Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович

ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович (07.02.1889—16.09.1975) — громад. та політ. діяч, журналіст. Н. в с. Новосілки (нині село Овруцького р-ну Житомир. обл.). Закінчив Київ. політех. ін-т, був головою укр. студентської громади ін-ту. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії. 1914 заарештований, відбув дворічне ув’язнення за участь у студентському орг. к-ті зі святкування 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Під час Першої світової війни служив в інженерному від. штабу Київського військового округу.

На Всеукраїнському національному конгресі 1917 обраний чл. Української Центральної Ради від студентських орг-цій Києва. Чл. Всеукр. ради робітн. депутатів та її виконкому. Входив до складу ЦК УСДРП і репрезентував партію в Малій раді (див. Комітет Української Центральної Ради). Гол. ред. газ. «Вісті з Української Центральної Ради», співред. «Робітничої газети». 6 листоп. 1917 призначений секретарем УЦР. Після гетьманського перевороту 1918 продовжував працювати в «Робітничій газеті», за доби Директорії УНР — секретар укр. місії в Італії. Протягом 1919—20 редагував час. «La Voce del Ucraina». 1921 переїхав до Чехословаччини, працював в Українській господарській академії в Подєбрадах. З його ініціативи створено Укр. центр. спортивний союз, який він очолював упродовж 1923—27. Від 1928 мешкав у Швейцарії. 1928—44 редагував бюлетень «Ofinor» (Женева), співробітничав у багатьох укр. та іншомовних виданнях.

П. у м. Женева.

Твори

За лаштунками Центральної ради. «Український історик», 1968, № 1/4; Є.Коновалець на тлі української визвольної боротьби. В кн.: Коновалець Є. та його доба. Мюнхен, 1974.

Література

• Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідниК. К., 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Т.С. Осташко.; url: http://history.org.ua/?termin=Eremiiv_M; том: 3