекларували свій укр. статус, були: заснована 1849 б-ка Народного дому у Львові, а також утворена 1868 книгозбірня львів. «Просвіти», впродовж 20 років очолювана О.М. Огоновським. Статус поважної наук. установи здобула б-ка Наукового товариства імені Шевченка, одним із фундаторів якої був О.Кониський. На 1 січ. 1939 вона мала 72 828 назв книг. За сприяння М.Грушевського при т-ві було створено Бібліографічне бюро, яке видавало «Матеріали до української бібліографії».

Скасування заборон на укр. друк після революції 1905–07 відкрило шлях до створення книгозбірень при «Просвітах» у Наддніпрянській Україні. Однією з перших заснувала власну б-ку київ. «Просвіта» на чолі з Б.Грінченком. Свої Б. мали укр. клуби, Українське наукове товариство у Києві. Нац. б-ка Української Держави у Києві (див. Бібліотека національна України імені В.І. Вернадського) була заснована відповідно до Закону гетьман. уряду від 15(02) серп. 1918. Уже за рад. влади, 2 трав. 1919, її було перейменовано на Всенар. б-ку; 1923 їй було передано бібліотечні фонди Київ. духовної акад. та кількох монастирів. 1935 її було злито з б-кою АН УРСР. Напередодні Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 в Україні було 44 662 Б. із заг. фондом 102 млн книг, під час війни бібліотечна система зазнала значних втрат – було зруйновано понад 40 тис. Б., знищено бл. 80 млн книг.

Відновлення бібліотечної мережі України після війни відбувалося паралельно з великою роботою з упорядкування і наук. опрацювання фондів, підготовкою різноманітних бібліографічних довідників. Через 40 років по війні на укр. теренах у 1984 діяло 25 999 Б. з бібліотечним фондом 411,7 млн прим. Бібліотечними фондами користувалося бл. 25 млн осіб. Проте на роботі бібліотечної галузі виразно позначався комуніст. ідеологічний диктат: значна ч. фондів, зокрема в галузі україніки, лишалася недоступною для пересічного читача; за спец. списками з фондів постійно вилучалися книжки небажаного для влади змісту.

Нині в незалежній Україні розвивається мережа Б. різних видів (публічних, для юнацтва, дітей, наук. та спец.; спеціалізовані, заг. користування, для осіб з фізичними вадами та ін.), заснованих на держ. (заг.-держ. та комунальній), колективній чи приватній формах власності. До системи Мін-ва к-ри та мист-в України належать Бібліотека національна парламентська України, Бібліотека державна історична, Держ. б-ка України для дітей, Держ. б-ка України для юнацтва, обласні універсальні наук. Б. в Одесі та Харкові, обласні Б. для дітей, обласні Б. для юнацтва, міські, районні та сільс. Б.

НБУВ очолює мережу Б. НАН України. Мед. б-ка на чолі з Держ. мед. б-кою України підпорядковані Мін-ву охорони здоров’я України, с.-г. Б. з їх наук.-методичним центром – Центр. с.-г. б-кою – Укр. Акад. аграрних наук, Мін-ву с. госп-ва та ін. Б. учбових закладів представлені Б. ун-тів, ін-тів, шкільними Б. тощо. Важливу роль у налагодженні бібліотечно-інформаційного забезпечення окремих категорій читачів відіграють профспілкові Б., Б. для сліпих та ін. Загалом в Україні налічується бл. 45 тис. Б. із сукупним книжковим фондом 700 млн прим.

В основу бібліотечно-інформаційного законодавства України покладена концепція інтелектуальної свободи. Діяльність Б. базується на Конституції України та здійснюється відповідно до законів України «Про інформацію» (1992), «Про бібліотеки та бібліотечну справу» (1995). Указом Президента України від 14 трав. 1998 30 верес. проголошено Всеукр. днем Б.

Управління бібліотечною справою здійснює Мін-во к-ри та мист-в України, а також ін. мін-ва й відомства, яким підпорядковані Б. та їхні мережі.

1995 була створена Укр. бібліотечна асоц. – професійна громад. орг-ція, метою якої є всебічне сприяння розвитку бібліотечної справи в Україні. Працюють також Асоц. Б. України, Укр. асоц. працівників дитячих Б., Харків. бібліотечне т-во, Асоц. сучасних інформаційних технологій.

Завдяки Інтернету появився новий тип електронних Б. Добірки істор. матеріалів представлені у Б.: «Хронос», «Історія України», «Наукова електронна бібліотека України», «Українська класика, рукописи, стародруки», «Електронна бібліотека української літератури» (Канада), «Українська бібліотечка» та ін.

Література

• Пастернак С. Всенародна Бібліотека України при ВУАН у м. Києві. К., 1924;
• Сірополко С. Бібліотечна справа на Великій Україні від 1917 р. Прага, 1932; Книговедение: Энциклопедический словарь. М., 1982; Державні бібліотеки: сучасні проблеми і перспективи. К., 1993; Історія Національної парламентської бібліотеки України, ч.1. К., 1996;
• Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917–1923). К., 1997; Библиотекарь Украины: Информационный листок Украинской библиотечной ассоциации. 2003, № 5.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Я.В. Верменич.; url: http://history.org.ua/?termin=Biblioteky; том: 1