Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Аннали (хроніки, літописи)

АННАЛИ

(лат. annales від annus — рік) — 1) записи по роках найважливіших подій у Римі Стародавньому, а також у деяких країнах Зх. Європи за середніх віків. (На Русі їхніми відповідниками були літописи.) Вони є найдавнішою формою історіографічних творів (див. ІСТОРИЗМ). Щорічні записи були поширені у давніх єгиптян, ассірійців, персів, китайців та ін. народів. У Стародавньому Римі за велінням верховного жерця (великого понтифіка) усі важливі події щорічно сухо й лаконічно нотувалися на білих, покритих гіпсом дошках, і їх показували публіці. Коли почалися такі записи, невідомо (гадають — 5 ст. до н. е., є й ін. гіпотези). Втрачені, очевидно, під час пожежі Рима 387 до н. е., А. були відновлені по пам’яті, зібрані в 80 книгах (Annales Maximi — Великі А.). Ведення А. припинилося між 123 і 114 рр. до н. е. А. не збереглися, проте відомості про них та їхній зміст є у тв. давньорим. істориків. Останніх традиційно називали анналістами, а свої тв. анналісти називали А.

У Європі А. були поширені до 13—14 ст. Велися вони переважно в монастирях. Середньовічні А. часто називали ще й хроніками. Починаються вони від «сотворіння світу» або ж Різдва Христового, писалися здебільшого лат. мовою. Для свого часу вони мали істор. значення, інколи їх виклад мав і прагматичний характер, був логічно обумовлений. А. разом з «Історіями» стали основою для появи пізніших хронік. Найвизначніші середньовічні А.: «Аннали франкського королівства» (Annales regni francorum, 8—9 ст.), Фульдські аннали (680—901), Сен-Бертенські аннали (741—882), Реймські аннали (10 ст.), Хільдесхеймські аннали (до 1137), Кведлінбурзькі аннали Ламберта Герсфольдського (11 ст.), Празькі А. (899—1220), Генуезькі А. (1099— 1294) та ін.;

2) назви деяких сучасних міжнар. істор. журналів (див. АННАЛІВ ШКОЛА).

Література

ред.
  • Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков. Л., 1955.

Джерела

ред.

Автор: Я.І. Дзира; url: http://history.org.ua/?termin=Annaly; том: 1