Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Альтернативне тлумачення історії

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ІСТОРІЇ

альтернативна історія— сучасний теор. напрям в істор. науці, який доводить багатоваріантність істор. розвитку, незумовленість його якимось сенсом, спрямуванням чи метою.

Початок становленню А. т. і. покладений теор. працями Брюссельської шк. термодинаміки і теор. механіки (I.Пригожин, I.Стенгерс). Як доводить I.Пригожин, притаманне класичній фізиці уявлення про зворотність часу (про абсолютну тотожність перебігу подій від минулого до майбутнього і, якби це стало можливим, навпаки) було зумовлене особливостями пізнавальних засобів дослідників, однак на сучасному етапі фізика виявила обмеженість таких уявлень, що вимагає перегляду заснованих на них лінійних причинно-наслідкових концепцій розвитку, зокрема й концепції детермінізму історичного та прогресу історичного теорії.

Згідно з новою концепцією розвитку, усі системи містять підсистеми, які постійно «флуктуюють» (коливаються, трансформуються), іноді комбінація флуктуацій руйнує існуючий перед тим стан речей (систему), і в цей момент («точка біфуркації») принципово неможливо передбачити, як буде відбуватися подальший розвиток — вийде система на більш складний рівень упорядкування чи стане більш хаотичною й розпадеться. Концепція нелі- нійності розвитку знайшла відгук у працях Анналів школи (Ф.Бродель та ін.), зокрема в концепціях «процесів великої тривалості» та структури істор. часу.

Література

ред.
  • Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. М., 1986;
  • Їх же. Время, хаос, квант. М., 1994;
  • Павленко Ю. Стадійна та полінійна структура цивілізаційного процесу. «Сучасність», 1996, № 5;
  • Галушко К. Проблема альтернативності історичного розвитку міжвоєнної Європи. В кн.: IV міжнародний конгрес україністів. Історія, ч. 2. Одеса—К.—Львів, 1999.

Джерела

ред.

Автор: К.Ю. Галушко; url: http://history.org.ua/?termin=Alternatyvne; том: 1